Історія породи манчкін: від вуличної знахідки до суперечок
Хоча коти з короткими лапами спорадично з’являлися в різних частинах світу протягом історії (згадки є у Великобританії, Росії, Німеччині), сучасна історія породи Манчкін почалася у 1983 році в штаті Луїзіана, США. Вчителька музики Сандра Хоченедел (Sandra Hochenedel) знайшла двох вагітних кішок, що ховалися під її автомобілем. Обидві кішки мали незвично короткі лапи. Одну з них, чорну кішку, Сандра залишила собі і назвала Блекберрі (Blackberry).
Коли Блекберрі народила кошенят, половина з них успадкувала її короткі лапки, а інша половина мала звичайні довгі лапи. Це вказувало на те, що ген, відповідальний за цю рису, є домінантним. Один з коротколапих синів Блекберрі, Тулуз (Toulouse), став родоначальником багатьох ліній Манчкінів.
Назва «Манчкін» була запозичена з книги «Чарівник країни Оз», де манчкінами називали маленьких чоловічків. Порода була вперше представлена широкій публіці на національній телевізійній виставці котів, організованій TICA (The International Cat Association) у Медісон-Сквер-Гарден у 1991 році.
Однак порода відразу викликала запеклі суперечки у фелінологічному світі. Критики висловлювали занепокоєння щодо потенційних проблем зі здоров’ям та рухливістю, пов’язаних з карликовістю (ахондроплазією або схожими станами), вважаючи розведення таких котів неетичним. Через ці суперечки багато великих фелінологічних організацій, таких як CFA (Cat Fanciers' Association) у США, GCCF у Великобританії та FIFe у Європі, досі не визнають породу Манчкін.
Незважаючи на це, TICA прийняла Манчкіна до своєї програми розвитку нових порід у 1994 році і надала породі повний чемпіонський статус у 2003 році. Порода має своїх прихильників, які цінують її унікальну зовнішність та чудовий характер, і стверджують, що при відповідальному розведенні Манчкіни є здоровими та активними котами.
Генетика коротких лап
Короткі лапи Манчкіна викликані аутосомно-домінантною мутацією, яка впливає на ріст довгих кісток кінцівок. Це означає, що для прояву ознаки достатньо лише одного гена (успадкованого від одного з батьків). Стан генетично відрізняється від ахондроплазії, що викликає карликовість у людей або такс.
Важливою генетичною особливістю є те, що ембріони, які успадковують дві копії гена Манчкіна (гомозиготна форма), вважаються нежиттєздатними і гинуть ще в утробі матері. Тому усі живі Манчкіни є гетерозиготними (мають один ген коротких лап і один ген нормальних лап). При схрещуванні двох Манчкінів потомство статистично розподіляється так: 50% кошенят будуть коротколапими (Манчкіни), 25% – довголапими (нестандартні), 25% – нежиттєздатні гомозиготні ембріони. Схрещування Манчкіна з довголапим котом дає 50% коротколапих та 50% довголапих кошенят без летальних генів.
Як виглядає манчкін: опис зовнішності
Найбільш очевидна та визначальна риса Манчкіна – це його дуже короткі лапи. Однак стандарт породи описує й інші характеристики.
- Лапи: Короткі, міцні. Передні лапи можуть бути трохи викривленими, а лапки злегка вивернутими назовні, але це не повинно заважати руху. Задні лапи часто трохи довші за передні.
- Тіло: Середнього розміру, не компактне (не коббі) і не надто витягнуте (не східне). Має міцний кістяк та добре розвинені м’язи. Грудна клітка широка, заокруглена. Спина з легким підйомом від плечей до хвоста.
- Хвіст: Середньої товщини, звужується до заокругленого кінчика. Довжина хвоста пропорційна до тіла. При русі Манчкін часто тримає хвіст вертикально.
- Голова: Модифікований клин із заокругленими контурами, пропорційна до тіла. Лоб плаский. Мордочка середньої довжини з міцним підборіддям та добре розвиненими подушечками вусів.
- Вуха: Від середніх до великих, широкі біля основи, з трохи заокругленими кінчиками. Поставлені досить високо та широко. У довгошерстих можливі китички.
- Очі: Великі, виразні, горіхоподібної форми (walnut-shaped) – заокруглені, але злегка розкосі. Розташовані досить широко. Колір очей не залежить від забарвлення шерсті і може бути будь-яким (зелений, жовтий, золотий, блакитний, мідний, різноокі).
- Шерсть: Існує дві варіації:
- Короткошерстий Манчкін (Munchkin Shorthair): Шерсть середньої довжини, плюшева текстура, з помірним підшерстком, стійка до погодних умов.
- Довгошерстий Манчкін (Munchkin Longhair): Шерсть напівдовга, шовковиста, з помірним підшерстком та легким «коміром» і «штанами» (пачоси на задніх лапах). Хвіст добре опушений.
- Забарвлення: Допускаються абсолютно всі можливі кольори та малюнки, включаючи колорпойнт, біколор, таббі, суцільні та інші.
«Кенгуру» Стійка
Манчкіни відомі своєю звичкою сідати на задні лапи, спираючись на хвіст, щоб краще роздивитися навколо. Ця поза нагадує кенгуру або бабака і є однією з милих особливостей породи.
