Історія походження: від щуролова до компаньйона
Історія норфолк-тер’єра нерозривно пов’язана з його найближчим родичем — норвіч-тер’єром. Протягом десятиліть вони вважалися однією породою, відомою під загальною назвою «норвіч-тер’єр». Їхня батьківщина — Східна Англія, зокрема графства Норфолк та Норвіч, де в 19-му столітті фермери потребували маленьких, але відважних собак для боротьби з гризунами на стайнях та в коморах. Ці собаки були не просто винищувачами шкідників, але й чудовими компаньйонами, які супроводжували своїх господарів усюди.
Ключовою фігурою у становленні породи вважається Френк «Рафрайдер» Джонс, який на початку 20-го століття активно займався розведенням цих маленьких робочих тер’єрів. Його собаки, відомі як «Кентербрійські тер’єри» або «тер’єри Джонса», стали основою для сучасної породи. Вони були популярні серед студентів Кембриджського університету як компаньйони та талісмани.
Головною відмінністю, що згодом розділила породу, стала форма вух. Існували два різновиди: собаки зі стоячими, загостреними вухами («prick-eared») та собаки з висячими, акуратно прилеглими до щік вухами («drop-eared»). Довгий час обидва типи схрещувалися між собою і виставлялися на виставках як одна порода. Однак у 1964 році Англійський кеннел-клуб ухвалив історичне рішення: визнати їх двома окремими породами. Тер’єри зі стоячими вухами зберегли назву норвіч-тер’єр, а тер’єри з висячими вухами отримали нову офіційну назву — норфолк-тер’єр, на честь свого рідного графства. Це рішення дозволило кожній породі розвиватися за власним стандартом, зберігаючи при цьому спільне коріння та схожий темперамент.
Стандарт породи та зовнішній вигляд норфолк-тер’єра
Норфолк-тер’єр — це маленький, міцний, низькорослий собака з компактним тілом і сильною мускулатурою. Він справляє враження енергійної та витривалої тварини, готової до роботи. Незважаючи на невеликий зріст, він не повинен виглядати тендітним або витонченим.
- Голова: Череп широкий, злегка округлий. Перехід від чола до морди (стоп) добре виражений. Морда клиноподібна, сильна, її довжина приблизно на третину менша за довжину черепної частини. Щелепи потужні, з ножицеподібним прикусом.
- Очі: Овальної форми, темно-карі або майже чорні, глибоко посаджені. Погляд живий, розумний та пильний.
- Вуха: Середнього розміру, V-подібної форми, злегка заокруглені на кінчиках. Вони висять, прилягаючи до щік, і спрямовані вперед. Саме ця риса є головною відмінністю від норвіч-тер’єра.
- Корпус: Компактний, з короткою, прямою спиною. Грудна клітка глибока, ребра добре вигнуті.
- Кінцівки: Короткі, прямі та потужні, з добре розвиненими м’язами. Лапи округлі, з товстими подушечками.
- Хвіст: Раніше традиційно купірувався приблизно наполовину. Некупірований хвіст середньої довжини, товстий біля основи та звужується до кінця. Собака тримає його високо і прямо, але не закидає на спину.
- Шерсть: Подвійна, з жорстким, прямим, дротоподібним остьовим волосом і м’яким, густим підшерстям. На шиї та плечах шерсть утворює невелику «гриву». На голові, вухах та морді шерсть коротка, за винятком невеликих брів та вусів.
- Забарвлення: Допускаються всі відтінки рудого (від світло-пшеничного до насичено-червоного), чорно-підпалий (black and tan), а також грізлі (суміш рудих, чорних та сивих волосків). Невеликі білі відмітини допускаються, але не є бажаними.
