Вельш коргі пемброк

Історія породи вельш коргі пемброк сягає своїм корінням глибини століть, і вона сповнена як легенд, так і історичних фактів. За однією з найромантичніших валлійських легенд, ці собаки є подарунком від фей та ельфів. Кажуть, що феї використовували маленьких коргі для їзди верхи або для запрягання у свої мініатюрні карети. Відмітини на спині деяких пемброків і досі називають “сідлом феї”. Ця чарівна історія додає породі особливого шарму, хоча існують і більш прагматичні теорії походження.

За офіційною версією, предки сучасного вельш коргі пемброка потрапили до Великобританії, а саме до Пембрукширу в Уельсі, приблизно в X-XII столітті. Вважається, що їх привезли фламандські ткачі, які іммігрували до цього регіону на запрошення англійського короля Генріха I. Ці собаки, ймовірно, походять від шпіцеподібних порід, можливо, від предків сучасних шведських вальхундів (до речі, почитати про шведського вальхунда вестготського шпіца можна на нашому сайті), яких вікінги могли завезти на Британські острови раніше. Інша версія пов’язує їх з предками сучасних шипперке та померанських шпіців. Спочатку коргі використовувалися як універсальні фермерські собаки: вони пасли худобу (овець, корів, гусей і навіть поні), охороняли двір та були просто компаньйонами для своїх господарів. Їхній низький зріст був перевагою при пасінні, оскільки дозволяв ухилятися від ударів копит.

Довгий час вельш коргі пемброк та вельш коргі кардиган вважалися однією породою, або різновидами однієї породи. Їх часто схрещували між собою. Однак у 1934 році Англійський Кеннел Клуб офіційно визнав їх двома окремими породами. Пемброк зазвичай має коротший хвіст (часто купіруваний або природно короткий) і дещо лисоподібну мордочку, тоді як кардиган більший, з довшим, пухнастим хвостом і більш заокругленими вухами.

Справжній “золотий вік” для вельш коргі пемброка розпочався у 1933 році, коли майбутній король Георг VI (тоді ще Герцог Йоркський) подарував своїм донькам, принцесам Єлизаветі та Маргарет, цуценя пемброка на ім’я Дукі (Dookie). З того часу Її Величність Королева Єлизавета II стала палкою прихильницею цієї породи. За своє життя вона мала понад 30 коргі, і ці собаки стали невід’ємним атрибутом британської королівської родини, що значно сприяло популяризації породи в усьому світі. Пемброки стали символом королівського двору та національною гордістю Великобританії. Їхня чарівність та відданість підкорили серця мільйонів людей.

Вельш коргі пемброк – це низькорослий, міцний, кремезний собака, який, незважаючи на свої компактні розміри, справляє враження сили та витривалості. Зовнішність пемброка часто порівнюють з маленькою лисичкою, особливо через форму голови та пильний, розумний вираз очей. Важливою характеристикою є його “усміхнений” вигляд.

• Загальний вигляд: Приземкуватий, сильний, міцно збудований, пильний та активний, створює враження субстанції та великої життєвої сили в малому об’ємі. Довжина тіла помітно більша за висоту в холці.
• Голова: За формою та виглядом нагадує лисячу, з живим та розумним виразом. Череп досить широкий і плаский між вухами. Перехід від лоба до морди (стоп) помірний. Морда трохи звужується до носа. Співвідношення довжини морди до довжини черепа приблизно 3:5. Ніс чорний.
• Очі: Добре посаджені, круглі, середнього розміру, коричневі, гармоніюють із забарвленням шерсті. Вираз очей – розумний та зацікавлений, але не злий.
• Вуха: Стоячі, середнього розміру, злегка заокруглені на кінцях. Лінія, проведена від кінчика носа через око до кінчика вуха і далі, має утворювати приблизно рівносторонній трикутник. Дуже рухливі, чутливо реагують на звуки.
• Прикус: Щелепи сильні, з бездоганним, регулярним і повним ножицеподібним прикусом, тобто верхні різці щільно перекривають нижні, і зуби стоять перпендикулярно до щелеп.
• Шия: Досить довга, міцна, злегка вигнута, плавно переходить у плечі.
• Корпус: Середньої довжини, не короткозв’язаний. Лінія верху рівна. Груди широкі та глибокі, добре опущені між передніми кінцівками. Ребра добре вигнуті.
• Хвіст: Короткий, бажано природно короткий. Раніше хвости часто купірували. Якщо хвіст не купіруваний, він не повинен закручуватися на спину. У русі тримається на рівні лінії верху або трохи вище.
• Кінцівки: Передні кінцівки короткі, якомога пряміші, з міцним кістяком. Лікті прилягають до боків. Лапи овальні, пальці зібрані, подушечки міцні. Задні кінцівки сильні та гнучкі, з добре вираженими кутами колінних та скакальних суглобів. Стегна м’язисті. Плюсни короткі.
• Рухи: Вільні та активні, не скуті. Передні кінцівки добре виносяться вперед, не піднімаючись надто високо, в унісон із поштовхом задніх кінцівок.
• Шерсть: Подвійна. Підшерсток короткий, густий, стійкий до погодних умов. Остьове волосся середньої довжини, пряме, щільне, ніколи не м’яке, не хвилясте і не жорстке. Небажаним є надто довга, пишна шерсть (“флаффі”), яка вважається недоліком.
• Забарвлення: Допускаються такі варіанти: однотонний рудий, соболиний, палевий, чорний з підпалом (триколор). Білі відмітини на ногах, грудях, шиї (комір) та морді допустимі, але не повинні переважати. Голова і вуха, як правило, трохи світліші, ніж тулуб. Трохи білого на голові та морді є прийнятним.
• Розміри та вага: Висота в холці у представників цієї породи сягає 25-30 см. Вага пропорційна зросту, але зазвичай для самців становить 10-14 кг, для самок – 10-13 кг. Важливо, щоб собака не була перегодованою.

Пемброк – це втілення енергії та життєрадісності в компактному тілі. Його зовнішність повністю відповідає його веселому та активному характеру. Він завжди ніби посміхається, готовий до гри та пригод. Порівняно з вельш коргі кардиганом, пемброк зазвичай трохи менший, з коротшим тілом і легшим кістяком. Його вуха більш загострені, а вираз мордочки більш “лисячий”.

Вельш коргі пемброк – це собака з великим серцем у маленькому тілі. Його характер можна описати як дружній, грайливий, сміливий та надзвичайно відданий. Ці собаки відомі своїм оптимізмом та невгамовною енергією. Вони завжди готові брати участь у будь-якій активності, запропонованій господарем, будь то гра з м’ячем, прогулянка в парку або просто весела метушня вдома. Пемброки дуже орієнтовані на людину і прагнуть бути повноцінними членами родини.

Однією з найцікавіших рис характеру пемброка є його “балакучість”. Вони володіють цілим арсеналом звуків, окрім звичайного гавкоту: це можуть бути різноманітні крехтання, бурмотіння, пирхання, “ухкання” та навіть своєрідні “пісні”. Кожен представник породи має свій унікальний набір звуків, за допомогою яких він висловлює свої емоції та спілкується з господарями. Спостерігати за такою “коржиною мовою” дуже цікаво та потішно.

Незважаючи на свій невеликий розмір, вельш коргі пемброк має безстрашний характер. Історично вони використовувалися як пастуші собаки, яким доводилося мати справу з великою худобою, тому сміливість у них в крові. Вони можуть виявляти охоронні якості, захищаючи свою родину та територію, і не вагаючись кинуться на захист, навіть якщо супротивник значно більший за них. При цьому вони не схильні до безпричинної агресії, але завжди пильні та готові попередити про наближення чужинців гучним гавкотом.

Пемброки дуже розумні та кмітливі. Вони швидко навчаються новим командам і трюкам, особливо якщо навчання проходить в ігровій формі та з позитивним підкріпленням. Однак їхній інтелект іноді може поєднуватися з певною впертістю, тому послідовність і терпіння з боку господаря дуже важливі. Їм потрібна рання соціалізація та чітко встановлені правила поведінки в домі. Як і багато пастуших порід, наприклад, бергамська вівчарка або пікардійська вівчарка, вони можуть мати схильність злегка покусувати за п’яти, намагаючись “пасти” членів родини, особливо дітей. Цю поведінку слід коригувати з раннього віку.

Вельш коргі пемброк добре ладнає з дітьми, особливо якщо вони ростуть разом. Вони терплячі та грайливі, але важливо навчити дітей правильно поводитися з собакою, щоб уникнути випадкових травм чи непорозумінь. З іншими домашніми тваринами пемброки зазвичай уживаються мирно, особливо якщо були належним чином соціалізовані. Однак їхній пастуший інстинкт може іноді проявлятися у спробах домінувати над іншими собаками або “пасти” котів.

Ці собаки не люблять самотності і погано переносять тривалу відсутність господарів. Якщо пемброк залишається надовго один, він може нудьгувати, що може призвести до деструктивної поведінки або надмірного гавкоту. Їм потрібне спілкування та увага, тому ця порода найкраще підходить для людей, які готові приділяти своєму улюбленцю достатньо часу.

Пемброки також відомі своїм почуттям власної гідності, гумору та такту. Вони можуть бути дуже кумедними та розважати своїх господарів різноманітними витівками. Водночас вони досить тактовні й можуть відчувати настрій людини, не будучи надто нав’язливими, якщо господар зайнятий. Загалом, вельш коргі пемброк – це неймовірно чарівні, милі та активні створіння, які приносять багато радості та позитиву в дім.

Вельш коргі, як і такса, має видовжене тіло на коротких лапах — звідси підвищений ризик міжхребцевих гриж (IVDD): стрибки з висоти й зайва вага небезпечні для спини. Окрема породна загроза — дегенеративна мієлопатія (DM), прогресуюча хвороба спинного мозку в старшому віці. Коргі також дуже схильні до ожиріння, а воно погіршує і спину, і суглоби, тож суворий контроль ваги — основа догляду.

Вельш коргі пемброк, якого часто називають “великим собакою в маленькому тілі”, загалом є досить міцною та здоровою породою з тривалістю життя 12-15 років. Однак, як і будь-яка інша порода, пемброки мають схильність до певних генетичних та набутих захворювань. Знання про ці потенційні проблеми допоможе власникам забезпечити своїм улюбленцям довге та щасливе життя.

Основні проблеми зі здоров’ям, до яких схильні вельш коргі пемброки:

1. Захворювання опорно-рухового апарату:
   • Дисплазія кульшових суглобів (ДКС): Це спадкове захворювання, при якому кульшовий суглоб розвивається неправильно, що може призвести до артриту та болю. Важливо обирати цуценя від батьків, перевірених на ДКС.
   • Захворювання міжхребцевих дисків (ЗМД): Через своє довге тіло та короткі лапи пемброки схильні до проблем зі спиною, зокрема до гриж міжхребцевих дисків. Це серйозний стан, який може призвести до болю, слабкості кінцівок і навіть паралічу. Профілактика: контроль ваги, уникнення надмірних стрибків (особливо з висоти), правильне підняття собаки (підтримуючи спину).
   • Дегенеративна мієлопатія (ДМ): Це прогресуюче захворювання спинного мозку, яке зазвичай вражає собак у зрілому віці (8-14 років). Воно призводить до поступової втрати координації та слабкості задніх кінцівок, зрештою до паралічу. Існує генетичний тест на ДМ.
2. Захворювання очей:
   • Прогресуюча атрофія сітківки (ПАС): Спадкове захворювання, що призводить до поступової втрати зору і сліпоти.
   • Катаракта: Помутніння кришталика ока, що може погіршувати зір. Може бути спадковою або розвиватися з віком.
   • Дистихіаз: Аномальний ріст вій на внутрішньому боці повіки, що може подразнювати рогівку.
3. Ожиріння: Пемброки мають дуже хороший апетит і схильні до набору зайвої ваги, якщо їхній раціон та фізична активність не контролюються належним чином. Ожиріння значно збільшує ризик розвитку проблем зі спиною, суглобами, серцем, а також діабету. Це одна з найпоширеніших і найсерйозніших проблем для породи.
4. Хвороба фон Віллебранда (ХфВ): Спадкове порушення згортання крові, схоже на гемофілію у людей. Може призводити до надмірних кровотеч після травм або операцій. Існують генетичні тести.
5. Проблеми зі шкірою: Іноді можуть виникати шкірні алергії або сира екзема, особливо якщо собака має чутливу шкіру або неправильно харчується.
6. Епілепсія: Як і в багатьох породах, у пемброків може зустрічатися ідіопатична епілепсія, що характеризується повторюваними нападами.

Профілактика захворювань у вельш коргі пемброка:

• Відповідальний вибір заводчика: Купуйте цуценя у перевірених заводчиків, які тестують своїх собак на поширені спадкові захворювання. Не соромтеся просити результати тестів батьків цуценяти.
• Правильне харчування: Забезпечте збалансований раціон, відповідний віку, розміру та рівню активності собаки. Суворо контролюйте кількість їжі, щоб уникнути переїдання та ожиріння.
• Регулярна фізична активність: Пемброкам потрібні щоденні прогулянки та ігри для підтримки фізичної форми та запобігання набору ваги. Однак слід уникати надмірних навантажень на хребет, таких як стрибки з великої висоти. Плавання є чудовим видом активності для коргі, оскільки воно зміцнює м’язи без навантаження на суглоби та хребет.
• Уникнення стрибків: Не заохочуйте собаку до стрибків вгору або вниз з меблів, сходів тощо, оскільки це створює ризик пошкодження спини чи лап. За можливості використовуйте пандуси.
• Регулярні ветеринарні огляди: Щорічні (а для літніх собак – частіші) візити до ветеринара допоможуть виявити проблеми зі здоров’ям на ранній стадії. Своєчасна вакцинація та обробка від паразитів є обов’язковими.
• Догляд за зубами: Регулярне чищення зубів допоможе запобігти захворюванням ясен та зубному каменю.

Хоча пемброки мають схильність до певних недуг, багато з них живуть довгим і здоровим життям за умови належного догляду, правильного харчування та уваги з боку власників. Важливо пам’ятати, що їхня унікальна будова тіла (довга спина, короткі лапи) вимагає особливої уваги до профілактики травм хребта. Деякі власники порівнюють турботу про їх спину з доглядом за такими породами, як ланкаширський хілер, який також має видовжений корпус.

Догляд за вельш коргі пемброком не є надто складним, але вимагає регулярності та уваги до деяких аспектів. Ключовими моментами є догляд за шерстю, контроль ваги, забезпечення достатньої фізичної активності та регулярні гігієнічні процедури.

Догляд за шерстю:

• Пемброки мають подвійну шерсть: густий, м’який підшерсток та жорсткіше остьове волосся середньої довжини. Ця шерсть добре захищає від негоди, але потребує регулярного вичісування.
• Линька: Пемброки линяють досить сильно, особливо двічі на рік – навесні та восени (іноді влітку, залежно від клімату). У цей період їх потрібно вичісувати щодня, використовуючи фурмінатор або спеціальну щітку для видалення відмерлого підшерстку. Це допоможе зменшити кількість шерсті в домі та запобігти утворенню ковтунів.
• В інший час достатньо розчісувати собаку 2-3 рази на тиждень, щоб підтримувати шерсть у хорошому стані, видаляти бруд та розподіляти шкірний жир.
• Купання: Купати вельш коргі пемброка рекомендується тільки за необхідності, коли собака дійсно забруднився. Часте купання може змити природний захисний жировий шар зі шкіри та шерсті, що може призвести до сухості та подразнення шкіри. Використовуйте якісний шампунь для собак, призначений для їхнього типу шерсті. Ретельно змивайте шампунь, щоб не залишити залишків, які можуть викликати свербіж.

Гігієнічні процедури:

• Догляд за вухами: Вуха у пемброків стоячі, тому в них може накопичуватися бруд та сірка. Регулярно (раз на тиждень-два) оглядайте вуха на наявність почервоніння, неприємного запаху або надмірних виділень. Чистіть вуха спеціальним лосьйоном для собак та ватними дисками. Не використовуйте ватні палички, щоб не пошкодити слуховий прохід.
• Догляд за зубами: Для профілактики утворення зубного нальоту та каменю, а також захворювань ясен, рекомендується чистити зуби собаці 2-3 рази на тиждень спеціальною зубною щіткою та пастою для собак. Також можна використовувати дентальні ласощі та іграшки.
• Догляд за кігтями: Якщо кігті не сточуються природним чином під час прогулянок по твердій поверхні, їх потрібно регулярно підстригати (приблизно раз на 3-4 тижні). Занадто довгі кігті можуть спричиняти дискомфорт при ходьбі та деформувати лапу. Якщо ви не впевнені, як правильно стригти кігті, зверніться до грумера або ветеринара.
• Догляд за очима: Регулярно оглядайте очі собаки. Невеликі виділення в куточках очей вранці – це нормально, їх можна акуратно видалити вологою серветкою. Якщо ви помітили надмірне сльозотеча, почервоніння або гнійні виділення, зверніться до ветеринара.

Фізична активність та утримання:

• Вельш коргі пемброк – це дуже активна та енергійна собака, яка потребує регулярних фізичних навантажень. Їм необхідні щоденні прогулянки, щонайменше 1-1,5 години на день, розділені на 2-3 виходи. Прогулянки повинні бути не просто монотонним ходінням на повідку, а включати елементи гри, біг (не надто інтенсивний і тривалий), можливість досліджувати нові місця.
• Цим собакам необхідний простір, де вони могли б побігати і пограти. Вони можуть жити в квартирі за умови, що отримують достатню кількість фізичного та розумового навантаження. Однак приватний будинок з огородженим двором був би для них ідеальним варіантом.
• Важливо не перевантажувати цуценят та молодих собак, поки їхній кістково-м’язовий апарат повністю не сформується. Уникайте тривалих пробіжок та стрибків з висоти для молодих коргі.
• Прогулянку з дорослим, добре вихованим коргі можна довірити і дитині (під наглядом дорослих), і літній людині, оскільки вони зазвичай добре ходять на повідку, якщо їх цьому навчити.

Пемброк – ідеальна міська собака для великої і дружної родини, де є діти, можливо, інші тварини, де завжди тепло і весело! Вони адаптуються до різних умов життя, головне – любов, увага та турбота з боку господарів.

Вельш коргі пемброк – це не тільки чарівний компаньйон, але й надзвичайно розумний та здібний учень. Їхній інтелект, бажання догодити господареві та грайливий характер роблять процес дресирування досить приємним та ефективним. Однак, як і будь-яка пастуша порода, пемброки можуть проявляти певну незалежність та впертість, тому послідовність, терпіння та правильний підхід є ключовими для успіху.

Ключові аспекти дресирування вельш коргі пемброка:

• Рання соціалізація: Це критично важливий етап для будь-якого собаки, і пемброки не є винятком. Починайте знайомити цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами (після відповідних щеплень) якомога раніше. Добре соціалізований пемброк виросте впевненим, спокійним та дружелюбним собакою.
• Позитивне підкріплення: Пемброки найкраще реагують на методи дресирування, засновані на позитивному підкріпленні – похвала, ласощі, іграшки. Уникайте жорстких методів, криків та покарань, оскільки це може викликати страх, недовіру або впертість. Вони дуже чутливі до тону голосу господаря.
• Короткі та цікаві заняття: Пемброки розумні, але можуть швидко нудьгувати від монотонних повторень. Робіть тренувальні сесії короткими (10-15 хвилин), різноманітними та веселими. Використовуйте ігрові елементи.
• Послідовність та чіткі правила: Всі члени родини повинні дотримуватися однакових правил та команд, щоб не плутати собаку. Будьте послідовними у своїх вимогах.
• Навчання основних команд: “Сидіти”, “лежати”, “до мене”, “фу”, “місце”, “поруч” – це базові команди, які повинен знати кожен собака. Пемброки зазвичай швидко їх засвоюють. Запам’ятовування команди з другого-третього разу – не рідкість, а норма для цієї породи.
• Корекція пастушої поведінки: Через своє пастуше минуле, деякі пемброки можуть намагатися “пасти” людей або інших тварин, злегка покусуючи їх за п’яти. Цю поведінку слід м’яко, але наполегливо коригувати з раннього віку, переключаючи увагу на іграшки або команди.
• Розумові навантаження: Пемброкам потрібні не тільки фізичні, але й розумові навантаження. Вирішення головоломок для собак, пошук захованих ласощів, вивчення нових трюків допоможуть підтримувати їхній розум в тонусі та запобігти нудьзі.

Вельш коргі пемброк – різнобічно розвинений песик. Історично його з успіхом використовували і для пасіння худоби (вони вправно керували стадом, кусаючи корів за ноги знизу, щоб ті рухалися в потрібному напрямку), і для полювання на невелику дичину, і для лову щурів на фермах. Сьогодні, крім ролі компаньйона, ці моторні та активні собачки відмінно показують себе у різних видах собачого спорту:

• Аджиліті: Незважаючи на короткі лапи, пемброки напрочуд спритні та швидкі, і з задоволенням долають смугу перешкод.
• Обідієнс (слухняність): Їхній інтелект та бажання працювати з господарем роблять їх успішними в змаганнях зі слухняності.
• Флайбол, фрісбі: Енергійність та грайливість пемброків знаходять вихід у цих активних видах спорту.
• Ноузворк (пошук за запахом): Завдяки своєму гострому нюху вони часто допомагають шукати “втрачені” речі або беруть участь у змаганнях з ноузворку.
• Пастуша служба: Деякі власники і сьогодні розвивають пастуші інстинкти своїх пемброків, беручи участь у тренуваннях та випробуваннях.

Легко і з цікавістю пемброки навчаються різноманітних циркових номерів, що робить їх зірками домашніх “вистав”. Собака дуже слухняна і легко піддається дресируванню з дуже раннього віку. Ще один з численних талантів цього симпатичного песика – здатність бути провідником для слабочуючих людей, сповіщаючи їх про важливі звуки (дзвінок у двері, телефон, плач дитини).

Головне – знайти підхід до свого улюбленця, зробити заняття цікавими та винагороджувати його за успіхи. Правильно вихований та соціалізований вельш коргі пемброк стане не просто слухняним собакою, а справжнім другом та повноцінним членом родини.

Правильне харчування є одним із найважливіших аспектів здоров’я та довголіття вельш коргі пемброка. Ці собаки відомі своїм чудовим апетитом та схильністю до переїдання, що може легко призвести до ожиріння. Зайва вага, у свою чергу, створює величезне навантаження на їхню довгу спину та короткі лапи, провокуючи проблеми з хребтом, суглобами, серцево-судинною системою та обміном речовин. Тому контроль ваги та збалансований раціон – це пріоритет номер один для власників пемброків.

Основні принципи годування вельш коргі пемброка:

• Контроль порцій: Це найважливіше правило. Пемброки часто не знають міри в їжі. Визначте добову норму корму разом з ветеринаром або відповідно до рекомендацій на упаковці якісного корму, і суворо її дотримуйтесь. Розділіть добову норму на два прийоми їжі для дорослого собаки (цуценят годують частіше).
• Вибір типу годування: Існує два основних підходи – готові сухі/вологі корми преміум або супер-преміум класу, або натуральне харчування. Кожен має свої переваги та недоліки.
  • Готові корми: Зручні у використанні, збалансовані за складом (якщо це якісний корм), містять необхідні вітаміни та мінерали. Обирайте корми, призначені для собак малих або середніх порід, з урахуванням віку (цуценя, дорослий, літній) та рівня активності. Існують спеціалізовані лінійки для собак, схильних до набору ваги.
  • Натуральне харчування: Вимагає більше часу та знань для складання збалансованого раціону. Основою повинні бути нежирні сорти м’яса (яловичина, індичка, кролик), субпродукти, морська риба (без кісток), кисломолочні продукти (нежирний сир, кефір, йогурт без добавок), овочі (морква, гарбуз, кабачки, броколі, буряк), фрукти (в обмеженій кількості, як ласощі), та крупи (рис, гречка). Категорично протипоказана курка для багатьох пемброків через часті алергічні реакції. При натуральному годуванні необхідне додаткове введення вітамінно-мінеральних комплексів за рекомендацією ветеринара.
• Уникнення шкідливих продуктів: Ніколи не давайте пемброку їжу зі свого столу. Багато людських продуктів є шкідливими або навіть токсичними для собак: шоколад, виноград, родзинки, цибуля, часник, копченості, жирне, смажене, солодке, трубчасті кістки.
• Якість інгредієнтів: Незалежно від типу годування, продукти повинні бути свіжими та якісними. Якщо обираєте сухий корм, уважно вивчайте склад: на першому місці має бути м’ясо, а не зернові. Уникайте кормів з великою кількістю кукурудзи, пшениці, сої, штучних барвників та консервантів.
• Режим годування: Годуйте собаку в один і той самий час щодня. Це сприяє виробленню травних ферментів та кращому засвоєнню їжі. Миска з їжею не повинна стояти постійно; якщо собака не доїла порцію за 15-20 хвилин, приберіть її до наступного годування.
• Доступ до свіжої води: Чиста питна вода повинна бути у собаки в постійному доступі, особливо якщо вона харчується сухим кормом.
• Контроль ваги: Регулярно зважуйте свого пемброка та стежте за його кондицією. Ребра повинні легко промацуватися під невеликим шаром жиру, а талія – бути помітною при погляді зверху. Якщо собака починає набирати вагу, зменште порцію або переведіть на менш калорійний корм, а також збільште фізичну активність.
• Ласощі: Ласощі можна використовувати для дресирування, але вони не повинні становити більше 10% добового раціону. Обирайте низькокалорійні та корисні ласощі.

При натуральному годуванні приблизно 30-50% раціону дорослого вельш коргі пемброка має становити якісне сире або відварене м’ясо (нежирна яловичина, індичка, субпродукти як серце, печінка, рубець – після проморожування або термічної обробки). З овочів можна давати моркву (сиру терту з краплею олії або відварену), гарбуз, кабачки, броколі, цвітну капусту, трохи буряка. Крупи (рис, гречка) дають у відвареному вигляді, їхня частка не повинна бути великою. Кисломолочні продукти – нежирний сир, кефір, натуральний йогурт – корисні для травлення. Раз на тиждень можна давати варене яйце або кілька перепелиних сирих яєць. Морська риба (відварена, без кісток) – 1-2 рази на тиждень замість м’яса.

Пам’ятайте, що курка часто викликає алергію у пемброків, тому її слід вводити з обережністю або уникати зовсім. Також варто обмежити або виключити продукти, що викликають бродіння (бобові, капуста білокачанна у великих кількостях), та жирну їжу. Іноді для профілактики та покращення травлення корисний легкий нежирний м’ясний або овочевий бульйон.

Перед будь-якими змінами в раціоні або якщо у вас є сумніви щодо правильності годування, проконсультуйтеся з ветеринарним лікарем або дієтологом.

• Королівські улюбленці: Найвідоміший факт – це те, що вельш коргі пемброк є улюбленою породою британської королеви Єлизавети II. За своє життя вона мала понад 30 коргі, починаючи з першого цуценяти Дукі, подарованого їй у 1933 році. Королівські коргі жили в Букінгемському палаці, мали власні кімнати та навіть особистих кухарів.
• Легендарне походження: За валлійськими легендами, коргі – це подарунок від фей. Кажуть, що феї використовували їх як їздових тварин, а сліди від “сідла феї” можна побачити на спині деяких пемброків у вигляді особливих відмітин шерсті.
• Пастухи-коротуни: Незважаючи на короткі ноги, коргі – вправні пастуші собаки. Їхній низький зріст дозволяв їм уникати ударів копит великої рогатої худоби, яку вони пасли, кусаючи її за п’яти (звідси англійська назва “heeler” – той, хто кусає за п’яти).
• Два типи коргі: Існує дві окремі породи вельш коргі: пемброк та кардиган. Пемброк зазвичай менший, з коротшим хвостом і більш “лисячою” мордочкою. Кардиган більший, з довшим пухнастим хвостом і заокругленими вухами. До 1934 року вони вважалися однією породою.
• “Балакучі” собаки: Пемброки відомі своєю “балакучістю”. Вони видають широкий спектр звуків, включаючи бурмотіння, пирхання, “ухкання” та своєрідні “пісні”, якими висловлюють свої емоції.
• Розумники: Вельш коргі пемброк вважаються однією з найрозумніших порід собак. За класифікацією Стенлі Корена, вони посідають 11-те місце за інтелектом та здатністю до навчання.
• Назва “коргі”: Слово “corgi” валлійською мовою, ймовірно, означає “карликовий собака” (cor = карликовий, gi = собака).
• Природно короткий хвіст (бобтейл): Багато пемброків народжуються з природно коротким хвостом (бобтейл). Раніше хвости також часто купірували, але в багатьох країнах ця практика зараз заборонена.
• Майстри аджиліті: Незважаючи на свою статуру, пемброки дивовижно спритні та успішно виступають у змаганнях з аджиліті.
• Популярність у культурі: Коргі часто з’являються в фільмах, мультфільмах та книгах, що ще більше сприяє їхній популярності. Наприклад, у мультсеріалі “Ковбой Бібоп” є розумний коргі на ім’я Ейн.