Історія походження породи Великий швейцарський зенненхунд
Точне коріння цих величних альпійських собак губиться у глибині століть, але найпопулярніша теорія пов’язує їх з римськими молосами. Вважається, що коли легіони Юлія Цезаря перетинали Альпи, їх супроводжували великі та сильні собаки типу мастифів. Ці собаки залишилися в регіоні, схрещуючись з місцевими пастушими породами, що й дало початок зенненхундам. Протягом століть їх використовували фермери, м’ясники та торговці для охорони худоби, перевезення возів з молоком та м’ясом на ринки. Завдяки своїй силі та витривалості, вони були незамінними помічниками у важких гірських умовах.
Наприкінці XIX століття, з розвитком транспорту та появою інших порід, потреба в гроссерах почала зменшуватися, і порода опинилася на межі зникнення. Довгий час їх навіть вважали короткошерстим різновидом бернського зенненхунда. Поворотним моментом став 1908 рік, коли на виставці собак у Лангенталі професор Альберт Хайм, видатний кінолог та дослідник швейцарських порід, побачив двох таких собак. Він одразу впізнав у них представників старовинної, майже зниклої породи «великих м’ясницьких собак» і домігся їх визнання як окремої породи — Великий швейцарський зенненхунд. Вже у 1912 році у Швейцарії був створений «Клуб любителів великих зенненхундів», який почав цілеспрямовану роботу з відновлення та популяризації породи. Під час Другої світової війни швейцарська армія активно використовувала гроссерів як тяглових та сторожових собак, що допомогло збільшити їхню чисельність. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) офіційно визнала породу в 1939 році.
Як виглядає Великий швейцарський зенненхунд: стандарт та зовнішність
Великий швейцарський зенненхунд — це великий, міцний і мускулистий собака з важким кістяком, який випромінює силу та спокій. Його зовнішність гармонійна і пропорційна, без будь-якої незграбності.
- Голова: Масивна, але пропорційна до тіла. Череп широкий і плаский. Перехід від чола до морди плавний. Морда довга і сильна.
- Очі: Мигдалеподібної форми, середнього розміру, від горіхового до каштанового кольору. Погляд живий, розумний та доброзичливий. Повіки щільно прилягають.
- Вуха: Середнього розміру, трикутної форми, високо посаджені. У спокійному стані висять, прилягаючи до щік, а коли собака насторожений — трохи піднімаються біля основи і повертаються вперед.
- Корпус: Потужний, трохи витягнутий. Шия міцна, мускулиста, без підвісу. Спина пряма, широка і сильна. Грудна клітка глибока і широка, овальної форми.
- Хвіст: Довгий, важкий, є продовженням лінії спини. У спокої опущений вниз, при русі або збудженні піднімається до рівня спини або трохи вище, але ніколи не закручується кільцем.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з міцним кістяком. Лапи округлі, зібрані в грудку, з міцними кігтями.
Шерсть та забарвлення
Шерсть у гроссера подвійна. Верхній шар («покривне волосся») середньої довжини, густий і жорсткий. Під ним знаходиться щільний, м’який підшерсток, зазвичай сірого або чорного кольору, який чудово захищає собаку від холоду та вологи.
Забарвлення — це візитна картка всіх зенненхундів. Воно завжди триколірне: основний колір — насичений чорний, з симетричними рудо-коричневими (підпал) та чисто білими відмітинами.
- Чорний: Покриває більшу частину корпусу, шию, голову та хвіст.
- Підпал: Розташовується на щоках, над очима (у вигляді «брів»), на всіх чотирьох лапах між чорним і білим, а також під хвостом.
- Білі відмітини: Повинні бути симетричними. Це проточина на морді, яка переходить у «хрест» на грудях, білі «шкарпетки» на лапах і білий кінчик хвоста. Небажаними є білий «комір» або велика біла пляма на потилиці.
