Детальна історія походження породи
Аффенпінчер – це одна з найдавніших німецьких порід собак, історія якої сягає корінням щонайменше XVII століття, а деякі джерела вказують і на більш ранні згадки в XVI столітті. Назва породи походить від німецьких слів: «Affe», що означає «мавпа», та «Pinscher», що перекладається як «пінчер» або «тер’єр». Таке ім’я порода отримала завдяки своїй характерній «мавпячій» мордочці – з виразними очима, кудлатою шерстю та дещо виступаючою нижньою щелепою. Зображення собак, що дуже нагадують сучасних аффенпінчерів, можна знайти на полотнах відомих європейських художників, зокрема на картинах німецького майстра Альбрехта Дюрера (XV-XVI ст.) та голландських живописців. Це свідчить про те, що ці маленькі, але відважні собаки були досить поширені в Центральній Європі вже в ті далекі часи.
Спочатку основною «роботою» предків сучасного аффенпінчера було знищення гризунів – щурів та мишей. Їх утримували в стайнях, коморах, на кухнях та в магазинах, де вони успішно справлялися з цим завданням, виявляючи неабияку спритність та мисливський азарт. Їх невеличкий розмір дозволяв їм проникати у важкодоступні місця, а жорстка шерсть захищала від укусів гризунів. Точне походження та етапи розвитку породи, на жаль, достеменно не відомі, оскільки племінні книги почали вести значно пізніше. Вважається, що в формуванні аффенпінчера взяли участь різні місцеві тер’єроподібні собаки та, можливо, мопси, що вплинуло на форму голови та вираз морди. Існує кілька теорій щодо спорідненості аффенпінчерів з іншими породами. Одні дослідники вважають, що аффенпінчери є предками брюссельського грифона та бельгійського грифона, передавши їм характерну зовнішність. Інша теорія припускає зворотний вплив, або ж паралельний розвиток цих порід від спільних предків. Також є думки про спорідненість з цвергпінчером через спільне коріння пінчерів. Хоча прямих доказів жодній з теорій немає, очевидна зовнішня схожість та спільні риси характеру роблять ці припущення цілком імовірними.
У XIX столітті почалася цілеспрямована робота над формуванням та стандартизацією породи. Аффенпінчери стали популярними не лише як щуролови, але і як собаки-компаньйони, особливо серед дам вищого світу, які цінували їхній екзотичний вигляд та живий характер. Перший стандарт породи був розроблений у Німеччині, і порода почала з’являтися на виставках. У Франції цих собак через їхню зовнішність та дещо бешкетний характер прозвали «diablotin moustachu», що означає «вусатий чортик» або «вусатий диявол». Порода пережила важкі часи під час світових воєн, коли її чисельність значно скоротилася, але завдяки зусиллям ентузіастів аффенпінчерів вдалося зберегти. Сьогодні аффенпінчери не є надто поширеною породою, але мають своїх вірних шанувальників по всьому світу, які цінують їх за унікальне поєднання рис тер’єра та компаньйона.
Як виглядає Аффенпінчер: детальний опис зовнішності та стандарт породи
Аффенпінчер – це маленький, компактний собака з жорсткою шерстю, який, незважаючи на свої розміри, справляє враження міцної та витривалої тварини. Його зовнішність унікальна і легко впізнавана, перш за все, завдяки «мавпячому» виразу морди.
- Загальний вигляд: Маленький, квадратного формату (довжина тіла приблизно дорівнює висоті в холці), з грубою шерстю. Він не повинен справляти враження ні надто легкого, ні надто масивного.
- Голова: Округлої форми, не надто важка, з вираженим куполоподібним черепом. Лоб опуклий. Стоп (перехід від лоба до морди) чітко виражений.
- Морда: Коротка, не кирпата і не надто звужена до носа. Спинка носа пряма. Мочка носа кругла, повна, чорного кольору. Губи щільно прилягають, чорні. Характерною особливістю є жорсткі вуса, борода та кудлаті брови, що обрамляють морду та надають їй мавпячого виразу.
- Очі: Темні (переважно чорні), круглі, блискучі, середнього розміру, не надто опуклі і не запалі. Розташовані досить широко. Повіки чорні, щільно прилягають. Погляд живий, допитливий, іноді пустотливий.
- Вуха: Високо посаджені, симетричні, маленькі. Можуть бути стоячими, напівстоячими (з кінчиками, що звисають вперед) або висячими на хрящі. Якщо купірувані (в країнах, де це дозволено), то невеликі, стоячі, загостреної форми. Однак, природні вуха стають все більш поширеними і бажаними.
- Прикус: Невеликий перекус (нижня щелепа трохи виступає вперед) є типовим для породи. Зуби повинні бути здоровими та міцними. При закритій пащі зуби не повинні бути видні, язик також не повинен висуватися.
- Шия: Коротка, пряма, міцна, з сухим загривком. Шкіра на горлі щільно прилягає, без підвісу.
- Корпус: Міцний, компактний, квадратного формату. Лінія верху пряма, з легким нахилом від холки до крупу. Холка виражена. Спина коротка, міцна, пряма. Поперек короткий, міцний. Круп короткий, злегка округлений. Грудна клітка помірно широка, овальної форми, опущена до ліктів. Ребра добре вигнуті. Лінія низу злегка підтягнута.
- Хвіст: Високо посаджений. Традиційно купірувався приблизно на одну третину довжини (в країнах, де це дозволено). Природний хвіст шаблеподібний або серпоподібний, собака тримає його піднятим.
- Кінцівки:
- Передні кінцівки: Прямі, паралельні при погляді спереду, міцні, не надто короткі. Лопатки косо поставлені, щільно прилягають. Лікті спрямовані назад, притиснуті до корпусу. Передпліччя прямі. П’ясті короткі, міцні, злегка похилі.
- Задні кінцівки: При погляді ззаду прямі та паралельні, з добре розвиненою мускулатурою. Кути зчленувань добре виражені. Стегна широкі, мускулисті. Гомілки довгі. Скакальні суглоби низько опущені, міцні. Плюсни короткі, прямовисні.
- Лапи: Маленькі, круглі, котячі, зібрані в грудку. Пальці короткі, добре вигнуті. Кігті короткі, міцні, темного кольору. Подушечки тверді, пружні.
- Шерсть: Груба, жорстка, густа, щільно прилягає до тіла, але при цьому скуйовджена, особливо на голові, де утворює характерні брови, бороду та вуса. Довжина шерсті на корпусі зазвичай становить близько 2,5–3 см. На голові шерсть довша і стирчить, створюючи характерний «мавпячий» ореол. Підшерсток м’якший. Шерсть не повинна бути надто м’якою, хвилястою або кучерявою.
- Забарвлення: Згідно зі стандартом FCI, перевага надається чисто чорному забарвленню з чорним підшерстям. Також допускаються: чорно-підпалий, рудий (від світло-жовтого до цегляно-рудого), сірі відтінки.
- Рухи: Легкі, вільні, енергійні, з хорошим поштовхом задніх кінцівок. Крок не надто розмашистий. Аффенпінчер рухається з характерною впевненістю та жвавістю.
Важливо, щоб загальний вигляд аффенпінчера був гармонійним, без перебільшення будь-яких рис. Він повинен виглядати як справжній маленький тер’єр – відважний, пильний та сповнений життя.
