Історія походження великого мюнстерлендера
Історія великого мюнстерлендера тісно переплетена з історією іншої німецької породи - німецького лангхаара, або німецького довгошерстого пойнтера. Протягом століть німецькі мисливці розводили лягавих собак, які мали довгу шерсть та були чудовими помічниками в полюванні на пернату дичину. У цих собак існувало два основні забарвлення: коричнево-біле та чорно-біле. Обидва варіанти вважалися частиною однієї породи і цінувалися виключно за свої робочі якості.
Ситуація змінилася наприкінці XIX - на початку XX століття, коли почалася стандартизація порід. У 1909 році клуб німецького лангхаара прийняв доленосне рішення: виключити чорно-біле забарвлення зі стандарту породи. З цього моменту офіційно визнавалися лише собаки коричневого та коричнево-білого кольорів. Проте ентузіасти, які цінували саме чорно-білих собак за їхні виняткові мисливські здібності та елегантний вигляд, не змирилися з цим. Вони проживали переважно в регіоні Мюнстерланд (Західна Вестфалія), де чорно-білі лягаві були особливо поширені.
У 1919 році ці заводчики об’єдналися і створили власний клуб «Verein für die Reinzucht des schwarz-weißen Münsterländer Vorstehhundes» (Клуб чистопородного розведення чорно-білої мюнстерлендської лягавої). Вони зібрали вцілілих представників чорно-білої лінії лангхаарів, які стали основою для нової породи - великого мюнстерлендера. Вже у 1922 році було розроблено та затверджено перший офіційний стандарт. Важливо відзначити, що великий мюнстерлендер не є просто чорно-білим варіантом лангхаара, а розвивався як самостійна порода з власними пріоритетами в розведенні. Також його не слід плутати з малим мюнстерлендером, який є абсолютно окремою, хоч і спорідненою породою.
Стандарт та зовнішній вигляд породи
Великий мюнстерлендер - це собака сильної, атлетичної, але водночас елегантної статури. Його зовнішній вигляд свідчить про силу, витривалість та швидкість, необхідні для роботи в полі. Корпус має бути збалансованим, з добре розвиненою мускулатурою.
- Голова: Видовжена, шляхетних обрисів, з нерізким переходом від чола до морди. Черепна частина не надто широка. Морда міцна, довга, з прямою спинкою носа. Губи щільно прилягають, мочка носа чорна.
- Очі: Темні, середнього розміру. Погляд розумний, живий та доброзичливий. Повіки щільно прилягають.
- Вуха: Високо посаджені, широкі, висячі, щільно прилягають до голови. Кінчики вух заокруглені. Довга шерсть на вухах створює красиві «очоси».
- Корпус: Майже квадратного формату. Спина коротка, міцна та пряма. Грудна клітка глибока і широка, що забезпечує достатньо місця для серця та легень.
- Хвіст: Є продовженням лінії спини, тримається горизонтально або злегка піднятим. Густа і довга шерсть на нижній стороні хвоста утворює гарний «прапор».
- Шерсть: Довга, густа, гладка, але не кучерява. На голові шерсть коротка. На задній стороні передніх та задніх кінцівок, а також на вухах і хвості утворюються виразні очоси.
- Забарвлення: Основний колір білий з чорними плямами різного розміру, або чорно-чалий (суміш чорного та білого волосся). Голова переважно чорна, допускається біла проточина або пляма на морді.
Своєю статурою великий мюнстерлендер може дещо нагадувати англійського сетера, проте має більш потужний та м’язистий вигляд, що підкреслює його німецьке походження та універсальність у роботі.
