Історія походження породи
Історія ланкаширського хілера є предметом дискусій, але найбільш поширена теорія пов’язує його появу з ринками худоби в Ормскірку, графство Ланкашир. Протягом століть фермери з Уельсу приганяли худобу на ринки Англії, і їх супроводжували маленькі чорно-підпалі собаки, предки сучасних коргі. Вважається, що на території Ланкаширу ці собаки схрещувалися з місцевим манчестер-тер’єром. Результатом цього союзу став універсальний фермерський собака – компактний, витривалий, здатний як пасти худобу, так і полювати на шкідників.
Ці собаки були відомі як «хілери з Ормскірка» (Ormskirk Heeler) і цінувалися за їхній робочий інстинкт «п’ятки» – вони злегка покусували корів за задні ноги, щоб змусити їх рухатися, але робили це достатньо низько, щоб уникнути удару копитом. Незважаючи на довгу історію в ролі робочого собаки, порода майже зникла до середини XX століття. Відродження почалося в 1960-х роках завдяки ентузіастці Гвен Маккінтош. Вона почала цілеспрямовану програму розведення, використовуючи собак, що нагадували предків породи, зокрема, вельш коргі та манчестер-тер’єрів. Завдяки її зусиллям у 1978 році був створений Клуб ланкаширських хілерів. Стандарт породи був офіційно визнаний Кеннел-клубом Великобританії у 1981 році, а в 2016 році порода отримала тимчасове визнання Міжнародної кінологічної федерації (FCI).
Як виглядає ланкаширський хілер: стандарт породи
Ланкаширський хілер – це маленький, але міцний і мускулистий собака, завжди пильний і енергійний. Його зовнішність відображає його подвійне призначення – пастуха і тер’єра.
- Загальний вигляд: Маленький, потужний, міцно збудований собака. Корпус трохи довший за висоту в холці (приблизно на 2,5 см).
- Голова: Пропорційна тілу, з пласким черепом. Морда звужується до носа. Стоп (перехід від лоба до морди) помірний.
- Очі: Мигдалеподібні, середнього розміру, темного кольору. У печінкових собак можуть бути світло-карими. Вираз очей розумний та пильний.
- Вуха: Стоячі або майже стоячі. Великі відносно розміру голови. Коли собака насторожений, вуха тримаються вертикально.
- Корпус: Міцна лінія верху, добре розвинена грудна клітка з пружними ребрами.
- Хвіст: Посаджений високо, залишається в природному стані. Може бути трохи загнутий, але не утворює кільце над спиною.
- Кінцівки: Короткі, з міцними кістками. Лапи маленькі, охайні.
- Шерсть: Подвійна. Підшерсток м’який і густий, що захищає від негоди. Остьове волосся коротке, щільне і гладке. На шиї може утворюватися невеликий «комір». Взимку шерсть стає густішою.
- Забарвлення: Основні два варіанти: чорно-підпалий (black and tan) та печінково-підпалий (liver and tan). Підпалини насиченого рудого кольору розташовані на морді, щоках, грудях, внутрішній стороні лап та під хвостом.
