Австралійський куцохвостий пастуший собака — Історія та стандарт

Історія породи: від «кусачів Тіммінса» до визнання

Історія цієї породи оповита легендами та тісно переплетена з колонізацією Австралії. На початку XIX століття фермери зіткнулися з серйозною проблемою: худобу доводилося переганяти на величезні відстані через пересічену, дику місцевість. Привезені з Англії вівчарки, на жаль, не витримували австралійської спеки та шалених навантажень. Вони були хорошими працівниками на зелених луках Британії, але безпорадними в умовах бушу. Потрібен був новий тип собаки — жорсткий, витривалий і мовчазний.

Експерименти Тіммінса

У 1830-х роках у Новому Південному Уельсі погонич на прізвище Тіммінс почав свої експерименти. Він схрестив імпортованих короткошерстих коллі (відомих як Смітфілди - Smithfield dogs) з місцевим диким собакою дінго. Його метою було отримати собаку, який би мовчки працював зі стадом і мав витривалість дикого звіра. Результат перевершив очікування у фізичному плані, але провалився в поведінковому. Отримані гібриди, яких назвали «Кусачі Тіммінса» (Timmins Biters), були надзвичайно працездатними, але занадто агресивними — вони часто травмували худобу, кусаючи її занадто сильно.

Вдосконалення породи

Щоб прибрати зайву агресію, але зберегти робочі якості, до «Кусачів Тіммінса» пізніше додали кров гладкошерстих блю-мерль коллі. Це пом’якшило характер, зберігши при цьому унікальну здатність керувати напівдикою худобою. Важливо розуміти, що куцохвостий пастуший собака розвивався паралельно, але окремо від більш відомого австралійського скотогінного собаки (австралійського хілера). Довгий час ці дві лінії плутали, але «стампі» — це давніша лінія.

Наприкінці XIX століття порода була надзвичайно популярною, але до 1980-х років опинилася на межі повного зникнення. Тільки завдяки екстреній програмі Австралійської ради собаківництва (ANKC) популяцію вдалося відродити. Офіційне міжнародне визнання від FCI прийшло досить пізно, що робить цю породу досі рідкісною за межами Австралії.

Зовнішній вигляд Австралійського куцохвостого пастушого собаки

Зовні це ідеально збалансований атлет. Собака має квадратний формат — довжина тіла від плечолопаткового зчленування до сідничного горба приблизно дорівнює висоті в холці. Це відрізняє їх від звичайних австралійських хілерів, які є більш розтягнутими.

Голова та морда

Череп широкий, плоский між вухами, з незначним, але помітним переходом до морди (стопом). Сама морда потужна, тупа на кінці, добре заповнена під очима — це інструмент, яким собака може дати відсіч навіть бику. Щелепи сильні, прикус ножицеподібний. Вуха стоячі, середнього розміру, загострені, посаджені високо. Вони завжди насторожі і рухаються, вловлюючи найменший шурхіт.

Корпус та кінцівки

Шия виключно сильна, мускулиста, плавно переходить у глибоку грудну клітку. Ребра помірно округлі. Спина пряма, поперек широкий і мускулистий, що забезпечує потужний поштовх задніх кінцівок. Лапи компактні, зібрані в грудку («котячі лапи»), з товстими подушечками, що дозволяє бігати по камінню та колючках без травм.

Шерсть та забарвлення

Шерсть «стампі» створена для захисту від негоди. Вона подвійна: короткий, густий і м’який підшерсток перекривається жорстким, прямим остьовим волосом середньої довжини (2.5–4 см). На шиї шерсть може утворювати невеликий «комір».

Варіанти забарвлення:

• Блакитний (Blue): суцільний блакитний або блакитно-крапчастий. Можуть бути чорні відмітини на голові та тілі.
• Рудий (Red): рівномірний рудий крап по всьому тілу (включаючи підшерсток). Можуть бути темно-руді плями на голові.

Важлива відмінність від інших порід: у «стампі» відсутній підпал (tan points). Якщо ви бачите руді мітки на блакитному собаці — це, швидше за все, австралійський скотогінний собака (австралійський хілер), а не куцохвостий.

Відмінності: Куцохвостий пастуший vs Австралійський хілер