Йоркширський тер’єр

Історія йоркширського тер’єра нерозривно пов’язана з індустріальною революцією в Англії XIX століття. Всупереч сучасному гламурному образу, предки йорка були робочими собаками, що належали переважно робітникам та шахтарям північної Англії, зокрема з графств Йоркшир та Ланкашир. Шотландські робітники, що мігрували на північ Англії в пошуках роботи на текстильних фабриках та вугільних шахтах, привезли з собою своїх маленьких тер’єрів, яких використовували для полювання на щурів та інших дрібних гризунів у шахтах, на фабриках та в домівках.

Точне походження йорка оповите таємницею, оскільки ранні заводчики не вели детальних записів. Вважається, що для створення породи використовували кілька різновидів тер’єрів, зокрема:

• Клайдсдейл-тер’єр (Clydesdale Terrier) або Пейслі-тер’єр (Paisley Terrier): Нині вимерла порода, дуже схожа на йорка, але більша за розміром. Вважається безпосереднім предком йоркширського тер’єра, цінувалася за довгу, шовковисту блакитно-підпалу шерсть.
• Уотерсайд-тер’єр (Waterside Terrier): Також відомий як “йоркширський блакитно-сірий тер’єр”. Маленький собака з довгою блакитно-сірою шерстю, якого тримали робітники біля річок Йоркширу.
• Чорно-підпалий англійський той-тер’єр (Black and Tan English Toy Terrier): Надав йорку його характерне забарвлення та компактні розміри.
• Скай-тер’єр (Skye Terrier): Можливо, вплинув на довжину шерсті та форму вух.
• Мальтійська болонка (Maltese): Деякі кінологи припускають можливий вплив мальтезе на шовковисту текстуру шерсті.

Одним із найвідоміших “батьків-засновників” породи вважається пес на ім’я Хаддерсфілд Бен (Huddersfield Ben), який народився у 1865 році. Незважаючи на те, що за сучасними стандартами він був досить великим (близько 5.5 кг), він мав усі ключові риси породи та став дуже успішним виставковим собакою та плідником, зробивши величезний внесок у формування йоркширського тер’єра таким, яким ми його знаємо сьогодні.

Спочатку порода була відома як “Шотландський тер’єр з розбитою шерстю” (Broken Haired Scotch Terrier), але у 1870 році, після виставки, репортер газети “The Field” запропонував назвати породу на честь графства, де вона була вдосконалена – Йоркширський тер’єр. Ця назва швидко прижилася. Англійський Кеннел Клуб офіційно визнав породу у 1886 році.

З часом, завдяки своїй привабливій зовнішності та жвавому характеру, йоркширський тер’єр перетворився з мисливця на гризунів на улюбленця вікторіанської аристократії та модного компаньйона. Його популярність стрімко зростала, і він поширився по всьому світу, ставши однією з найулюбленіших декоративних порід.

Йоркширський тер’єр – це мініатюрний собака з довгою, прямою, шовковистою шерстю, що спадає рівно з обох боків тіла від проділу, який тягнеться від мочки носа до кінчика хвоста. Його зовнішність поєднує в собі елегантність та впевненість справжнього тер’єра.

• Загальний вигляд: Компактний, пропорційно складений собака з гордою поставою. Спина рівна.
• Розмір та вага: Стандарт FCI (Міжнародної Кінологічної Федерації) №86 вказує лише максимальну вагу – до 3.2 кг. Американський Кеннел Клуб (AKC) вказує бажану вагу від 4 до 7 фунтів (приблизно 1.8-3.2 кг). Зріст у холці зазвичай становить 15-23 см, хоча стандарт цього не регламентує. Існують так звані “міні” або “тікап” (teacup) йорки, які важать менше 1.8 кг, але вони не визнані стандартом і часто мають серйозні проблеми зі здоров’ям.
• Голова: Маленька та пласка, не надто округла. Морда не надто довга.
• Очі: Середнього розміру, темні, блискучі, з розумним, пильним виразом. Не випуклі. Облямівки повік темні.
• Вуха: Маленькі, V-подібної форми, стоячі або напівстоячі, розташовані не надто далеко одне від одного. Вкриті короткою шерстю насиченого рудувато-коричневого кольору.
• Ніс: Чорний.
• Прикус: Ножицеподібний (верхні зуби щільно перекривають нижні).
• Шия: Достатньої довжини, що забезпечує горду поставу голови.
• Корпус: Компактний, з рівною лінією верху. Груди помірно широкі.
• Хвіст: Раніше традиційно купірувався до половини довжини, тримається трохи вище лінії спини. У країнах, де купірування заборонене, хвіст залишається природної довжини, добре вкритий шерстю, яка темніша за кольором, ніж на корпусі.
• Кінцівки: Передні – прямі, задні – прямі при погляді ззаду, з помірними кутами зчленувань. Лапи округлі, з чорними кігтями.
• Шерсть: Найбільш характерна риса породи. На тулубі шерсть помірно довга, абсолютно пряма (не хвиляста), блискуча, тонкої шовковистої текстури, не пухнаста і без підшерстка. За структурою нагадує людське волосся. На голові шерсть довга, насиченого золотистого рудувато-коричневого кольору, причому на боках голови, біля основи вух і на морді вона особливо довга.
• Забарвлення: Дуже специфічне. Темний сталево-блакитний колір (не сріблясто-блакитний) простягається від потилиці до основи хвоста, ніколи не змішуючись з рудим, бронзовим або темним волоссям. Шерсть на грудях насиченого яскравого рудувато-коричневого (підпалого) кольору. Все рудувато-коричневе волосся темніше біля коріння, ніж посередині, і світлішає до кінчиків. Важливо: цуценята народжуються чорно-підпалими, а характерне сталево-блакитне забарвлення формується поступово, іноді до 2-3 років.

Йоркширський тер’єр – це втілення принципу “велика собака в маленькому тілі”. Їхній характер є яскравим поєднанням рис тер’єра та собаки-компаньйона.

Основні риси характеру йорка:

1. Енергійність та жвавість: Йорки – дуже активні та грайливі собаки. Вони люблять бігати, гратися і досліджувати навколишній світ. Навіть у дорослому віці вони зберігають цуценячу безпосередність та ентузіазм.
2. Сміливість та допитливість: Як справжні тер’єри, вони не бояться кидати виклик собакам, значно більшим за себе, і з цікавістю ставляться до всього нового. Ця сміливість іноді межує з безрозсудністю, тому за ними потрібен нагляд.
3. Відданість та прихильність: Йорки дуже прив’язуються до своїх господарів і прагнуть проводити з ними якомога більше часу. Вони обожнюють бути в центрі уваги, сидіти на руках або просто перебувати поруч.
4. Розум та кмітливість: Ці собаки досить розумні і швидко навчаються, особливо якщо тренування проходить у формі гри та з позитивним підкріпленням. Однак їхня тер’єрська впертість може іноді ускладнювати процес дресирування.
5. Пильність та “дзвінкість”: Йорки – чудові “дзвіночки”. Вони реагують гавкотом на будь-які незвичні звуки або появу незнайомців. Хоча їхній гавкіт не надто гучний через малі розміри, він може бути досить наполегливим. Рання соціалізація та навчання команді “Тихо!” допоможуть контролювати цю рису.
6. Товариськість: Більшість йорків добре ладнають з людьми, включаючи дітей (за умови, що діти навчені поводитися з маленькою собакою обережно). Вони також можуть уживатися з іншими домашніми тваринами, особливо якщо росли разом. Однак їхній мисливський інстинкт може проявлятися по відношенню до дрібних гризунів.
7. Потреба в увазі: Йорки погано переносять самотність і можуть страждати від тривоги розлуки, якщо їх залишати надовго самих. Це може проявлятися у деструктивній поведінці або надмірному гавкоті.

Важливо пам’ятати, що, незважаючи на маленький розмір, йоркширський тер’єр – це собака зі своїми потребами в активності, соціалізації та вихованні. Надмірна опіка та потурання всім примхам може призвести до розвитку “синдрому маленької собаки” (Small Dog Syndrome), коли собака стає неслухняною, агресивною та вимогливою.

Предки йорків були мисливцями, і деякі з цих інстинктів збереглися. Це проявляється не лише в їхній сміливості, а й іноді в бажанні переслідувати дрібних тварин. Подібні риси можна побачити і в інших тер’єрів, наприклад, у жвавого Парсон Рассел тер’єра або енергійного Гладкошерстого фокстер’єра, хоча йоркширський тер’єр сьогодні є переважно компаньйоном.

Йоркширський терʼєр — типовий «той»: за відважним характером ховається крихке тіло вагою 2–3 кг. Через малий розмір характерні вивих колінної чашечки, колапс трахеї (звідси кашель і «зворотне чхання») і схильність до проблем зубів — їх треба регулярно чистити. Окрема породна особливість — портосистемний шунт (вроджена вада судин печінки). Шовкова шерсть майже не линяє (порода вважається гіпоалергенною), але потребує регулярного грумінгу.

Йоркширські тер’єри, як правило, є досить здоровими собаками з тривалістю життя 12-16 років, а іноді й довше. Однак, як і всі породи, вони мають схильність до певних генетичних та набутих захворювань. Знання про ці потенційні проблеми допоможе власникам вчасно їх розпізнати та звернутися за ветеринарною допомогою.

Найбільш поширені проблеми зі здоров’ям у йорків:

• Проблеми з зубами та яснами: Це одна з найчастіших проблем у йорків. Через маленьку щелепу зуби часто ростуть скупчено, що сприяє накопиченню нальоту, утворенню зубного каменю, гінгівіту та пародонтиту. Молочні зуби також можуть не випадати вчасно, що потребує їх видалення. Регулярне чищення зубів (в ідеалі щоденне), використання спеціальних іграшок та ласощів для чищення, а також професійна чистка у ветеринара є обов’язковими.
• Вивих колінної чашечки (Patellar Luxation): Стан, при якому колінна чашечка зміщується зі свого нормального положення. Це поширена проблема у маленьких порід. Симптоми включають кульгавість, підстрибування на трьох лапах. Лікування залежить від ступеня тяжкості і може варіюватися від консервативного до хірургічного.
• Колапс трахеї (Tracheal Collapse): Ослаблення хрящових кілець трахеї, що призводить до її звуження та утруднення дихання. Характерний симптом – гучний, “гусячий” кашель, особливо при збудженні, натягуванні повідця або тиску на шию. Рекомендується використовувати шлейку замість нашийника.
• Портосистемний шунт (Portosystemic Shunt – PSS): Вроджена аномалія кровообігу, при якій кров з кишечника оминає печінку, не очищуючись від токсинів. Це може призводити до неврологічних розладів, затримки росту, проблем із сечовипусканням. Діагностується за допомогою аналізів крові та УЗД. Лікування зазвичай хірургічне.
• Гіпоглікемія (Hypoglycemia): Низький рівень цукру в крові, особливо небезпечний для цуценят та дуже маленьких (тікап) йорків. Симптоми включають слабкість, тремтіння, дезорієнтацію, судоми. Важливо забезпечити регулярне годування якісним кормом.
• Хвороба Легга-Кальве-Пертеса (Legg-Calvé-Perthes Disease): Асептичний некроз головки стегнової кістки, що призводить до її руйнування та артриту тазостегнового суглоба. Проявляється кульгавістю. Лікування зазвичай хірургічне.
• Прогресуюча атрофія сітківки (Progressive Retinal Atrophy – PRA): Спадкове захворювання очей, що призводить до поступової втрати зору та сліпоти. Існують генетичні тести для виявлення носіїв.
• Чутливе травлення: Йорки можуть мати схильність до розладів травлення, блювоти або діареї при зміні корму або вживанні невідповідної їжі. Важливо підібрати якісний корм і дотримуватися режиму годування.
• Травми: Через свої малі розміри та тендітні кістки йорки дуже схильні до травм внаслідок падіння (навіть з невеликої висоти, наприклад, з дивану), необережного поводження або ігор з більшими собаками.

Профілактика:

• Купуйте цуценя у відповідального заводчика, який тестує своїх собак на спадкові захворювання.
• Забезпечте якісне, збалансоване харчування.
• Регулярно доглядайте за зубами.
• Використовуйте шлейку замість нашийника.
• Забезпечте безпечне середовище, щоб уникнути травм.
• Регулярно відвідуйте ветеринара для профілактичних оглядів та вакцинацій.
• Не перегодовуйте собаку, підтримуйте оптимальну вагу.

Догляд за йоркширським тер’єром потребує часу та уваги, особливо якщо ви хочете підтримувати його розкішну шерсть у виставковій кондиції. Однак навіть якщо ви обираєте коротку стрижку, регулярні процедури догляду є необхідними для здоров’я та комфорту собаки.

Догляд за шерстю йорка

Шерсть йорка за структурою схожа на людське волосся – вона тонка, шовковиста і не має підшерстка. Це означає, що йорки майже не линяють у звичному розумінні (вони втрачають волосся так само, як люди), що робить їх гарним вибором для деяких людей з алергією. Однак відсутність підшерстка також означає, що вони погано переносять холод.

Основні аспекти догляду за шерстю:

• Розчісування: Якщо шерсть довга, її потрібно розчісувати щодня за допомогою гребінця з металевими зубцями та щітки з натуральною щетиною, щоб запобігти утворенню ковтунів. Починайте з кінчиків і поступово просувайтеся до коренів. Використання спеціального спрею-кондиціонера полегшить розчісування та зменшить ламкість волосся. Якщо собака має коротку стрижку, розчісувати можна рідше, 2-3 рази на тиждень.
• Купання: Купати йорка рекомендується приблизно раз на 1-3 тижні, залежно від ступеня забруднення та типу шерсті. Використовуйте якісний шампунь та кондиціонер для собак з довгою шовковистою шерстю. Важливо ретельно змивати всі засоби, щоб уникнути подразнення шкіри. Після купання обережно промокніть шерсть рушником (не тріть!) і висушіть феном на невисокій температурі, одночасно розчісуючи.
• Стрижка: Якщо ви не плануєте брати участь у виставках, найпрактичнішим варіантом є регулярна стрижка (раз на 6-8 тижнів). Існує безліч варіантів стрижок для йорків – від дуже коротких “під цуценя” (puppy cut) до більш модельних. Стрижка значно полегшує догляд за шерстю. Ви можете навчитися стригти собаку самостійно або звертатися до професійного грумера.
• Догляд за топ-нотом: У йорків з довгою шерстю на голові її зазвичай збирають у хвостик (топ-нот), щоб вона не лізла в очі. Використовуйте м’які гумки без металевих частин та не затягуйте хвостик надто туго. Регулярно перевіряйте стан шкіри під гумкою.

Інші аспекти догляду

• Догляд за очима: Щодня протирайте куточки очей вологою серветкою або спеціальним лосьйоном, щоб видалити слізні виділення та запобігти утворенню слізних доріжок.
• Догляд за вухами: Регулярно (раз на тиждень) оглядайте вуха на наявність бруду, почервоніння або неприємного запаху. Чистіть вушну раковину ватним диском, змоченим спеціальним лосьйоном. Шерсть всередині вушного каналу рекомендується вищипувати або підстригати, щоб забезпечити вентиляцію та запобігти інфекціям (краще довірити це грумеру або ветеринару).
• Догляд за зубами: Дуже важливий аспект! Чистіть зуби спеціальною щіткою та пастою для собак щодня або хоча б кілька разів на тиждень. Регулярно відвідуйте ветеринара для огляду ротової порожнини та професійної чистки.
• Стрижка кігтів: Підстригайте кігті приблизно раз на 2-4 тижні, якщо вони не сточуються природним шляхом. Використовуйте спеціальні кігтерізи для маленьких собак.

Фізична активність та утримання

Незважаючи на свої розміри, йорки – енергійні собаки, які потребують щоденної фізичної активності. Це не означає багатогодинні пробіжки, але регулярні прогулянки та ігри є необхідними для їхнього фізичного та психічного здоров’я.

• Прогулянки: Достатньо 1-2 коротких прогулянок на день (15-20 хвилин кожна). Використовуйте шлейку, щоб уникнути тиску на трахею.
• Ігри: Йорки люблять грати. Запропонуйте їм ігри з м’ячиком, інтерактивні іграшки, ігри на пошук ласощів. Це допоможе задовольнити їхню потребу в активності та стимулюватиме розум.
• Утримання: Йорки чудово адаптуються до життя у квартирі. Вони не потребують багато місця, але їм потрібен власний затишний куточок з лежанкою. Важливо забезпечити безпечне середовище, прибравши дрібні предмети, які собака може проковтнути, та обмеживши доступ до небезпечних місць (балкони, сходи без огородження).
• Температурний режим: Через відсутність підшерстка йорки чутливі до холоду. В холодну погоду їм знадобиться теплий одяг для прогулянок. Також вони погано переносять сильну спеку.

Йоркширські тер’єри – розумні собаки, які прагнуть догодити своєму господареві, що робить їх досить здібними до навчання. Однак їхній тер’єрський характер може проявлятися у вигляді впертості та незалежності. Успіх дресирування залежить від терпіння, послідовності та використання правильних методів.

Ключові принципи дресирування йорка:

• Позитивне підкріплення: Йорки найкраще реагують на методи, засновані на заохоченні – похвала, ласощі, іграшки. Уникайте жорстких методів та покарань, оскільки це може викликати страх або захисну агресію у маленької собаки.
• Короткі та цікаві заняття: Тривалість тренувань має бути короткою (5-10 хвилин), але частою. Зробіть заняття веселими та різноманітними, щоб підтримувати інтерес собаки.
• Послідовність: Всі члени сім’ї повинні дотримуватися однакових правил і команд. Непослідовність збиває собаку з пантелику і ускладнює навчання.
• Рання соціалізація: Це критично важливий аспект виховання йорка. З раннього віку знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими (добре соціалізованими та вакцинованими) собаками. Це допоможе виростити впевненого та врівноваженого собаку, запобігти розвитку страхів та агресії.
• Привчання до туалету: Йорки можуть бути складними у привчанні до туалету, особливо в квартирних умовах. Важливо бути терплячим, часто виводити цуценя на вулицю (особливо після сну, їжі та ігор), хвалити за успіх і не карати за “аварії”. Деякі власники використовують пелюшки або лотки, але це може ускладнити повне привчання до вулиці.
• Контроль гавкоту: Йорки схильні до гавкоту. Навчайте команду “Тихо!” з раннього віку та не заохочуйте безпричинний гавкіт.
• Привчання до процедур догляду: Змалечку привчайте йорка до розчісування, купання, огляду вух, зубів та стрижки кігтів. Робіть ці процедури приємними, використовуючи похвалу та ласощі.

Не дозволяйте маленькому розміру йорка стати виправданням поганої поведінки. Правила та межі важливі для будь-якого собаки, незалежно від розміру. Дресирування та соціалізація допоможуть вашому йорку стати приємним та вихованим компаньйоном.

Правильне харчування є основою здоров’я та довголіття йоркширського тер’єра. Їхня травна система досить чутлива, а маленькі розміри потребують ретельного контролю за кількістю та якістю їжі.

Типи харчування:

• Сухий корм: Найзручніший варіант. Обирайте високоякісні корми класу супер-преміум або холістік, спеціально розроблені для собак малих порід. Звертайте увагу на склад: на першому місці має бути м’ясо, а не зернові. Розмір гранул також має бути адаптований для маленьких щелеп. Сухий корм сприяє очищенню зубів від нальоту.
• Вологий корм (консерви): Можна використовувати як доповнення до сухого корму або як основний раціон (за умови повнораціонності). Має високу смакову привабливість, але не сприяє очищенню зубів.
• Натуральне харчування: Потребує ретельного збалансування всіх поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінералів) під контролем ветеринарного дієтолога. Основою раціону має бути нежирне м’ясо (яловичина, курка, індичка), субпродукти, кисломолочні продукти, овочі, невелика кількість каш (рис, гречка). Категорично заборонено давати їжу зі столу, кістки (особливо трубчасті), солодке, копчене, жирне, смажене.
• Змішане харчування: Комбінування сухого та вологого/натурального корму. Важливо не змішувати різні типи їжі в одне годування.

Режим годування:

• Цуценята (до 4 місяців): 4-6 разів на день маленькими порціями.
• Цуценята (4-6 місяців): 3-4 рази на день.
• Цуценята (6-10 місяців): 2-3 рази на день.
• Дорослі собаки (після 10-12 місяців): 2 рази на день (вранці та ввечері).

Важливі моменти:

• Порції: Дотримуйтесь рекомендацій виробника корму або ветеринара. Не перегодовуйте йорка, оскільки вони схильні до набору зайвої ваги.
• Свіжа вода: У собаки завжди має бути доступ до чистої питної води.
• Ласощі: Використовуйте ласощі помірно, в основному під час дресирування. Обирайте спеціальні ласощі для собак малих порід. Враховуйте їх калорійність у загальному добовому раціоні.
• Чутливе травлення: Будь-які зміни в раціоні вводьте поступово протягом 7-10 днів, щоб уникнути розладів шлунку. Якщо у собаки спостерігаються алергічні реакції або проблеми з травленням, зверніться до ветеринара для підбору відповідної дієти.
• Заборонені продукти: Шоколад, цибуля, часник, виноград, родзинки, авокадо, кістки, алкоголь, кофеїн, ксиліт (підсолоджувач).

• Герой війни: Під час Другої світової війни йоркширський тер’єр на ім’я Смокі (Smoky) став справжнім героєм. Його знайшли американські солдати в джунглях Нової Гвінеї. Смокі супроводжував свого господаря, капрала Вільяма Вінна, брав участь у бойових вильотах (маючи власний парашут), попереджав про небезпеку та навіть допоміг прокласти кабель зв’язку через вузьку трубу, врятувавши життя багатьом солдатам. Після війни Смокі став терапевтичною собакою, відвідуючи поранених у госпіталях.
• Зміна кольору: Цуценята йорка народжуються чорно-підпалими. Їхня характерна сталево-блакитна та золотиста шерсть розвивається поступово, і остаточне забарвлення може сформуватися лише до 2-3 років.
• Не лише для сумочок: Хоча йорк став символом “гламурної” собачки, його предки були робочими тер’єрами, що полювали на щурів у шахтах та на фабриках. Цей мисливський інстинкт іноді проявляється і сьогодні. Їхні родичі, такі як Рет-тер’єр, досі використовуються для боротьби з гризунами.
• “Людське” волосся: Шерсть йоркширського тер’єра за структурою дуже схожа на людське волосся. Вона постійно росте і не має підшерстка, тому йорки вважаються гіпоалергенною породою (хоча алергія може бути не лише на шерсть, а й на слину чи лупу).
• Перший офіційний терапевтичний собака: Вважається, що вже згадана Смокі була одним із перших офіційно зареєстрованих терапевтичних собак у світі.
• Рекордсмени довголіття: Йорки часто потрапляють до списків собак-довгожителів. При правильному догляді вони можуть тішити своїх господарів понад 15 років.
• Популярність у знаменитостей: Завдяки своїй зовнішності та розміру, йорки завжди були популярні серед знаменитостей та представників вищого світу, починаючи з вікторіанської епохи і до сьогодні.