Американський акіта (Великий японський собака)

Історія Американського акіти нерозривно пов’язана з його японським предком – акіта-іну. Завдяки археологічним розкопкам відомо, що собаки типу акіта-іну здавна мешкали на території японських островів. Їх використовували в якості мисливців на великого звіра (ведмідь, кабан), вони чудово плавали і допомагали людям добувати рибу. З 18-го століття цими собаками особливо зацікавилася японська знать, яка стала придбавати їх для того, щоб вони охороняли володіння богатіїв. Тоді собак породи акіта особливо шанували. На початку 20-го століття собак цієї породи визнали пам’ятником природи. Проте, Друга світова війна трохи не знищила цих прекрасних собак; їх стали вбивати із-за цінної шкури, з якої шили теплий одяг для солдатів. На щастя, у той час вдалося врятувати деяких акіта-іну.

Формування Американського акіти в США

Після війни в Японії залишилося лише три типи акіт: мисливські собаки маттаґі акіта, бійцівські та вівчарки (з домішками німецьких вівчарок). Японські селекціонери прагнули повернути минулий, чистокровний вигляд Акіта-іну, зосереджуючись на типі Маттаґі. Натомість, собак більшого розміру та міцнішої статури, які походили від схрещування з німецькими вівчарками та мастифами (лінія Дева), вивезли в Америку американські солдати. У США цілеспрямованим виведенням собак породи акіта стали займатися в 50-х роках. В цей час був створений Американський клуб любителів акіт. В Америці прагнули до створення потужніших акіта, при цьому приділяли менше уваги кольору шерсті своїх підопічних, що призвело до визнання практично будь-якого забарвлення. В результаті американські акіта стали багато в чому відрізняться від своїх японських побратимів.

Визнання породи

Акіта із США ставали все більш відомими. Ними відразу ж зацікавилися собаківники з усіх країн світу після того, як вони були уперше представлені на міжнародній виставці в Ганновері, яка відбулася в 1963 році. Проте, у той час їх не вважали окремою породою. Через розбіжності між японськими та американськими стандартами, міжнародна кінологічна федерація (FCI) 1999 року визнала американський тип акіти окремою породою під назвою Великий японський собака (Great Japanese Dog). У 2006 році FCI офіційно змінила назву на Американський акіта (American Akita), підкреслюючи його американське походження та розвиток. Цікаво, що в Канаді та США обидва типи акіт досі часто реєструються як одна порода, хоча FCI і більшість світових організацій розрізняють акіта-іну та Американського акіту.

Американський акіта – великий потужний собака з міцним, добре розвиненим кістяком, гармонійно складений з квадратним корпусом. Його зовнішність справляє враження сили, гідності та спокою.

Особливості голови та виразу морди

Голова у Американського акіти масивна, широка з плоским черепом, що відрізняє його від Акіта-іну. Щелепи квадратні і потужні, а морда об’ємна. Перехід від лоба до морди добре виражений. Мочка носа велика, завжди чорного кольору. Губи товсті, щільно прилеглі, чорного кольору. Очі глибоко посаджені, невеликого розміру, трикутної форми, темно-коричневого кольору – їх виразність і глибина надають погляду інтелектуальності та пильності.

Тулуб, кінцівки та хвіст

Шия досить коротка, потужна і міцна. Спина пряма, мускулиста. Грудна клітка добре розвинена, глибока і широка, що вказує на велику силу і витривалість. Кінцівки прямі, паралельні один одному з потужною мускулатурою. Хвіст є однією з візитних карток породи: він високо посаджений, товстий, покритий жорсткою і густою шерстю, тримається над спиною кільцем або подвійним кільцем.

Шерсть і забарвлення

Шерсть Американського акіти подвійна: зовнішній покрив прямий, не прилеглий, а під ним знаходиться м’який, густий і щільний підкошлатий, який забезпечує чудовий захист від холоду. Забарвлення може бути будь-яким, що є ключовою відмінністю від японської акіти, для якої дозволені лише певні кольори. Допустимі: білий, палевий, рудий, рябий (пінто), тигровий. На морді може бути присутньою маска або проточина. У собак рябого забарвлення великі плями покривають більше однієї третини корпусу.

Американський акіта – чудовий собака-компаньйон, який, до того ж, має прекрасні робочі якості. Ці собаки сильні, сміливі, витривалі, витримані і безстрашні. Акіта – прекрасні сторожові пси, які ніколи не гавкатимуть по дурницях; голос ці собаки подають лише у тому випадку, коли на їх територію намагаються проникнути сторонні. Акіта також дуже хороші мисливці, які можуть тривалий час вистежувати свою здобич, у них прекрасний нюх і прекрасний зір. Ці собаки можуть працювати у будь-яких погодних умовах, їм не страшні ні грози, ні люті морози.

Відданість родині та особливості взаємодії

Акіта – люблячі, вірні і віддані пси, які потребують постійного спілкування зі своїм хазяїном, до якого дуже сильно прив’язані. Вони завжди прагнуть знаходиться в суспільстві своєї родини, прекрасно ставляться до дітей, проявляючи до них особливу опіку (часто порівнюють з нянькою). Проте, через свою схильність до домінування та ревнощів, вони можуть бути досить недовірливими до незнайомців, вимагаючи ретельної і ранньої соціалізації. З іншими тваринами, як правило, акіта не ладнають.

Схильність до домінування

Ці собаки схильні до домінування, вони ревниві, і завжди люблять бути на першому місці. Власник Американського акіти повинен бути твердим, послідовним і вольовим лідером, інакше пес швидко візьме першість, і сам керуватиме своїм власником. Ця порода не підходить для людей, які не мають досвіду у вихованні серйозних службових собак. Вони потребують чітких правил і раннього ознайомлення з різними людьми, місцями та звуками (соціалізації).

Представники цієї породи можуть бути дуже упертими, вони люблять показувати свою незалежність і самостійність, проте, дресирувати їх зовсім не складно, якщо знайти правильний підхід. Ці собаки буквально створені для роботи, з них виходять прекрасні службові пси. Вихованням американського акіти треба займатися з раннього віку.

Ключові принципи дресирування

• Рання соціалізація: Особливо важливо дозволяти цуценятам спілкуватися зі своїми родичами та різними людьми, щоб надалі вони не були надмірно агресивними чи недовірливими до сторонніх. Це необхідно для запобігання територіальної чи харчової агресії.
• Повага і довіра: Найголовніше – встановити контакт з маленьким акіта, пес повинен Вам довіряти, під час спілкування з Вами він повинен відчувати лише позитивні емоції. Американський акіта абсолютно не сприймає грубості і примусу, вони можуть образитися, піти в найдальший кут і абсолютно не звертати на Вас уваги.
• Позитивне підкріплення: Кращий засіб виховання для акіта – похвала і ласощі. Вони дуже люблять ласку, хоча не завжди це показують. Завжди носіть із собою ласощі, які допоможуть Вам впоратися з непокірним акіта.
• Твердий, але справедливий лідер: Хазяїн акіта обов’язково повинен мати твердий і вольовий характер, бути винахідливим і навіть хитрим, щоб зацікавити свого вихованця у виконанні певної команди.
• Залежність від настрою: Цікаве те, що багато в житті акіти залежить від його настрою. Якщо пес не в гуморі, йому по цимбалах що треба хазяїну. У такому випадку краще не змушувати собаку до дії, а намагатися підняти йому настрій.

Американський акіта — ведмежий велетень японського кореня в американському форматі: масивний, відданий і домінантний. Він потужніший і кістистіший за акіта-іну, з ширшою гамою окрасів. Це серйозний охоронець із можливою зооагресією, тож потрібні впевнений власник і рання соціалізація — не для новачка. Зі здоровʼя характерні дисплазія суглобів, ризик завороту шлунка й аутоімунні хвороби. Густа шерсть рясно линяє.

Американський акіта – міцні собаки з хорошим здоров’ям, які можуть прожити довге і щасливе життя, якщо власник правильно годуватиме свого вихованця, забезпечить його інтенсивними фізичними навантаженнями, не забуватиме вчасно прищеплювати свого пса, а також подарує йому свою любов. Звичайно, у собак усіх порід є певні спадкові захворювання, проте, якщо добре вивчити родовід перед придбанням цуценяти, усіх можливих проблем можна уникнути.

Найпоширеніші спадкові захворювання Американського акіти

• Дисплазія тазостегнових та ліктьових суглобів: Як у багатьох великих собак, у акіта може бути дисплазія. Особини з дисплазією не допускаються до розведення. Якщо Ви помітили, що Ваш пес накульгує, основний упор робить на передні лапи, і намагається менше рухатися, терміново зверніться до ветеринара, і зробіть рентген.
• Аутоімунні та шкірні захворювання: Серед акіт досить поширені проблеми, обумовлені порушеннями ендокринної та імунної систем:
  • Фолікулярна дисплазія (проблеми з шерстю).
  • Аденома сальних залоз (SA): генетичне захворювання, що вражає шкіру.
  • Фогт-Коянагі-Харада-подібний синдром (VKH): рідкісне аутоімунне захворювання, що вражає очі, шкіру та нервову систему.
• Очні захворювання: Можуть виникати: прогресивна атрофія сітківки ока, катаракта, заворот і виворіт повік.
• Непереносимість наркозу: Це унікальна особливість для породи: у багатьох акіта буває непереносимість деяких анестетиків (особливо барбітуратів). При проведенні яких-небудь операцій ветеринарний лікар повинен враховувати таку особливість і дотримуватися усіх необхідних заходів безпеки, ні в якому разі не можна перевищувати покладену дозу анестетиків, тому потрібно шукати ветеринара, який добре знайомий з породою.

Американський акіта – сильний і витривалий собака, великого розміру. Хоча цих собак часто тримають у дворі приватного будинку в спеціальній вольєрі, для таких собак дуже важливо знаходиться серед людей. Їх не можна довго залишати наодинці, оскільки вони сильно прив’язані до родини. Вони добре пристосовуються до будь-яких погодних умов завдяки густій шерсті, проте у них обов’язково має бути свій дах, який захистить від надмірної жари. Звичайно життя американського акіти не повинне обмежуватися однією вольєрою, такому собаці обов’язково потрібні інтенсивні фізичні навантаження.

Особливості догляду за шерстю акіти

Шерсть американського акіти треба вичісувати щотижня. Двічі на рік ці собаки рясно линяють (сезонна линька). В цей час вони потребують щоденного вичісування за допомогою спеціальних щіток (наприклад, фурмінатора), щоб прибрати велику кількість відмерлого підкошлатого і запобігти утворенню ковтунів. Купати представників цієї породи треба за допомогою спеціального шампуню лише у разі потреби (1-2 рази на рік), оскільки часте миття може пошкодити захисний шар шкіри та шерсті. Не забувайте щомісячно підстригати кігті своєму улюбленцеві, чистити йому вушка, регулярно промивати очі міцним чаєм або спеціальним лосьйоном, а також чистити зуби спеціальною собачою щіткою і пастою.

Раціон американського акіти має бути повноцінним і збалансованим. Собаки цієї породи зовсім не вередливі в їжі, проте, до вибору продуктів для свого вихованця треба ставитися дуже серйозно, враховуючи їхню схильність до проблем з травленням та алергій.

Вибір типу харчування

Можна годувати собаку спеціальним готовим кормом (сухий/вологий) або натуральною їжею (BARF/традиційна натуралка). Багато собаківників вибирають сухий корм завдяки його збалансованому складу. Головне, щоб корм був якісним, супер-преміум або холістик класу, без барвників і консервантів. У складі корму має бути м’ясо (нежирне, як-от курка, індичка, ягня) на першому місці, а не соя і субпродукти. Якщо Ви вирішили годувати собаку натуральною їжею, не забувайте про мінеральні і вітамінні добавки. Які саме підійдуть Вашому псові краще порадитися з ветеринаром або із заводчиком, який з цією породою собак знаком набагато ближче.

Ключові рекомендації

• Контроль порцій: Уважно стежте за кількістю порцій Вашого пса, не перегодовуйте його, щоб уникнути ожиріння та навантаження на суглоби.
• Режим: Годуйте собаку після прогулянки. Після їжі акіта обов’язково повинен відпочити (мінімум 1 година), щоб запобігти завороту шлунка (гостра і небезпечна для великих порід проблема).
• Заборонені продукти: Не давайте собаці продукти, що викликають бродіння (бобові, капуста), солодощі, дріжджову випічку, картоплю, ковбасні вироби, трубчасті кістки (можуть пошкодити кишечник), жирну їжу, а також їжу, приправлену спеціями.
• Склад раціону: Основа раціону – білкова їжа тваринного походження (нежирне м’ясо, субпродукти, морська риба, кисломолочні продукти, яйця). У холодний період, коли собака витрачає значно більше енергії обов’язково потрібні жири. Приміром, рослинну олію і риб’ячий жир Ви можете додавати в крупи (рис, гречка, вівсянка). Не забувайте про фрукти і овочі, які багаті клітковиною та вітамінами.

Американський акіта – це порода, яка потребує щоденних інтенсивних прогулянок та навантажень. Вони сильні, витривалі та енергійні. Проте, важкі та інтенсивні навантаження (біг, стрибки) дозволені лише після того, як кістяк остаточно сформується (приблизно до 18 місяців). До цього часу акцент робиться на помірні прогулянки та ігри, щоб уникнути травм суглобів.

• Щоденна активність: Мінімум дві тривалі прогулянки на день (загалом 1,5-2 години), що включають елементи дресирування та ігор.
• Види активності: Акіти люблять біг, тривалі походи, ігри з м’ячем та перетягування канату. Вони також можуть бути задіяні в собачих видах спорту, таких як вейтпуллінг (перетягування ваги) чи буксирування лиж/саней, враховуючи їхню силу та густу шерсть, яка добре захищає від холоду.
• Нашийник та поводок: Через їхню схильність до домінування та можливу агресію до інших собак, особливо це стосується нестерилізованих псів, Американського акіту завжди слід вигулювати на міцному повідку.

• Дві різні породи: Американський акіта і акіта-іну є офіційно визнаними окремими породами в більшості світу (за стандартом FCI). Ключові відмінності: Американський акіта більший, має масивнішу голову і дозволене будь-яке забарвлення (включно з маскою), тоді як Акіта-іну має обмежений набір кольорів і відсутність маски.
• Собака солдата: Сучасний Американський акіта походить від собак, яких американські військові вивезли з Японії після Другої світової війни, переважно з лінії Дева, яка мала ознаки схрещування з німецькими вівчарками та мастифами.
• «Охайний» собака: Акіти відомі своєю чистотою. Вони часто вилизують себе як коти і дуже не люблять бруд, що значно полегшує догляд за ними.
• Голос акіти: Американський акіта, як правило, небагатослівний. Гавкає він лише тоді, коли є справжня загроза, що робить його ідеальним сторожовим псом, який не буде турбувати сусідів без причини.
• Рідкість в Україні: Хоча порода набирає популярності, вона все ще досить рідкісна, порівняно з іншими великими службовими породами.