Ірландський червоно-білий сетер

Історія цієї породи сповнена драматизму. Багато хто помилково вважає, що “червоно-білий” – це просто варіація звичайного ірландського сетера, але насправді все навпаки. Історичні факти свідчать, що саме плямисті собаки були прабатьками всіх ірландських спанієлів та сетерів. Перші письмові згадки про червоно-білих собак датуються ще 17-м століттям. У ті часи вони були незамінними помічниками ірландських дрібних землевласників та мисливців.

Чому ж порода ледь не зникла? Все вирішила мода. У середині XIX століття почався справжній бум на собак суцільного червоного забарвлення. Вони виглядали ефектніше на виставкових рингах, і заводчики почали масово вибраковувати білих цуценят з плямами. Це призвело до того, що до початку XX століття червоно-білий сетер опинився на межі повного вимирання. Лише завдяки зусиллям окремих ірландських родин, які цінували саме робочі якості (а білого пса краще видно в полі на тлі осінньої трави), лінію вдалося зберегти.

Відродження почалося у 1920-х роках, коли ентузіасти, зокрема преподобний Ноубл Хьюстон, почали цілеспрямовану роботу з відновлення популяції. Офіційне визнання як окремої породи, незалежної від червоного сетера, відбулося значно пізніше – у 1978 році. Сьогодні це все ще рідкісна порода, яку цінують справжні знавці.

Ірландський червоно-білий сетер відрізняється від свого червоного побратима не тільки кольором. Це собака більш атлетичної, потужної статури. Він не повинен виглядати надто легким чи витонченим – це робочий пес, створений для витривалості. Його рухи – це втілення сили та грації: розмашиста рись, голова тримається високо, хвіст продовжує лінію спини.

Голова та морда

Голова широка в черепній частині, з чітко вираженим, але не різким стопом (переходом від чола до морди). Морда квадратна, губи не повинні бути надто відвислими. Прикус ножицеподібний – це критично важливо для робочого собаки, що подає дичину. Очі мають виразний, розумний погляд, колір – від темно-горіхового до темно-коричневого. Жовті очі вважаються серйозним недоліком.

Особливості шерсті та забарвлення

Шерсть – це гордість сетера. Вона довга, шовковиста, пряма або злегка хвиляста, але ніколи не кучерява. На голові та передній частині ніг шерсть коротка. Характерною рисою є “очоси” – довга шерсть на задній стороні лап, на грудях, животі та хвості (так зване “перо”).

Забарвлення: Основний фон – білий (бажано перловий відтінок), на якому розташовані чіткі плями насиченого червоного кольору. Важливий нюанс: дрібний крап (цятки) допускається лише на морді, лапах та нижній частині ніг. На корпусі крап вважється небажаним, хоча і не є дискваліфікуючим пороком, якщо не псує загального враження.

Якщо говорити про характер, то ірландський червоно-білий сетер – це інтелектуал серед лягавих. Вони трохи спокійніші та врівноваженіші, ніж класичні червоні сетери, але не менш енергійні на вулиці. Вдома вони часто перетворюються на “диванних подушок”, якщо отримали достатнє фізичне навантаження.

• Відданість: Вони надзвичайно прив’язуються до власника. Це не той собака, який гулятиме сам по собі. На прогулянці він постійно тримає господаря в полі зору.
• Інтелект: Собака швидко вчиться, але може проявляти впертість, якщо не бачить сенсу в команді. Груба сила з ними не працює – тільки партнерство та мотивація.
• Соціалізація: Вони абсолютно позбавлені агресії до людей. Це робить їх поганими охоронцями (злодія вони, швидше за все, радісно оближуть), але ідеальними компаньйонами.
• Відносини з дітьми: Сетери терплячі та грайливі, проте через свої розміри та активність можуть випадково штовхнути зовсім маленьку дитину.

Часто майбутні власники вагаються між різними видами сетерів. Хоча всі вони є близькими родичами, різниця все ж існує. Щоб краще зрозуміти відмінності, радимо ознайомитися з детальними описами інших порід:

• Якщо ви шукаєте більш масивного та спокійного собаку з чорно-підпалим забарвленням, зверніть увагу на сетера гордона (шотландського сетера).
• Для тих, кому до вподоби класична елегантність та більш відома зовнішність, ідеальним варіантом може стати ірландський червоний сетер.
• А якщо вас цікавить “крапчаста” краса та особливий стиль роботи, почитайте про англійського сетера, який також є чудовим мисливцем.

Ірландський червоно-білий сетер виводився для полювання на відкритій місцевості, переважно на куріпку та фазана. Його стиль роботи – це широкий пошук на галопі. Собака працює верхнім чуттям, ловлячи запах птиці, що несе вітер. Відчувши здобич, пес завмирає у характерній напруженій стійці, вказуючи мисливцю, де ховається птах.

Особливістю “червоно-білих” є те, що вони часто працюють у більш тісному контакті з мисливцем, ніж червоні сетери. Їх білий колір є великою перевагою в осінньому полі або в сутінках – собаку добре видно здалеку, що знижує ризик випадкового пострілу та полегшує контроль.

Ірландський червоно-білий сетер — ірландський аристократ полів у червоно-білому фраку: елегантний і невтомний, доброзичливий, ласкавий і кмітливий. Це робочий лягавий, історично прабатько всіх ірландських сетерів (суцільно-червоні походять саме від плямистих). Він поєднує благородну зовнішність із пристрастю до полювання й потребою в спілкуванні — живе заради роботи й товариства родини, тож не для квартири чи самотності. Порода загалом здорова, але має три контрольовані спадкові хвороби: дефіцит адгезії лейкоцитів (CLAD), хворобу фон Віллебранда (vWD) і прогресуючу атрофію сітківки (PRA) — плідників обов’язково тестують; трапляється й дисплазія кульшового суглоба.

Загалом це здорова порода, але, як і будь-яка інша, має свої слабкі місця. Відповідальні заводчики обов’язково роблять генетичні тести батькам цуценят. Нижче наведена таблиця найпоширеніших проблем.

Жити з сетером – це означає жити активно. Ця порода не підходить для людей, які люблять проводити вихідні на дивані. Ідеальні умови – це приватний будинок з великою обгородженою територією, але собака прекрасно адаптується і до квартири, якщо ви забезпечите йому 2-3 години активних прогулянок на день.

Грумінг

Догляд за шерстю червоно-білого сетера простіший, ніж може здатися. Основні правила:

• Розчісування: 2-3 рази на тиждень металевим гребінцем та щіткою. Особливу увагу приділяйте зоні за вухами та під пахвами, де можуть утворюватися ковтуни.
• Стрижка: Гігієнічна стрижка включає вистригання шерсті між подушечками лап (щоб там не збирався бруд та лід взимку), а також акуратне підрівнювання “очосів” для охайного вигляду.
• Купання: Використовуйте професійну косметику для довгошерстих собак. Не забувайте про кондиціонер – він полегшує розчісування і надає шерсті блиску.

Активний спосіб життя вимагає якісного палива. Якщо ви обираєте натуральне харчування, основа раціону – це сире м’ясо (яловичина, індичка), субпродукти та морська риба. Каші (рис, гречка) виступають лише як джерело енергії і не повинні складати основу миски. Овочі (морква, кабачок, гарбуз) дають необхідну клітковину. Дуже важливо не перегодовувати собаку, оскільки зайва вага дає критичне навантаження на суглоби.

При виборі сухого корму надавайте перевагу класам “супер-преміум” або “холістік” для активних порід великого розміру. Пам’ятайте про небезпеку завороту шлунка – це анатомічна особливість собак з глибокою грудною кліткою. Годуйте дорослого пса суворо після прогулянки, а не перед нею, і давайте відпочити мінімум годину після їжі.

1. Старший брат: Історично доведено, що червоно-білі сетери з’явилися раніше за червоних. Фактично, червоний сетер – це відгалуження від червоно-білої гілки, яке стало популярним завдяки селекції.
2. Поштова марка: В Ірландії ця порода вважається національним надбанням і навіть була зображена на поштових марках країни.
3. Пізній розвиток: Власники жартують, що мозок сетера дозріває до трьох років. До цього віку, навіть маючи значні розміри, пес може поводитися як веселе, бешкетне цуценя.
4. Мовчазні мисливці: На полюванні вони працюють мовчки, не гавкаючи, щоб не злякати птаха завчасно.