Червоний кунхаунд — Історія та стандарт

Історія походження червоного кунхаунда

Історія червоного кунхаунда тісно переплетена з історією освоєння американського континенту. Порода почала формуватися наприкінці 18-го та на початку 19-го століття на південному сході США, зокрема в штаті Джорджія. Американським поселенцям та мисливцям потрібен був універсальний, сміливий та невтомний собака для полювання на єнотів, які були цінним джерелом хутра та їжі. Існуючі на той час мисливські собаки не завжди справлялися з хитрим та спритним звіром, який легко ховався на деревах.

Основу для породи склали червоні шотландські фоксхаунди, яких завезли до Америки шотландські іммігранти. Пізніше до них додали кров ірландських гончих, відомих своєю швидкістю та яскравим забарвленням. Селекціонери прагнули створити собаку з винятковим нюхом, гучним голосом для сповіщення мисливця про знайдену здобич, та здатністю «заганяти на дерево» (treeing) єнота, утримуючи його там до приходу людини. Одними з ключових фігур у становленні породи вважаються Джордж Бердсонг (George F.L. Birdsong) з Джорджії та Пітер Редбоун (Peter Redbone) з Теннессі, на честь якого, за однією з версій, порода й отримала свою назву.

Цілеспрямована селекція була зосереджена на робочих якостях, а не на екстер’єрі. Головним критерієм відбору були сміливість, витривалість та мисливський азарт. Червоний кунхаунд мав бути достатньо швидким, щоб наздогнати здобич, і достатньо сильним, щоб полювати не тільки на єнотів, але й на більших тварин, таких як рись, ведмідь, кабан і навіть пума. Їхня здатність працювати в зграї та адаптуватися до різноманітного ландшафту — від боліт до гір — зробила їх незамінними помічниками.

Об’єднаний кінологічний клуб (UKC) визнав породу Redbone Coonhound у 1902 році, ставши другим видом кунхаундів, що отримав офіційний статус. Американський кінологічний клуб (AKC) прийняв породу до своїх лав значно пізніше — лише у 2009 році. Сьогодні червоний кунхаунд залишається популярним мисливським собакою, але все частіше його можна зустріти в ролі активного сімейного компаньйона.

Стандарт та зовнішній вигляд породи

Червоний кунхаунд — це втілення сили, грації та функціональності. Це собака середнього та великого розміру, з атлетичною, сухою статурою, яка свідчить про його швидкість та витривалість. Його зовнішність яскрава та незабутня, а кожен елемент тіла підкреслює його робоче призначення.

Основні характеристики зовнішності:

• Тіло: Корпус трохи розтягнутий, з глибокою грудною кліткою, що забезпечує достатньо місця для легенів, та добре розвиненими ребрами. Спина міцна та пряма, поперек м’язистий.
• Голова: Пропорційна до тіла, з помірно вираженим стопом (переходом від чола до морди). Морда досить довга, квадратного формату.
• Очі: Великі, круглі, посаджені широко. Колір варіюється від горіхового до темно-карого. Погляд у редбона дуже виразний, часто описується як благальний або зворушливий, що різко контрастує з його мисливським запалом.
• Вуха: Довгі, висячі, низько посаджені. Якщо їх витягнути вперед, вони повинні досягати кінчика носа. Така довжина допомагає «збирати» запахи з землі та направляти їх до носа.
• Шерсть: Коротка, гладка, щільно прилягає до тіла. Вона забезпечує захист від негоди та дрібних пошкоджень під час полювання в заростях.
• Забарвлення: Як випливає з назви, домінуючий колір — насичений червоний. Допускаються невеликі білі відмітини на грудях або лапах, але суцільний червоний колір є кращим.
• Лапи: Компактні, «котячі», зі щільно зібраними пальцями та товстими подушечками. Особливістю породи є наявність перетинок між пальцями, що робить їх чудовими плавцями.
• Хвіст: Середньої довжини, посаджений трохи нижче лінії спини, шаблевидної форми. У русі собака тримає його високо.