Історія породи австралійський шовковистий тер’єр
Історія австралійського шовковистого тер’єра, або сількі-тер’єра, розпочалася наприкінці 19-го століття в Австралії. Порода є результатом цілеспрямованого схрещування місцевих австралійських тер’єрів з імпортованими з Англії йоркширськими тер’єрами. Основною метою селекціонерів було покращення якості шерсті місцевих собак, зокрема отримання бажаного блакитного з палевим забарвлення та шовковистої текстури. Результат перевершив усі очікування: на світ з’явилися цуценята з унікальною шерстю, які й стали основоположниками нової породи.
Спочатку порода була відома під різними назвами, включаючи «Сіднейський шовковистий» та «Шовковистий тер’єр». Перший стандарт породи був розроблений у Сіднеї в 1906 році, а другий — у штаті Вікторія в 1909 році. Ці стандарти мали деякі розбіжності, зокрема щодо ваги та бажаного типу вух (стоячих чи напівстоячих). Протягом тривалого часу велася робота з уніфікації, і лише в 1926 році був прийнятий єдиний, компромісний стандарт.
Після Другої світової війни американські військовослужбовці, які поверталися з Австралії, привезли цих чарівних собачок до США, де вони швидко завоювали популярність. У 1955 році був створений Американський клуб шовковистих тер’єрів. Міжнародне визнання прийшло пізніше: порода була офіційно зареєстрована Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) у 1995 році. Сьогодні австралійський шовковистий тер’єр відомий у всьому світі як чудовий компаньйон, що поєднує в собі елегантну зовнішність і справжній тер’єрський дух.
Як виглядає австралійський шовковистий тер’єр: опис зовнішності
Австралійський шовковистий тер’єр — це компактний, низькорослий, але міцний собака з витонченими лініями тіла. Його зовнішність свідчить про жвавість, енергійність та готовність до дії.
- Голова: Помірно довга, з плоским черепом між вухами. На голові росте характерний «чубчик» з довгої шовковистої шерсті, який не повинен закривати очі.
- Морда: Міцні щелепи, губи щільно прилягають. Мочка носа обов’язково чорного кольору.
- Очі: Невеликі, овальної або мигдалеподібної форми, темного кольору, з проникливим та розумним виразом.
- Вуха: Маленькі, трикутної форми, стоячі, високо посаджені. Вкриті короткою шерстю.
- Корпус: Трохи розтягнутий у довжину. Спина пряма, грудна клітка помірно широка та глибока.
- Хвіст: Високо посаджений. Раніше традиційно купірувався, але сьогодні в багатьох країнах це заборонено. Природний хвіст тримається вертикально або трохи вигнутим.
- Шерсть: Головна гордість породи. Вона тонка, пряма, блискуча і шовковиста на дотик, довжиною 13–15 см. Шерсть спадає по обидва боки тіла, утворюючи чіткий проділ від голови до хвоста. Підшерстя відсутнє.
- Забарвлення: Класичне чепрачне — блакитне з палевим або сіро-блакитне з палевим. «Чепрак» (блакитна частина) покриває спину, а палеві або рудуваті відтінки розташовані на морді, ногах, та нижній частині тіла. Цуценята народжуються майже чорними, і їхнє забарвлення поступово змінюється та остаточно формується до 18 місяців.
