Історія походження породи тервюрен
Історія тервюрена тісно переплетена з історією всіх бельгійських вівчарок. Наприкінці XIX століття в Бельгії існувало багато різноманітних пастуших собак, які відрізнялися типом шерсті та забарвленням, але мали спільні робочі якості. Вони були незамінними помічниками фермерів: пасли худобу, охороняли майно та захищали стада від хижаків.
У 1891 році в Брюсселі був створений Клуб любителів бельгійських вівчарок (Club du Chien de Berger Belge). Професор Адольф Реуль з ветеринарної школи Кюрегема провів дослідження 117 собак і класифікував три основні типи шерсті: довгошерстий, короткошерстий та жорсткошерстий. Спочатку довгошерстих собак рудого або палевого забарвлення з чорною «маскою» та «вугільним» нальотом (чорні кінчики волосся) не виділяли окремо.
Ключову роль у становленні саме тервюрена відіграв заводчик М. Ф. Корбіл із села Тервюрен, розташованого неподалік Брюсселя. Він цілеспрямовано займався розведенням палевих та чорних довгошерстих собак, заклавши основу сучасного стандарту тервюрена. Саме на честь його рідного села порода й отримала свою назву. Хоча спочатку ці собаки не були включені до перших стандартів, їхні робочі якості та приваблива зовнішність здобули визнання, і з часом тервюрен був офіційно визнаний як один із чотирьох різновидів бельгійської вівчарки.
У Сполучених Штатах Америки (AKC) та Великобританії (The Kennel Club) тервюрен визнаний окремою породою, тоді як Міжнародна Кінологічна Федерація (FCI) розглядає всі чотири типи — Грюнендаль (чорний довгошерстий), Лакенуа (рудий жорсткошерстий), Малінуа (рудий короткошерстий) та Тервюрен — як різновиди однієї породи «Бельгійська вівчарка».
Як виглядає тервюрен: стандарт та опис зовнішності
Тервюрен – це гармонійно збудований, м’язистий, але елегантний собака квадратного формату (довжина тіла приблизно дорівнює висоті в холці). Він справляє враження сили, спритності та витривалості без будь-якої важкуватості.
- Голова: Довга, суха, гордо посаджена. Череп середньої ширини, лоб скоріше плаский. Перехід від лоба до морди (стоп) помірний. Морда добре заповнена під очима, поступово звужується до носа.
- Очі: Середнього розміру, мигдалеподібної форми, темні (бажано темно-карі). Погляд живий, розумний, пильний.
- Вуха: Високо посаджені, трикутної форми, стоячі, пропорційні розміру голови.
- Ніс: Чорний.
- Прикус: Ножицеподібний.
- Шия: М’язиста, злегка вигнута, без підвісу.
- Корпус: Потужний, але не важкий. Спина пряма, міцна. Поперек короткий, широкий, м’язистий. Круп злегка похилий. Грудна клітка глибока, але не надто широка.
- Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи, досягає скакального суглоба або трохи довший. У спокої опущений, при русі піднімається, але не вище лінії спини і не закручується. Добре опушений.
- Кінцівки: Передні – прямі, паралельні, з міцним кістяком. Задні – потужні, з добре вираженими кутами. Лапи округлі, «котячі», з щільно стиснутими пальцями та чорними подушечками.
- Шерсть: Відмінна риса тервюрена – довга, густа, пряма шерсть із дуже щільним підшерстком, що забезпечує чудовий захист від негоди. На голові, зовнішній стороні вух та нижніх частинах кінцівок шерсть коротка. На шиї та грудях утворює пишний «комір» та «гриву» (особливо виражені у псів). На задній стороні передніх кінцівок – «очоси», на задніх – густі «штани».
- Забарвлення: Основний колір – відтінки рудого та палевого до сірого. Характерною є чорна «маска» на морді та «вугільний наліт» (оверлей) – чорні кінчики основних волосків, що створюють ефект зачорнення, особливо виражений на спині та боках. Рудий відтінок має бути теплим та насиченим. Незначна кількість білого допускається на грудях та кінчиках пальців.
