Різеншнауцер

Історія різеншнауцера сягає корінням у глибоке минуле німецьких земель, зокрема Баварії та Вюртемберга. Вважається, що предками цих собак були великі жорсткошерсті пінчери, які століттями жили на селянських подвір’ях. На відміну від своїх менших родичів, предки різена мали конкретне призначення — робота з великою рогатою худобою. Їх називали “мюнхенськими шнауцерами” або “пивними шнауцерами” (Bierschnauzer). Остання назва пов’язана з цікавим фактом: ці потужні собаки часто супроводжували вози з пивом, охороняючи їх від розбійників під час перевезення між броварнями та тавернами.

Різеншнауцери з’явилися завдяки селекції жорсткошерстих собак, які ще в середні віки мешкали на півдні Німеччини. Це найбільші представники групи. Первинна назва “ведмедячий шнауцер” була дана їм не випадково: їх використовували для охорони гірських пасовищ від диких тварин, іноді навіть від ведмедів та кабанів. Для цього собака повинен був мати неабияку сміливість, силу щелеп та швидку реакцію.

У 1902 році великі шнауцери були уперше представлені на виставці, проте їх було дуже мало, у зв’язку з чим вони не одразу здобули популярність публіки. Переломний момент настав пізніше. Офіційне визнання ця порода почала отримувати після знаменної виставки в Мюнхені у 1909 році, де було представлено 29 собак. Саме тоді кінологи звернули увагу на їхній робочий потенціал. Сучасна назва “різеншнауцер” (що перекладається як “велетенський шнауцер”) була закріплена в першому офіційно прийнятому стандарті в 1923 році.

Важливу роль у розвитку породи відіграли світові війни. У кінці 20-х років минулого століття ці собаки стали активно використовуватися на службі в поліції та армії. Їх цінували за витривалість, недовірливість до сторонніх та здатність працювати в складних погодних умовах. Сьогодні ця порода надзвичайно популярна не тільки як службова, але і як спортивна.

Говорячи про різеншнауцера, неможливо не згадати його найближчих родичів. Фактично, шнауцери існують у трьох ростових варіаціях, які є окремими породами, але мають спільні корені та схожий психотип:

• Міттельшнауцер: це “класичний” розмір, з якого все почалося.
• Цвергшнауцер: найменший, але не менш відважний представник клану. Його часто обирають для квартирного утримання.

Також різеншнауцера часто плутають з іншим чорним гігантом — російським чорним тер’єром. Хоча ця порода була виведена з використанням крові різеншнауцера, вона зовсім інша за темпераментом та типом шерсті.

Різеншнауцер – собака дуже великого розміру, квадратного формату, пропорційної статури, що викликає повагу з першого погляду. Його вигляд втілює силу та елегантність. Розглянемо екстер’єр детальніше:

• Голова: Череп міцний, довгастий, з плоским лобом. Потиличний бугор не сильно виступає. Перехід від лоба до морди (стоп) добре виражений і підкреслюється кущистими бровами.
• Морда: Має форму тупого клина. Спинка носа пряма і паралельна лінії черепа. Щелепи сильні, з повним ножицеподібним прикусом (42 зуби). Губи чорні, сухі, щільно прилягають.
• Очі: Темні, овальної форми, середнього розміру, прямо посаджені. Погляд живий, уважний і проникливий.
• Вуха: Високо посаджені, V-подібні, висять на хрящах, прилягаючи внутрішніми краями до вилиць. Раніше вуха купірували, але зараз у більшості країн Європи це заборонено, тому природні вуха стали нормою.
• Корпус: Лінія верху злегка спадає від холки назад. Спина сильна, коротка і напружена. Поперек короткий і глибокий. Грудна клітка помірно широка, овальна в перетині, опускається до ліктів. Форбруст добре розвинений.
• Шерсть: Це головна особливість. Вона повинна бути проволокоподібною, жорсткою, густою. Складається з густого підшерстя і жорсткого остьового волосся, яке не повинно бути ні кошлатим, ні хвилястим. На морді шерсть формує характерні для породи вуса, бороду та кошлаті брови, які злегка нависають над очима.

Забарвлення: класика та рідкість

Стандарт породи визнає два основні забарвлення:

1. Чисто чорний: Найпоширеніший варіант. Підшерстя також має бути чорним. Колір має бути глибоким, без рудих або сірих відтінків.
2. Перець з сіллю: Це складне забарвлення, де кожна волосина має зони темного і світлого пігменту. Відтінки можуть варіюватися від темно-сталевого до сріблястого. Обов’язковою є наявність темної маски на морді. Цей окрас зустрічається рідше і складніший у розведенні.

Різеншнауцери – собаки з надзвичайно розвиненим інтелектом та “людським” поглядом на світ. Представники цієї породи є одними з найвідданіших друзів, яких тільки можна уявити. Вони не просто живуть поруч з людиною, вони живуть її життям. Різен — це тінь господаря.

Ці собаки відважні, сміливі, вольові. Завдяки високо розвиненому інтелекту вони швидко навчаються, але мають власну думку. Це не та собака, яка буде механічно виконувати команди, якщо не бачить у цьому сенсу або не поважає провідника. Різен потребує партнера, а не просто “годувальника”. Вони пристосовуються до будь-яких умов: від життя в квартирі до служби на кордоні.

Робочі якості: Ці собаки стають відмінними поліцейськими, успішно працюють в службах розшуку, виявляють наркотики та вибухівку. Їх також використовують в каніс-терапії — незважаючи на грізний вигляд, вони можуть бути ніжними з дітьми, які мають обмежені можливості. У них сильний мисливський інстинкт (пам’ять предків), тому на прогулянках варто пильнувати за котами та дрібною дичиною, якщо собака не соціалізований.

Важливо: Різеншнауцер — собака домінантна. Якщо ви не встановите чіткі правила з першого дня, він візьме управління сім’єю у свої лапи. Це не найкращий вибір для новачків у кінології без досвідченого наставника.

Різеншнауцер — найбільший зі шнауцерів: потужний, розумний і відданий сторож, що майже не линяє (потребує лише тримінгу). Його енергія, гострий розум і охоронний інстинкт вимагають навантаження й досвідченого власника — це не порода для новачка. Зі здоровʼя характерні дисплазія суглобів, ризик завороту шлунка й гіпотиреоз. Без щоденної роботи пес стає деструктивним.

Різеншнауцер — велетень серед шнауцерів: потужний, дуже розумний і безстрашний охоронець, що майже не линяє (умовно гіпоалергенний). Це службова, а не диванна порода — без серйозного фізичного й розумового навантаження нудьгує й може стати некерованою. Зі здоровʼя характерні дисплазія суглобів, катаракта, рідше — меланома пальців і заворот шлунка.

Різеншнауцери — собаки, що мають міцне здоров’я, загартоване століттями роботи. Вони настільки витривалі, що іноді приховують біль до останнього. Щоб ваш вихованець жив довго, потрібно знати “слабкі місця” породи.

Основні ризики включають:

• Дисплазія тазостегнового суглоба. Спадкова проблема великих порід. При виборі цуценяти обов’язково вимагайте сертифікати обстеження батьків (тести на дисплазію).
• Заворот шлунку. Смертельно небезпечний стан. Щоб уникнути цього, не годуйте собаку перед прогулянкою та не дозволяйте активні ігри одразу після їжі.
• Гіпотиреоз. Порушення функції щитовидної залози. Симптоми: набір ваги, млявість, проблеми з шерстю.
• Очні захворювання. Глаукома та прогресивна атрофія сітківки. Регулярні огляди у офтальмолога є обов’язковими.
• Епілепсія. На жаль, зустрічається в деяких лініях розведення.
• Онкологія. У чорних шнауцерів (як і у інших чорних собак) існує специфчна схильність до плоскоклітинного раку пальців, тому регулярно оглядайте лапи.

Догляд за різеншнауцером — це ціла наука. На відміну від вівчарок, ці собаки не линяють самостійно. Їхня жорстка шерсть “дозріває” і відмирає, але залишається у фолікулі. Якщо її не видалити механічно, це може призвести до подразнень шкіри.

Триммінг (Стрипінг)

Двічі-тричі на рік собаку необхідно тримінгувати (вищипувати відмерлу шерсть). Це роблять спеціальним ножем або пальцями. Тільки так зберігається жорстка структура, яка захищає собаку від дощу, колючок та бруду. Якщо різена просто стригти машинкою, шерсть стане м’якою, втратить колір і захисні властивості, перетворившись на “вату”, яка швидко брудниться.

Гігієна бороди

Борода та вуса — гордість шнауцера, але й головний біль господаря. Після кожного прийому їжі бороду треба мити або витирати, оскільки в ній накопичуються залишки їжі, що створює середовище для бактерій. Пити собака теж буде “акуратно”, розливаючи воду бородою, тому запасіться рушниками.

Різеншнауцери швидко усвідомлюють, що від них треба, у них чудова пам’ять. Проте, до виховання собак цієї породи треба ставитися дуже серйозно. Поведінка великих шнауцерів багато в чому залежить від авторитету власника.

Важливі аспекти тренування:

• Рання соціалізація. Цуценя має бачити інших людей, собак, транспорт, чути міські шуми. Інакше вроджена недовірливість переросте в агресію зі страху.
• Відсутність муштри. Різен не любить нудних повторень. Тренування має бути грою, викликом його інтелекту.
• Твердість, але не жорстокість. З різеншнауцером не можна поводитись грубо, вони не сприймають фізичного покарання і можуть відповісти або замкнутися в собі. Ці собаки вимагають партнерства.
• Спорт. Різеншнауцери показують чудові результати в IGP (триборство: слід, послух, захист), аджиліті та обідієнс.

Активний метаболізм різеншнауцера вимагає якісного “пального”. Живлення має бути збалансованим. Ви можете обрати як сухий корм супер-преміум класу (для гігантських порід з позначкою “Active”), так і натуральне харчування.

При натуральному годуванні раціон будується за формулою:

• М’ясо (50-60%): яловичина, індичка, серце, рубець (дуже корисний для мікрофлори).
• Крупи (20-30%): рис або гречка.
• Овочі та фрукти (10-20%): морква, кабачок, яблука, гарбуз.
• Добавки: морська риба (без кісток) раз на тиждень, сир, яйця, олія лосося.

Пам’ятайте, що трубчасті кістки категорично заборонені — вони можуть травмувати стравохід та шлунок. Сіль і спеції також табу. Якщо ви помітили, що шерсть потьмяніла або з’явилася лупа (“сніг” на чорній спині), варто переглянути раціон і додати вітамінні комплекси.