Історія породи
Історія цієї породи оповита туманами гірської Галісії. Кан гуічо з давніх-давен полохали дрібну дичину на Іберійському півострові, будучи незамінними помічниками місцевих селян. Породу вправних чотирилапих мисливців вивели не стільки шляхом цілеспрямованої селекції в лабораторіях, скільки шляхом природного відбору та народної селекції, ймовірно, за участі вестготських шпіців, а пізніше - з домішками крові собак типу коргі. Існує теорія, що предки цих собак прибули на півострів разом з кельтськими племенами або вікінгами.
Відтак квіскуело з’явились за ініціативи людини і стали для неї вірним другом у суворих умовах сільської місцевості. Вони виконували роль «собаки для всього»: охороняли двір, пасли худобу, але головним їхнім покликанням було полювання на кроликів у колючих чагарниках, куди великі собаки не могли пролізти.
Давня історія породи мало не обірвалась наприкінці ХХ століття. Урбанізація та зміна методів сільського господарства призвели до зменшення попиту на таких помічників. Для того, щоб не втратити її чудесних представників, влада Іспанії (зокрема регіону Галісія) оголосила курс на відновлення популяції кан гуічо. Було створено програму збереження генетичного фонду. Національний клуб цієї породи звітує про перші успіхи, однак вона досі залишається рідкісною і майже невідомою поза своєю Батьківщиною, на відміну від таких порід, як кай лео, що мають своїх поціновувачів у США.
Як виглядає Кан гуічо: опис зовнішності
Зовнішність кан гуічо - це втілення функціональності. Тут немає нічого зайвого, що заважало б стрімкому бігу крізь хащі. Зовні кан гуічо нагадують лисиць - зокрема, подовженою мордочкою і вухами, що стирчать вгору. Це надає їм хитрого та водночас настороженого вигляду. Схожість може посилити золотаве забарвлення шерсті, однак варіанти окрасу цих мисливців - не перелічити.
Особливості екстер’єру
- Голова: Клиноподібна, пропорційна до тіла. Череп помірно широкий, перехід від чола до морди (стоп) помітний, але не різкий.
- Очі: Виразні очі кан гуічо забарвлені в тон густої, напівдовгої шерсті. Вони мають мигдалеподібну форму та живий, інтелектуальний блиск. Погляд завжди уважний, скануючий простір.
- Вуха: Стоячі, трикутної форми, досить великі відносно голови, дуже рухливі. Це їхній головний «локатор».
- Корпус: У них міцний і компактний корпус з коротким крупом. Формат тіла дещо розтягнутий, але не так сильно, як у такс. Спина пряма і сильна.
- Кінцівки: Мускулисті ноги і шия. Кінцівки сухі, з міцним кістяком, пристосовані для швидкого старту з місця. Лапи компактні, «котячі».
- Грудна клітка: Широка і глибока грудна клітка виказує здатність до виснажливої погоні та забезпечує достатній об’єм легенів.
- Хвіст: Хвіст собаки опущено донизу або він тримається паралельно до землі у стані спокою. При збудженні може підійматися вище лінії спини, але ніколи не закручується у кільце.
Шерсть заслуговує окремої уваги. Це щільний покрив, який захищає собаку від дощу, вітру та колючок. Забарвлення може бути найрізноманітнішим: це і суцільний колір (рудий, пісочний), і поєднання двох, і триколор. Часто можна зустріти коричневих або сірих квіскуело. Цікаво, що деякі кінологи порівнюють їх статуру з іншими мисливцями, наприклад, герта пойнтер, хоча масштаб і стиль роботи у них зовсім різні.
