Одіс

Історія породи Одіс починається в сонячній Одесі наприкінці 1970-х років. У той час, коли більшість кінологів фокусувалися на службових собаках, група ентузіастів вирішила створити ідеального міського собаку. Завдання було непростим: тварина мала бути невеликою (щоб комфортно почуватися в квартирі), мати міцне здоров’я, стійку психіку та, звісно, привабливу зовнішність.

Це нагадує історію створення такої породи як лабрадудль, де селекціонери також прагнули поєднати кращі якості батьківських порід для отримання ідеального компаньйона. Для створення Одіса були використані три породи:

• Фокстер’єр — від нього Одіс отримав життєрадісність та міцний кістяк.
• Карликовий пудель — подарував породі чудову якість шерсті та високий інтелект.
• Мальтійська болонка (мальтезе) — подарувала м’яку шовковисту шерсть та лагідну, доброзичливу вдачу.

Результат перевершив очікування. Вже у 1999 році був розроблений попередній стандарт, а у 2008 році Кінологічна Спілка України (КСУ) офіційно затвердила стандарт породи. Сьогодні ці собаки впевнено завойовують серця не лише в Україні, а й за її межами.

Зовні Одіс нагадує зменшену копію великих вівчарок, але зі своїм особливим шармом. Часто люди плутають їх з іншими кудлатими породами. Наприклад, візуально він дуже схожий на українську вівчарку, але в мініатюрі. Це собака середнього розміру, міцної конституції, вкритий густою довгою шерстю.

Голова у формі тупого клина, з плавним переходом від лоба до морди. Очі темні, виразні, овальної форми, що надає собаці розумного та доброзичливого вигляду. Вуха висячі, високо посаджені, щільно прилягають до голови. Хвіст шаблеподібний, у спокійному стані опущений вниз, але при збудженні піднімається вище лінії спини. Шерсть на хвості довга, що створює ефект “плюмажу”.

Шерсть Одіса — це його візитна картка. Вона густа, довга (7-15 см), з добре розвиненим підшерстям. На дотик вона приємна, не надто м’яка, але й не жорстка дротяна. На морді утворюються характерні “вуса”, “борода” та “брови”, що закривають очі, надаючи собаці кумедного вигляду. Цікаво, що структура шерсті нагадує таку породу як староанглійська вівчарка (бобтейл), але догляд за Одісом значно простіший через менші розміри.

Допустимі забарвлення:

• Білий (найпоширеніший та найбажаніший);
• Білий з плямами різного кольору (сірі, палеві, сині);
• Сірий різних відтінків;
• Палевий (бежевий).

Назва “Ідеальний Собака” була дана породі не просто так. Одіс володіє врівноваженою психікою, високим інтелектом та почуттям власної гідності. Це не істеричний “дзвіночок”, а повноцінний компаньйон.

Ставлення до дітей та тварин

Одіс обожнює дітей. Він готовий годинами брати участь у іграх, терпіти дитячі витівки (в розумних межах) і виступати в ролі няньки. Агресія до людини у цієї породи вважається серйозним пороком. З іншими тваринами одесити уживаються чудово. Вони не намагаються домінувати, як тер’єри, і не проявляють мисливських інстинктів до котів чи хом’яків.

Інтелект та здатність до навчання

Завдяки генам пуделя та фокстер’єра, Одіс схоплює все на льоту. Вони легко дресируються, можуть виконувати циркові трюки і успішно виступають у кінологічних видах спорту, таких як аджиліті, обідієнс та фрістайл. На відміну від латвійський гончак, який орієнтований на роботу в лісі та самостійні рішення, Одіс повністю орієнтований на людину і прагне догодити господарю.

Одіс — ідеальний варіант для квартирного утримання. Вони не потребують величезного простору, але, як і будь-який собака, потребують регулярних прогулянок. Однак, краса вимагає жертв, і в даному випадку — це час на догляд за шерстю.

Варто зазначити, що на відміну від мальтезе, шерсть якого більше нагадує людське волосся і потребує постійного захисту та папільоток для виставок, шерсть Одіса більш “дика” і природна. Вона менше збивається в ковтуни, якщо її регулярно прочісувати.

Одіс (Одеська домашня ідеальна собака) — перша українська порода собак: кошлатий одеський оптиміст, життєрадісний, товариський і невибагливий декоративний компаньйон. Його вивели в Одесі на основі жорсткошерстого фокстер’єра, карликового пуделя й мальтезе, а в 2008 році визнали першою українською національною породою. Це міцний нервами й здоровʼям сімейний песик для квартири, який майже не линяє (умовно гіпоалергенний), але потребує регулярного грумінгу густої бородатої шерсті; рідкісні ризики — вивих колінної чашечки та спадкові хвороби очей.

Одіс — відносно молода порода, і селекціонери приділяли величезну увагу здоров’ю. Завдяки “приливанню” крові різних порід (гетерозис), Одіси відрізняються міцним імунітетом і відсутністю специфічних генетичних захворювань, притаманних багатьом штучно виведеним породам. Середня тривалість життя становить 12-15 років, що є чудовим показником.

Проте, майбутнім власникам варто звертати увагу на:

• Стан зубів (схильність до утворення зубного каменю);
• Очі (через довгу шерсть, що падає на очі, можливі кон’юнктивіти);
• Опорно-руховий апарат (в період активного росту не варто перевантажувати цуценя стрибками).