Історія та походження бішон фрізе
Історія бішон фрізе - це захоплююча подорож від корабельного щуролова до улюбленця королів. Хоча породу часто асоціюють з Францією, її коріння сягає глибше, до Середземномор’я. Вважається, що бішони походять від «барбетів» (водяних спаніелів), звідки й походить термін «барбішон», який пізніше скоротився до «бішон».
Ці маленькі білі собаки були популярні на Канарських островах, зокрема на Тенеріфе, ще в 14 столітті. Їх часто брали на борт італійські та іспанські моряки, які цінували їх не лише за компанію, але й за ефективне полювання на гризунів на кораблях. Саме моряки привезли «тенерифського бішона» до Європи.
Справжня слава прийшла до породи в епоху Відродження. У 16 столітті вони стали улюбленцями французького двору, зокрема за часів правління Франциска I та Генріха III. Їх обожнювали, пестили, носили на руках і навіть прикрашали стрічками. Порода також здобула прихильність в Іспанії; відомий художник Франсіско де Гоя зображував цих собачок на своїх полотнах. Вони також є близькими родичами таких порід, як мальтезе (мальтійська болонка) та болонез.
Після Французької революції доля породи різко змінилася. Аристократія була повалена, і бішони опинилися на вулиці. Проте їхній розум, жвавість і здатність до навчання не залишилися непоміченими. Вони стали зірками вуличних уявлень та мандрівних цирків, де виконували трюки, розважаючи публіку.
Відродження породи почалося лише на початку 20 століття завдяки зусиллям французьких та бельгійських ентузіастів. Вони почали відновлювати та стандартизувати породу. У 1933 році порода була офіційно визнана у Франції під назвою «Bichon Frisé» («бішон з кучерявою шерстю»). Американський клуб собаківництва (AKC) визнав породу в 1973 році, що сприяло її всесвітній популярності.
Як виглядає бішон фрізе: стандарт породи
Бішон фрізе - це маленький, але міцний собака з гордою поставою. Його головна риса - це унікальна «пухнаста» шерсть, що створює вигляд м’якої хмарки. На білому тлі особливо виразно виділяються темні, пильні очі, обрамлені темною пігментацією, і чорна, як ґудзик, мочка носа. Їхня шкіра часто має плямисту пігментацію, що видно під час грумінгу.
Стандарт породи не регламентує конкретну стрижку для домашніх улюбленців, але для виставок потрібен специфічний «пухнастий» грумінг, що підкреслює округлі форми голови та тіла. Хвіст бішон фрізе несе весело, витончено загнувши його над спиною, але він не повинен торкатися спини чи бути скрученим.
Як виглядає бішон фрізе: стандарт породи · 10
| Частина тіла | Опис стандарту (FCI/AKC) |
|---|---|
| Загальний вигляд | Маленький, жвавий, веселий собака. Тіло трохи довше, ніж висота в холці. |
| Голова | Пропорційна до тіла. Череп плаский, не надто круглий. Стоп (перехід від лоба до морди) ледь помітний. |
| Морда | Морда не повинна бути гострою чи важкою. Губи тонкі, щільні, завжди чорні. |
| Очі | Темні (чорні або темно-карі), круглі, живі, з чорною облямівкою. Не повинні бути мигдалеподібними чи опуклими. |
| Вуха | Висячі, тонкі, покриті довгою кучерявою шерстю. Посаджені трохи вище лінії очей. |
| Ніс | Виразний, округлий, завжди чорний. |
| Прикус | Ножицеподібний прикус є стандартом. |
| Шия | Досить довга, гордо піднята, плавно переходить у плечі. |
| Тіло | Лінія верху рівна. Груди добре розвинені. Поперек м’язистий, злегка вигнутий. |
| Хвіст | Посаджений трохи нижче лінії спини, несеться витончено загнутим над спиною. |
Шерсть: унікальна риса бішон фрізе
Шерсть - це візитна картка бішон фрізе. Вона подвійна: складається з м’якого, густого підшерстку та більш грубого, кучерявого зовнішнього шару, що має текстуру, схожу на оксамит або плюш. Ці спіральні кучері (довжиною 7–10 см) не прилягають до тіла, а стирчать, створюючи характерний об’єм. При натисканні шерсть «пружинить».
Забарвлення: Стандарт вимагає чисто білого кольору. У цуценят можуть бути плями бежевого, кремового або «абрикосового» відтінку (часто на вухах або тілі), але ці плями повинні зникнути або стати дуже блідими до досягнення собакою дорослого віку (приблизно до 1 року). Будь-які темні плями у дорослого собаки є недоліком.
