Історія породи Джек Рассел тер’єр
Історія породи нерозривно пов’язана з ім’ям англійського священика Джона (Джека) Рассела (1795–1883), який жив у графстві Девоншир. Пастор Рассел був не лише священнослужителем, але й завзятим мисливцем на лисиць та пристрасним собаківником. Його метою було створення ідеального тер’єра для роботи в норі – собаки невеликого розміру, достатньо сміливого, щоб протистояти лисиці під землею, але не настільки агресивного, щоб вбити її (завданням норного тер’єра було вигнати звіра з нори під постріл мисливця або загнати в глухий кут і утримувати гавкотом).
Все почалося приблизно у 1819 році, коли Джон Рассел придбав білу жорсткошерстну суку на ім’я Трамп (Trump). Вважається, що саме вона стала прародителькою лінії тер’єрів, яку розвивав пастор. Трамп описували як собаку розміром з невелику лисицю, переважно білого окрасу з невеликими рудими плямами на голові та біля основи хвоста, з жорсткою, щільною шерстю, яка захищала її від негоди та пошкоджень під землею. Рассел прагнув закріпити саме робочі якості: витривалість, сміливість, гнучкість тіла (щоб собака міг пересуватися вузькими норами), міцні щелепи та гучний голос.
Для покращення необхідних характеристик Джон Рассел схрещував своїх собак з різними типами тер’єрів того часу, включаючи предків сучасних фокстер’єрів. Деякі джерела припускають можливе додавання крові біглів (для покращення нюху та голосу) та бультер’єрів (для сміливості та завзятості), хоча документальних підтверджень цьому мало. Головним критерієм відбору завжди були робочі якості, а не екстер’єр. Через це собаки Рассела довгий час не брали участі у виставках, а сама порода не мала єдиного стандарту.
Після смерті пастора Рассела в 1883 році його собаки продовжували цінуватися мисливцями. Поступово сформувалося два основних типи тер’єрів, що походили від собак Рассела:
- Парсон Рассел тер’єр: Більш високоногий (33–36 см в холці за стандартом FCI 339), квадратного формату, більше схожий на ранніх фокстер’єрів. Цей тип був визнаний Кеннел Клубом Великобританії раніше.
- Джек Рассел тер’єр: Нижчий (25–30 см), більш розтягнутого формату, з коротшими лапами. Цей тип розвивався переважно в Австралії, куди собаки були завезені у 1960-х роках. Саме австралійські ентузіасти доклали зусиль для стандартизації та офіційного визнання породи.
В Австралії Джек Рассел тер’єр став надзвичайно популярним як компаньйон та робочий собака на фермах. У 1972 році був створений Клуб Джек Рассел тер’єрів Австралії (Jack Russell Terrier Club of Australia Inc.). Саме австралійський стандарт був прийнятий Міжнародною Кінологічною Федерацією (FCI) у 2000 році (спочатку тимчасово, потім остаточно). Цікаво, що країною походження в стандарті вказана Великобританія, а країною розвитку – Австралія.
Сьогодні Джек Рассел тер’єр – це всесвітньо улюблена порода, яка підкорила серця мільйонів людей своїм невгамовним темпераментом, розумом та відданістю. Вони успішно виступають у різних видах кінологічного спорту (аджиліті, флайбол, фрісбі), залишаються чудовими компаньйонами і, звичайно, іноді все ще використовуються за своїм первісним призначенням – для полювання в норах.
Як виглядає Джек Рассел тер’єр: стандарт та варіації
Джек Рассел тер’єр – це міцний, активний, гнучкий робочий тер’єр з тілом середньої довжини. Загальний вигляд має бути гармонійним, собака повинен справляти враження енергійного та рухливого. Відповідно до стандарту FCI № 345, існують чіткі вимоги до екстер’єру цієї породи.
Загальні пропорції:
- Формат: Собака більш розтягнутий у довжину, ніж у висоту.
- Глибина грудей: Глибина тіла від холки до грудини повинна дорівнювати довжині передньої ноги від ліктя до землі.
- Обхват грудей: Обхват грудей за ліктями має бути приблизно 40–43 см. Це важливий показник для робочого тер’єра, оскільки занадто широкі груди заважатимуть собаці просуватися в норі.
- Вага: Пропорційна зросту – приблизно 1 кг на кожні 5 см висоти в холці (тобто 5–6 кг).
- Зріст: Ідеальний зріст у холці – від 25 см до 30 см.
Голова:
- Череп: Плаский, помірної ширини, поступово звужується до очей і переходить у широку морду.
- Перехід від лоба до морди (стоп): Добре виражений, але не надто різкий.
- Морда: Довжина від стопа до мочки носа трохи коротша за довжину від стопа до потилиці.
- Ніс: Чорний.
- Губи: Щільно прилеглі, чорні.
- Щелепи/Зуби: Дуже сильні, глибокі, широкі. Ножицеподібний прикус (верхні зуби щільно перекривають нижні та стоять перпендикулярно до щелеп).
- Очі: Маленькі, темні, мигдалеподібної форми, з проникливим виразом. Не повинні бути випуклими. Повіки щільно прилягають, краї повік пігментовані чорним.
- Вуха: «Кнопки» (зламані на хрящі) або висячі. Дуже рухливі. Кінчик вуха спрямований до куточка ока. Злам вуха не повинен бути вище рівня черепа. Вушна раковина середньої товщини.
Корпус:
- Шия: Сильна, суха, дозволяє собаці гордо тримати голову.
- Спина: Пряма. Довжина від холки до основи хвоста трохи більша за висоту в холці.
- Поперек: Короткий, сильний, з добре розвиненою мускулатурою.
- Груди: Глибокі, але не широкі. Грудина розташована посередині між холкою та землею. Ребра добре розведені від хребта, сплющуються з боків, щоб обхват за ліктями становив 40–43 см.
- Хвіст: Може бути купірований (за бажанням) або природної довжини. У русі тримається вертикально. У спокої може бути опущений. Якщо купірований, то кінчик хвоста має бути на одному рівні з вухами. Якщо природний, то він середньої довжини, прямий, товстий біля основи і звужується до кінця.
Кінцівки:
- Передні: Прямі від ліктів до пальців при погляді спереду або збоку. Лопатки довгі, косі, добре відведені назад. Лікті прилягають до тіла.
- Задні: Сильні, мускулисті, з добре вираженими кутами колінних та скакальних суглобів. Скакальні суглоби розташовані низько. Плюсни паралельні при погляді ззаду.
- Лапи: Округлі, міцні, з щільними подушечками, невеликі. Пальці помірно зведені, не вивернуті ні всередину, ні назовні.
Шерсть:
- Типи: Може бути гладкою (Smooth), жорсткою (Rough) або з надломом/проміжною (Broken). Усі типи мають бути стійкими до погодних умов.
- Гладкошерстний: Шерсть коротка, щільно прилягає, рівна по всьому тілу.
- Жорсткошерстний: Шерсть довша, жорстка на дотик, стирчить у різні боки. На морді утворює характерні «брови» та «бороду».
- Брокен (проміжний): Поєднання гладкої та жорсткої шерсті. Може мати легкі «брови» та «бороду», шерсть трохи довша за гладку, але не така жорстка і довга, як у жорсткошерстого типу.
Окрас:
- Основний колір: Білий повинен переважати (більше 51%).
- Плями: Чорні та/або руді (від світло-лимонного до насичено-каштанового). Можливий триколор (білий з чорними та рудими плямами).
Рухи: Вільні, пружні, енергійні. Кінцівки рухаються прямолінійно.
Недоліки: Будь-яке відхилення від вищевказаних пунктів вважається недоліком, серйозність якого залежить від ступеня його вираженості та впливу на здоров’я та робочі якості собаки. Серйозними недоліками є явні ознаки агресії або боягузтва, а також будь-які фізичні чи поведінкові аномалії.
