Артуазький гончак

Історія артуазького гончака сягає корінням у глибоке минуле, що робить його однією з найдавніших порід французьких гончаків. Перші згадки про собак, дуже схожих на сучасних представників породи, датуються ще XV століттям. Їх високо цінували французькі аристократи, зокрема Генріх IV та Людовик XIII, за виняткові мисливські здібності. Назва породи походить від історичної провінції Артуа на півночі Франції, яка вважається її колискою.

Протягом століть цих собак використовували для полювання зграєю на дрібну та середню дичину, переважно на зайців, лисиць та косуль. Їх цінували за здатність невтомно переслідувати здобич, гучний голос та вміння працювати у складній місцевості. Однак, як і багато інших старих порід, артуазький гончак зазнав значних труднощів. У XIX столітті, з появою моди на британських мисливських собак, почалося неминуче схрещування, що поставило чистоту крові під загрозу. Багато французьких гончих, включно з гончаком Артуа, були “покращені” кров’ю англійських фоксхаундів, що призвело до втрати оригінального типу.

На початку XX століття порода опинилася на межі зникнення. Ентузіасти доклали титанічних зусиль для її відновлення. Особливу роль у цьому відіграв пан Леонс Левуар (Léonce Levoir) на початку 1920-х років, а пізніше, в 1970-х роках, пан Маллард Одреші (Mallard Audrechy). Вони буквально по крихтах збирали вцілілих чистокровних представників, щоб відродити породу в її первісному вигляді. Завдяки їхній самовідданій праці сьогодні ми можемо бачити артуазького гончака таким, яким він був століття тому. Кількість представників породи зростає, хоча вони все ще залишаються досить рідкісними за межами Франції.

Артуазький гончак — це міцний, м’язистий і добре збалансований собака середнього розміру, що справляє враження сили та енергії. Він не має нічого зайвого, кожен елемент його тіла підпорядкований функціональності. Це собака, створений для тривалої та напруженої роботи.

Детальніше про зовнішність

Голова артуазького гончака є однією з його характерних рис — вона неширока, але потужна, з помітними, але не надмірними зморшками на морді. Великі темні очі створюють враження задумливості та м’якості, що контрастує з його мисливським азартом. Величезні пласкі вуха, що звисають уздовж щік, є типовою ознакою гончаків і допомагають “зачерпувати” запахи з землі до носа під час роботи по сліду. Шия мускулиста, без підвісу, переходить у широку та глибоку грудну клітку, яка забезпечує достатньо місця для легенів та серця, що є критично важливим для витривалого бігуна. Потужні лапи з чорними подушечками дозволяють йому долати кілометри по пересіченій місцевості без втоми.

Артуазький гончак — це собака з подвійним характером. На полюванні він — невпинний, азартний і рішучий переслідувач. Вдома — спокійний, лагідний і відданий член родини. Ця порода має відкритий і веселий характер, він любить гратися і проводити час зі своїми людьми. Артуазець дуже орієнтований на зграю, тому для нього важливо відчувати себе частиною сім’ї.

• Енергійність та спокій: Парадоксально, але цей енергійний мисливець вдома перетворюється на спокійного компаньйона. Він не буде безцільно носитися по будинку, якщо отримує достатньо фізичних навантажень на вулиці.
• Відсутність агресії: Як і більшість гончаків, що працюють у зграї, він абсолютно неагресивний до людей та інших собак. Це робить його поганим охоронцем — він швидше привітно зустріне незнайомця, ніж підніме тривогу.
• Впертість та інтелект: Це дуже розумний собака, але його інтелект поєднується з природною впертістю. Він був виведений для самостійного прийняття рішень під час полювання, тому не чекайте від нього сліпої покори. Дресирування вимагатиме терпіння та креативного підходу.
• Відносини з дітьми та іншими тваринами: Завдяки своєму доброзичливому характеру, артуазький гончак чудово ладнає з дітьми, особливо якщо росте разом з ними. Він терплячий і не схильний до агресії. З іншими собаками також зазвичай не виникає проблем. Однак слід бути дуже обережними з дрібними домашніми тваринами (котами, кроликами, хом’яками), оскільки сильний мисливський інстинкт може взяти гору.

Артуазький гончак — невибаглива порода, але певні аспекти догляду є критично важливими для його здоров’я та щастя. Його можна утримувати як у приватному будинку з великим подвір’ям, так і в квартирі, але за однієї важливої умови — забезпечення достатнього рівня фізичної активності.

Грумінг та догляд за шерстю

Догляд за короткою та густою шерстю артуазця не вимагає складних процедур. Достатньо раз на тиждень прочісувати його гумовою щіткою або рукавичкою, щоб видалити відмерлі волоски та підтримувати шерсть у чистоті. Під час сезонного линяння (весною та восени) цю процедуру варто проводити частіше. Купати собаку слід лише за необхідності, використовуючи спеціалізовані шампуні для собак, щоб не порушити природний захисний шар шкіри.

Особливу увагу слід приділяти вухам. Їхня висяча форма створює сприятливі умови для розвитку інфекцій. Регулярно (раз на тиждень) оглядайте та чистіть вуха спеціальним лосьйоном. Також не забувайте про стрижку кігтів, якщо вони не сточуються природним шляхом, і догляд за зубами.

Фізичні навантаження та активність

Це ключовий аспект утримання породи. Артуазький гончак був створений для бігу, і без можливості виплеснути свою енергію він стане нещасним і може почати демонструвати деструктивну поведінку. Йому необхідно мінімум 1.5-2 години активних прогулянок щодня. Це можуть бути:

• Тривалі прогулянки або пробіжки на повідці.
• Походи в ліс чи поле, де він зможе досліджувати запахи.
• Ігри з іншими собаками на обгородженій території.
• Заняття ноузворком (робота носом) або іншими кінологічними видами спорту.

ВАЖЛИВО: Через надзвичайно сильний мисливський інстинкт артуазького гончака категорично не рекомендується відпускати з повідця на неогороджених територіях. Взявши слід, він може повністю ігнорувати ваші команди і втекти, наражаючи себе на небезпеку.

Виховання артуазького гончака вимагатиме від вас багато терпіння, послідовності та розуміння психології мисливського собаки. Його впертість — це не бажання вам нашкодити, а риса, що закріплювалася століттями для самостійної роботи. Ефективне навчання базується на позитивному підкріпленні: похвала, ласощі та ігри працюють набагато краще, ніж крики та покарання.

Рання соціалізація є критично важливою. З раннього віку знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами. Це допоможе виростити врівноваженого та впевненого в собі собаку. Їхній інтелект схожий на інтелект інших європейських гончаків, хоча підхід до тренувань може відрізнятися від того, що застосовують до бігль-хар’єра або ар’єжського гончака, які також мають потужні мисливські інстинкти.

Для мисливців ефективним методом навчання молодого гончака є робота в парі з досвідченим собакою. Спостерігаючи за старшим товаришем, новачок швидше засвоює правила поведінки на полюванні. Цей урок слід періодично повторювати для закріплення навичок.

Артуазький гончак (шьєн д’артуа) — стародавній французький універсал полів із мелодійним голосом: сильний, витривалий, доброзичливий і відданий. Це старовинна порода з чудовим нюхом, що вправно працює по сліду в найгустіших заростях, азартно гонить дичину й дзвінко «озвучує» гін. Попри видатні робочі якості, він має врівноважений, доброзичливий характер, добрий із дітьми, і тісно прив’язується до господаря, з яким любить працювати. Через гучність, мисливський інстинкт (обережно з котами) і потребу в русі він не для квартири. Загалом міцний; серед ризиків — отити через довгі вуха та дисплазія кульшового суглоба.

Загалом артуазький гончак — це порода з міцним здоров’ям, багато в чому завдяки тому, що вона не зазнала екстремальної селекції на зовнішність. Однак, як і в будь-якої породи, у них є схильність до певних захворювань.

Правильне харчування — запорука здоров’я та довголіття вашого улюбленця. Для артуазького гончака, як для активного мисливського собаки, важливий раціон, багатий на якісний білок. Ви можете обрати як готовий сухий корм преміум або супер-преміум класу, так і натуральне харчування. Не варто змішувати два типи годування.

При виборі сухого корму обирайте той, що призначений для активних собак середнього розміру. Основним інгредієнтом у складі має бути м’ясо. При натуральному годуванні основу раціону (близько 50-60%) має складати нежирне м’ясо (яловичина, індичка, курка) та субпродукти. Решту складають каші (гречка, рис), овочі (морква, гарбуз, кабачок) та кисломолочні продукти. Морську рибу можна давати 1-2 рази на тиждень, попередньо відваривши та видаливши кістки.

Саме на полюванні розкриваються всі найкращі якості цієї породи. Артуазець — класичний гончак по сліду (scent hound). Його завдання — знайти слід дичини, а потім азартно, з голосом, переслідувати її, виганяючи на мисливця. Його голос — гучний, дзвінкий і дуже мелодійний, що дозволяє мисливцеві визначати місцезнаходження собаки на великій відстані. На відміну від, наприклад, гончака Шиллера, який спеціалізується на лисиці, артуазець традиційно є експертом по зайцю, хоча успішно працює і по косулі.

1. Королівський вибір: Вважається, що зграя артуазьких гончаків була улюбленою у французького короля Генріха IV для полювання на зайців.
2. На межі зникнення: У середині XX століття порода була настільки рідкісною, що ентузіастам довелося докласти неймовірних зусиль, щоб знайти лише кількох чистокровних собак для відновлення поголів’я.
3. “Бріке” – стара назва: Раніше порода була відома під назвою “Бріке” (Briquet), що у перекладі означає “маленький собака”. Це підкреслювало його менший розмір у порівнянні з іншими великими французькими гончаками.
4. Невтомний бігун: Завдяки своїй витривалості, артуазький гончак може переслідувати здобич протягом багатьох годин без зупинки, долаючи десятки кілометрів.
5. Національне надбання: У Франції артуазький гончак вважається частиною національної культурної спадщини, і його розведенням займаються переважно клуби мисливців, які прагнуть зберегти його унікальні робочі якості.