Історія походження породи
Історія англійського бульдога, назва якого перекладається як «бичачий собака», тісно пов’язана з кривавими розвагами минулого. Предками цих собак були староанглійські бульдоги, яких використовували для цькування биків (bull-baiting) — популярної розваги в Англії з XIII до XIX століття. Це були надзвичайно витривалі, безстрашні та нечутливі до болю собаки, з потужними щелепами та низьким центром ваги, що дозволяло їм вчепитися в морду бика і триматися, незважаючи ні на що. Їхня зовнішність і характер були сформовані виключно функціональними вимогами цього жорстокого спорту.
Кардинальні зміни в долі породи відбулися у 1835 році, коли у Великобританії було прийнято закон, що забороняв цькування тварин. Потреба в агресивних бійцях зникла, і порода опинилася на межі зникнення. Проте знайшлися ентузіасти, які вирішили зберегти бульдога, змінивши його призначення. Вони почали селекційну роботу, спрямовану на пом’якшення характеру та зміну зовнішності. Агресивність і бійцівські якості поступово викорінювалися, натомість культивувалися спокій, врівноваженість та компаньйонські риси.
Ключовими фігурами у відродженні породи стали бульдоги Криб і Роза, які у 1817 році були занесені до племінної книги Англійського клубу собаківництва і стали еталонами нового типу. Вважається, що всі сучасні англійські бульдоги є їхніми нащадками. У 1858 році народився легендарний бульдог Кінг Дік, який вважався ідеальним представником породи. Справжнім проривом стало заснування у 1875 році першого у світі монопородного клубу — The Bulldog Club Inc. Цей клуб розробив і прийняв стандарт породи, який з незначними змінами діє і донині, зберігаючи унікальність та чистоту англійського бульдога.
Як виглядає англійський бульдог: стандарт та опис зовнішності
Англійський бульдог — це собака, зовнішність якого неможливо сплутати з жодною іншою породою. Це гладкошерстий, кремезний, низькорослий собака з потужним, компактним тілом. Його вигляд випромінює силу, стабільність та гідність.
- Голова: Дуже масивна, велика по відношенню до тіла. Череп широкий, квадратний. Лоб плаский, вкритий численними складками шкіри.
- Морда: Дуже коротка, широка, кирпата і глибока від куточка ока до куточка рота. Нижня щелепа помітно виступає вперед, утворюючи характерний перекус. Брилі товсті, м’ясисті, звисають з боків, повністю закриваючи нижню щелепу.
- Очі: Широко розставлені, круглі, середнього розміру, дуже темні, майже чорні. Погляд спокійний і доброзичливий.
- Вуха: Маленькі, тонкі, типу «троянда» (складені назад, відкриваючи слуховий прохід). Високо і широко посаджені.
- Корпус: Короткий, міцний, з широкою грудною кліткою. Спина коротка, з легкою аркою в попереку («roach back»). Живіт підтягнутий.
- Кінцівки: Короткі, дуже потужні та м’язисті. Передні лапи широко розставлені, що надає собаці стійкості.
- Хвіст: Короткий, низько посаджений, прямий або штопороподібний. Ніколи не піднімається вище лінії спини.
- Шерсть: Коротка, гладка, щільно прилягає.
- Забарвлення: Однотонне (біле, палеве, руде) або плямисте (поєднання білого з будь-яким з перерахованих кольорів). Також допускається тигрове забарвлення. Чорне та чорно-підпале забарвлення є небажаними.
Хоча бульдоги виглядають грізно, їхня зовнішність оманлива. Вони мають багато спільного з іншими молосами, такими як бульмастиф, але значно менші за розміром. Важливо не плутати англійського бульдога з його родичами — французьким та американським бульдогами, які є окремими породами зі своїми стандартами та історією.
