Історія походження канарського дога
Історія канарського дога сягає корінням у глибоку давнину і нерозривно пов’язана з Канарськими островами, які, за однією з версій, отримали свою назву саме завдяки великим собакам (від лат. canis – собака), що мешкали там. Вважається, що предками сучасних преса канаріо були місцеві собаки «махореро» (Bardino Majorero), яких схрещували з молосами, завезеними на острови іспанськими конкістадорами.
Протягом століть цих собак використовували для охорони худоби, захисту власності та навіть для собачих боїв, які були популярними в Європі до середини XX століття. Саме для боїв до крові місцевих собак додали кров англійських бульдогів та мастифів, що надало породі ще більшої лютості, міці та характерного тигрового забарвлення. Коли у 1940-х роках собачі бої в Іспанії були офіційно заборонені, популярність канарського дога різко впала, і порода опинилася на межі зникнення.
Відродження почалося лише у 1970-х роках завдяки зусиллям групи ентузіастів та заводчиків на чолі з відомим американським кінологом доктором Карлом Семенчичем (Carl Semencic), який «відкрив» цих собак для світу. Іспанські заводчики активно працювали над відновленням поголів’я, відбираючи найкращих представників, що збереглися на фермах. У 1989 році порода отримала офіційне визнання в Іспанії, а у 2001 році була попередньо визнана Міжнародною кінологічною федерацією (FCI), отримавши повне визнання у 2011 році. Сьогодні канарський дог – це національний символ острова Гран-Канарія.
Стандарт породи та зовнішній вигляд
Канарський дог – це молос середнього розміру, з прямими лініями та пропорційною статурою. Його вигляд випромінює силу та впевненість. Це функціональний собака, чия будова тіла ідеально пристосована для охорони.
- Голова: Масивна, компактна, кубоїдної форми (брахіцефального типу). Череп широкий і плаский. Перехід від чола до морди (стоп) виражений, але не різкий. Морда коротка, приблизно 40% від загальної довжини голови, з широкою основою. Губи товсті, але не надто обвислі.
- Очі: Злегка овальної форми, від середнього до великого розміру. Колір – від темно-каштанового до середньо-каштанового, залежно від забарвлення шерсті. Погляд спокійний, але уважний і суворий.
- Вуха: Середнього розміру, широко розставлені. Якщо вуха не купірувані, вони висять природно з боків голови. У країнах, де це дозволено, вуха можуть купірувати для надання більш грізного вигляду та запобігання травм.
- Корпус: Прямокутний, трохи довший за висоту в холці. Шия потужна, мускулиста, з подвійним підвісом шкіри. Лінія верху пряма, круп трохи піднятий. Грудна клітка широка і глибока, що забезпечує великий об’єм легень.
- Хвіст: Товстий біля основи, звужується до кінця. У спокійному стані опущений донизу, в русі піднімається у формі шаблі.
- Шерсть: Коротка, жорстка, без підшерстя, щільно прилягає до шкіри. На дотик трохи грубувата.
Забарвлення канарського дога
Забарвлення є однією з характерних рис породи. Обов’язковим елементом є чорна маска на морді, яка не повинна підніматися вище рівня очей.
| Тип забарвлення | Опис |
|---|---|
| Тигрове (Brindle) | Всі відтінки від теплого темного до дуже світло-сірого або палевого. Основний колір – палевий або пісочний, з поперечними темними смугами. |
| Палеве (Fawn) | Всі відтінки, від насиченого пісочного до світло-оленячого. |
| Пісочне (Arenado) | Світлі відтінки палевого. |
