Історія походження японського бобтейла
Історія японського бобтейла сягає корінням глибокої давнини. Вважається, що коти з короткими хвостами прибули до Японії з Азії (ймовірно, з Китаю чи Кореї) понад 1000 років тому. Є свідчення, що їх привезли буддійські монахи для захисту цінних сувоїв від гризунів. З часом ці коти поширилися по всій Японії, ставши невід’ємною частиною місцевої культури та фольклору.
Протягом століть порода розвивалася природним шляхом на японських островах, ізольовано від зовнішнього світу. Мутація, що відповідає за короткий хвіст, є рецесивною, тому вона закріпилася в популяції. На відміну від багатьох інших порід, японський бобтейл не є результатом цілеспрямованої селекції людини до середини XX століття. Це природна порода, що зберегла свою унікальність.
В японському мистецтві та легендах часто зустрічаються зображення котів із короткими хвостами. Найвідомішим прикладом є «Манекі-неко» – фігурка кота, що махає лапкою, яка, як вважається, приносить удачу та багатство. Часто прототипом для Манекі-неко слугував саме японський бобтейл, особливо триколірного забарвлення (Мі-Ке).
За межами Японії порода стала відомою лише після Другої світової війни. Американські військовослужбовці та їхні родини привозили цих незвичайних котів до США. Першою офіційною заводчицею, яка почала цілеспрямоване розведення японських бобтейлів у США, вважається Елізабет Фрірет (Elizabeth Freret) у 1968 році. Завдяки її зусиллям та зусиллям інших ентузіастів, порода почала набувати популярності.
Асоціація любителів котів (CFA) визнала короткошерстого японського бобтейла у 1976 році, а довгошерстого – у 1993 році. Сьогодні ця порода визнана усіма основними фелінологічними організаціями світу, хоча за межами Японії та Північної Америки вона все ще залишається відносно рідкісною.
Як виглядає японський бобтейл: стандарт та особливості зовнішності
Японський бобтейл – це кіт середнього розміру з елегантною, але добре розвиненою мускулатурою. Тіло подовжене, струнке, але не крихке. Задні лапи помітно довші за передні, що надає йому характерної «стрибучої» ходи та неймовірної стрибучості. Лапи овальні, акуратні.
Голова має форму рівностороннього трикутника з м’якими лініями, високими вилицями та помітним пінчем (звуженням) біля подушечок вусів. Ніс довгий, прямий. Вуха великі, широко розставлені, прямі, надають коту настороженого вигляду. Очі великі, овальні, виразні, посаджені трохи навскіс. Колір очей повинен гармоніювати із забарвленням шерсті. Допускаються будь-які кольори, включаючи блакитний та золотистий. Гетерохромія (різний колір очей) є допустимою і навіть бажаною ознакою, особливо у білих та двоколірних котів.
Найвизначніша риса японського бобтейла – це його хвіст. Він короткий, зазвичай від 2.5 до 8 см у випрямленому стані (хоча випрямити його повністю неможливо через структуру хребців). Хвіст може бути прямим, зігнутим або мати кілька зламів, але завжди вкритий довгою шерстю, що робить його схожим на помпон або заячий хвостик. Важливо: структура хвоста є унікальною для кожної окремої кішки, як відбиток пальця у людини. Ген, що відповідає за короткий хвіст у японського бобтейла, є рецесивним і не пов’язаний з проблемами хребта, на відміну від деяких інших порід (наприклад, Менкса).
Існують дві варіації шерсті:
- Короткошерстий японський бобтейл: Шерсть середньої довжини, м’яка, шовковиста, щільно прилягає до тіла, практично без підшерстка.
- Довгошерстий японський бобтейл: Шерсть від середньої довжини до довгої, м’яка та шовковиста, також з мінімальним підшерстком. Довша шерсть утворює «штани» на задніх лапах, пухнастий комір та пишний помпон на хвості. Незважаючи на довжину, шерсть довгошерстих бобтейлів не схильна до сильного сплутування.
Забарвлення: Допускаються практично всі генетично можливі забарвлення та їх комбінації, як суцільні, так і з білим (біколори, вани, арлекіни), а також таббі. Найбільш традиційним та цінним вважається триколірне забарвлення – «Мі-Ке» (білий з чіткими плямами чорного та рудого/кремового кольорів). Саме такі коти найчастіше асоціюються з фігурками Манекі-неко. Важливо, щоб кольори були яскравими та контрастними.
Ознака · 8
| Ознака | Опис стандарту (CFA) |
|---|---|
| Тіло | Середнього розміру, елегантне, мускулисте, подовжене. Задні лапи довші за передні. |
| Голова | Рівносторонній трикутник, високі вилиці, довгий прямий ніс, виражені подушечки вусів. |
| Вуха | Великі, прямі, широко розставлені, насторожені. |
| Очі | Великі, овальні, виразні, трохи косо поставлені. Колір гармонує з забарвленням, гетерохромія допустима. |
| Хвіст | Короткий (2.5–8 см), видимий над лінією спини, може бути прямим, зігнутим, закрученим. Покритий шерстю, що утворює помпон. Унікальний для кожної особини. |
| Шерсть (короткошерстий) | Середньої довжини, м’яка, шовковиста, без підшерстка. |
| Шерсть (довгошерстий) | Від середньої до довгої, м’яка, шовковиста, мінімальний підшерсток. Утворює «штани», комір. |
| Забарвлення | Будь-яке, крім сіамського та абіссінського типів. Перевага надається яскравим, контрастним кольорам, особливо Мі-Ке. |
