Історія: бул-енд-тер’єр, катч-дог і номер один
Історичну частину стандарту UKC варто читати саме як першоджерело, а не як переказ. Вона описує походження так: десь у ХІХ столітті любителі собак в Англії, Ірландії та Шотландії почали експериментувати зі схрещуванням бульдогів і тер’єрів, шукаючи собаку, що поєднував би гейм (gameness) тер’єра із силою й атлетизмом бульдога. Ці бул-енд-тер’єри потрапили до США з іммігрантами.
Далі стандарт називає роботу, задля якої породу тримали в Америці, і це не бої: фермери й ранчери використовували своїх пітбультер’єрів як катч-догів для напівдиких корів і свиней, на полюванні, для перегону худоби та як домашніх компаньйонів. Катч-дог — це собака, який знаходить і утримує велику тварину до приходу людини; звідси й вимога стандарту, щоб пітбуль зберігав функціональну здатність «тримати, боротися (штовхати й тягнути) і при цьому легко дихати».
Європейське тло цієї історії теж має точку відліку: коли цькування великих тварин заборонили законом у 1835 році, собачі бої, які легше було приховати від поліції, набули популярності — і саме під яму (англ. pit) добирали меншого й спритнішого собаку. Порода вийшла з цього середовища, і жоден серйозний реєстр цього не заперечує: ADBA прямо пише, що «не схвалює жодної незаконної діяльності, але ніколи не заперечуватиме історію нашої породи».
Сьогодні UKC перелічує дисципліни, у яких порода виступає: слухняність, ралі-обідієнс, трекінг, аджиліті, курсинг за приманкою, док-джампінг, вейтпуллінг і конформація. ADBA з 1976 року видає журнал American Pit Bull Terrier Gazette і проводить власні конформаційні шоу за стандартом, побудованим навколо початкового призначення породи.
Зовнішній вигляд і що насправді написано у стандарті
Стандарт UKC описує пітбультер’єра як собаку середнього розміру, міцної будови, з короткою шерстю і чітко окресленою мускулатурою. Корпус лише трохи довший за висоту; довжина передньої ноги від ліктя до землі приблизно дорівнює половині висоти в холці. Голова середньої довжини, з широким пласким черепом і широкою глибокою мордою; довжина морди коротша за довжину черепа приблизно у співвідношенні 2:3. Прикус ножицеподібний. Вуха високо поставлені, малі або середні, можуть бути природними або купіруваними — без переваги. Хвіст відносно короткий, низько посаджений, звужений до кінця.
Найважливіше в цьому стандарті — не опис, а те, проти чого він написаний. Текст прямо застерігає: «Якість ніколи не слід приносити в жертву розміру», а UKC «не готовий визнавати доречність використання перебільшених представників цієї породи в племінній програмі». Серед усувних вад — морда настільки коротка й тупа, що заважає нормальному диханню; груди настільки широкі, що заважають руху; надто масивний тип корпусу, який перешкоджає робочій здатності. Тобто модний «важкий» пітбуль із гіпертрофованою головою — це не вершина породи, а те, що стандарт називає вадою.
Зріст і вага — окремо для кобелів і сук. Стандарт наголошує, що загальний баланс і правильне співвідношення ваги до зросту важливіші за самі цифри, і подає зріст «лише як загальний і приблизний орієнтир»:
Параметр · 7
| Параметр | Стандарт UKC — American Pit Bull Terrier | Стандарт AKC — American Staffordshire Terrier |
|---|---|---|
| Зріст, кобель | 18–21 дюйм у холці (≈46–53 см), як приблизний орієнтир | близько 18–19 дюймів (≈46–48 см) |
| Зріст, сука | 17–20 дюймів у холці (≈43–51 см), як приблизний орієнтир | близько 17–18 дюймів (≈43–46 см) |
| Вага | бажана для дорослого кобеля 35–60 фунтів (≈16–27 кг), для суки 30–50 фунтів (≈14–23 кг) | цифр немає: «зріст і вага мають бути пропорційними» |
| Вуха | природні або купіровані, без переваги | купіровані або некупіровані, перевага — некупірованим |
| Хвіст | природний; купірований («bobbed tail») — усувна вада | «не купірується» |
| Окраси | будь-який окрас і будь-який малюнок, окрім мерле | дозволені будь-які, але суцільно білий, понад 80 % білого, чорно-підпалий і печінковий «не заохочуються» |
| Дискваліфікації | крипторхізм, злобність або надмірна боязкість, альбінізм, мерле, одно- чи двобічна глухота, довга шерсть, карликовість, гвинтоподібний хвіст | окремого переліку дискваліфікацій немає; перелічено вади |
Дві деталі з цієї таблиці варто прочитати уважно. По-перше, мерле дискваліфікується, як і альбінізм: «рідкісний мерлевий пітбуль» — це не рідкість, а собака, якого стандарт не визнає. По-друге, у переліку дискваліфікацій стоїть глухота — одно- або двобічна. Реєстр не вносить до дискваліфікацій те, чого в породі не буває; наявність цього пункту означає, що проблема достатньо реальна, аби її окремо прописати. Блакитні очі стандарт відносить до серйозних вад.
Серед любителів прийнято говорити про «бульдожий» і «тер’єрний» типи — важчого й легшого собаку. Стандарт такого поділу не робить і карає крайнощі з обох боків: і надмірну масивність, що заважає роботі, і надто легкий, розтягнутий тип. Щодо купірування UKC як міжнародний реєстр окремо зазначає, що в низці країн ця практика заборонена, і тому жодного собаку на заходах UKC не можна карати за повний хвіст або природні вуха.
