Детальна історія походження породи ландсир
Історія ландсира тісно переплетена з історією ньюфаундленда, проте їхні шляхи розійшлися понад століття тому. Предки цих собак походять з острова Ньюфаундленд, що біля узбережжя Канади. Вони були незамінними помічниками місцевих рибалок: допомагали витягати сітки з води, перевозити вантажі та рятувати людей, що тонули. Європейці, що прибували на острів, були вражені силою, розумом та неймовірною любов’ю цих собак до води.
З кінця XVIII століття цих собак почали завозити до Англії, де вони швидко здобули популярність серед аристократії. Особливо цінувалися особини з ефектним чорно-білим забарвленням. Саме такий собака став героєм знаменитої картини художника сера Едвіна Ландсира «Гідний член гуманного суспільства» (1838). На полотні зображено чорно-білого пса, який врятував дитину з води. Картина мала шалений успіх, і за собаками цього забарвлення закріпилася назва «собака Ландсира» або просто «ландсир».
Проте на континенті, особливо в Німеччині та Швейцарії, селекціонери пішли іншим шляхом. Вони прагнули зберегти та розвинути саме чорно-білий тип, роблячи акцент на більш високих лапах, легшій будові тіла та більш енергійному темпераменті порівняно з переважно чорними ньюфаундлендами. У той час як в Англії та Північній Америці чорно-білий колір продовжував вважатися лише одним із варіантів забарвлення ньюфаундленда, в континентальній Європі формувалася нова, окрема порода.
Величезну роль у становленні породи відіграв німецький кінолог Отто Вальтершпіль. Саме завдяки зусиллям німецьких та швейцарських ентузіастів у 1960 році Міжнародна кінологічна федерація (FCI) офіційно визнала ландсира (європейсько-континентального типу) як самостійну породу, відмінну від ньюфаундленда, і закріпила патронаж за Німеччиною та Швейцарією. З того часу ці дві породи розвиваються паралельно.
Як виглядає ландсир: стандарт породи та зовнішність
Ландсир — це великий, гармонійно збудований собака, що справляє враження сили та благородства. На відміну від більш масивного ньюфаундленда, він виглядає більш «високоногим» та атлетичним.
- Голова: Масивна, з широким черепом, але без враження важкості. Шкіра на голові суха, без складок. Перехід від лоба до морди чітко виражений. Морда глибока і широка, приблизно дорівнює по довжині глибині. Губи сухі, щільно прилягають, чорного кольору.
- Очі: Середнього розміру, мигдалеподібні, карого або темно-карого кольору. Погляд спокійний та доброзичливий.
- Вуха: Середнього розміру, трикутної форми з заокругленими кінчиками, посаджені високо, щільно прилягають до щік.
- Корпус: Дуже широкий та міцний від плечей до крупу. Спина пряма та рівна. Поперек мускулистий. Груди глибокі та широкі, з добре розвиненими ребрами.
- Кінцівки: Сильні, прямі, з потужною мускулатурою. Лапи великі, округлі, так звані «котячі лапи». Характерна риса — добре розвинені перетинки між пальцями, що робить їх чудовими плавцями.
- Хвіст: Довгий, товстий, покритий густою шерстю. У спокійному стані звисає вниз, у русі собака несе його горизонтально з легким вигином на кінці.
- Шерсть: Дуже густа, з м’яким підшерстям, що не промокає. Покровний волос довгий, прямий і приємний на дотик. На дотик шерсть скоріше жорстка, аніж м’яка.
- Забарвлення: Основний колір — чисто-білий. На цьому фоні розташовані чітко окреслені чорні плями на спині та крупі. Шия, груди, живіт, лапи та хвіст мають бути білими. Голова чорна, при цьому біла проточина від морди до шиї вважається бажаною ознакою.