Норвезький бухунд (Norwegian Buhund) – це не просто собака, це жива історія Скандинавії, втілена в енергійному, пухнастому тілі. Ці тварини надзвичайно ласкаві до усіх членів родини, а їх відданість не знає меж. Собаки цієї породи настільки добрі в колі близьких людей, що складно уявити, що вони можуть проявляти агресію до сторонніх. Проте, це дійсно так, коли мова йде про захист території. Захисний і сторожовий інстинкти у норвезьких бухундів розвинені з народження, адже століттями їх предки охороняли ферми у суворих фіордах. Також ці собаки – відмінні мисливці, хоча сьогодні цей інстинкт частіше трансформується в ігрову поведінку. Дізнайтесь більше на Tvaryny.
Норвезький бухунд: детальний огляд та характеристики
| Параметр | Характеристика |
| Країна походження | Норвегія |
| Група FCI | Група 5 (Шпіци та примітивні типи собак), Секція 3 (Північні вартовий та пастуший собака) |
| Використання | Вартовий, пастух, собака-компаньйон |
| Тривалість життя | 13-15 років |
| Зріст (пси) | 43-47 см |
| Зріст (суки) | 41-45 см |
| Вага (пси) | 14-18 кг |
| Вага (суки) | 12-16 кг |
Історія породи: від вікінгів до сучасності
Історія норвезького бухунда сягає корінням у глибоку давнину, переплітаючись з історією самих вікінгів. Пращурами собак цієї породи були вірні супутники скандинавських мореплавців та воїнів. Про це свідчать численні археологічні знахідки. Найвизначнішим доказом є розкопки Гокстадського корабля (Gokstad ship), знайдені археологами в 1880 році в Норвегії. Це поховання датується приблизно 900 роком нашої ери. Разом з королем вікінгів та різноманітним начинням були знайдені скелети шести собак різного розміру. Вчені-кінологи та археозоологи, провівши аналіз кісток, визначили, що частина цих скелетів належить прямим предкам сучасного бухунда.
Собаківники стверджують, що сучасні норвезькі бухунди зберегли фенотип тих стародавніх псів майже без змін. Собаки здавна допомагали місцевим жителям по господарству: вони охороняли житла від зловмисників, оберігали худобу від нападів диких тварин, перевозили невеликі вантажі в зимовий період, а іноді навіть допомагали полювати на ведмедів і вовків, працюючи в зграї. Саме універсальність зробила їх незамінними в умовах суворого норвезького клімату.
“Норвезькими бухундами” таких фермерських собак стали називати офіційно значно пізніше. Перші документовані згадки під цією назвою датуються кінцем 17 століття, а саме з 1698 року. Слово “бухунд” в перекладі означає щось на кшталт “домашній або фермерський собака”, що ідеально описує їхнє призначення. Вони не були вузькоспеціалізованими, як, наприклад, хорти, а робили все, що було потрібно фермеру “тут і зараз”.
Систематизація породи почалася лише у 20 столітті. Популярними ці собаки стали завдяки зусиллям Джона Селанда (John Sæland), який вважається батьком сучасного бухунда. Він розпочав цілеспрямований відбір найкращих представників для виставок та розведення. У 20-і роки 20 століття була організована перша виставка, присвячена собакам цієї породи, що відбулася в Йерені (Jæren) — регіоні, де порода збереглася в найбільш чистому вигляді. У 1939 році любителі породи створили свій національний клуб. А в 1943 році, незважаючи на війну, порода отримала офіційне міжнародне визнання.
Варто зазначити, що у формуванні скандинавських порід простежується тісний генетичний зв’язок. Наприклад, бухунд має спільні риси з іншими північними породами. Він є близьким родичем шведського лаппхунда, який виконував схожі функції у сусідній Швеції, хоча лаппхунди історично більше асоціюються з оленярством саамів.
У 80-і роки бухунди були завезені в США, де також знайшли своїх шанувальників. Сьогодні цих собак не досить багато у світі, але вони все більше підкорюють серця жителів інших країн своєю щирістю та енергією, тоді як для норвежців ці собаки вже стали справжнім народним надбанням і символом національної ідентичності.
Як виглядає Норвезький бухунд: детальний опис екстер’єру
Норвезький бухунд — це типовий шпіц: трохи менший за середній розмір, компактний, квадратного формату, з гордо піднятою головою та закрученим хвостом. Його зовнішність випромінює пильність та енергію. У нього немає грубості чи надмірної важкості, це атлет, створений для витривалості, а не для силової боротьби.
Голова та морда
Голова має клиновидну форму, чисту, без зайвих складок шкіри, з досить широким і плоским лобом. Перехід від лоба до морди (стоп) добре виражений, але не різкий. Морда досить коротка, поступово звужується до мочки носа, але не повинна бути гострою або “лисячою” в негативному сенсі. Спинка носа пряма. Мочка носа завжди чорна.
Очі — дзеркало душі бухунда. Вони досить великі, овальної форми, якомога темнішого кольору. Погляд розумний, живий і сміливий. Повіки чорні, щільно прилягають. Вуха високо поставлені, середнього розміру, стоячі, трикутної форми, із загостреними кінчиками. Вони дуже рухливі і миттєво реагують на будь-який звук, повертаючись як локатори.
Корпус та кінцівки
Шия міцна, середньої довжини, без підвісу, гордо несе голову. Корпус компактний і “збитий”. Спина коротка і сильна, пряма. Грудна клітка глибока, з добре вигнутими ребрами, що забезпечує достатній об’єм легенів для тривалого бігу. Кінцівки прямі, паралельні одна одній, з добре розвиненою мускулатурою і міцним кістяком. Кути зчленувань помірні, що дозволяє собаці рухатися легко і економно.
Лапи компактні, овальної форми, пальці щільно зібрані (“котяча лапа”). Хвіст високо посаджений, щільно закручений в кільце, закинутий на спину, але не на бік. Він покритий густою шерстю, що робить його схожим на помпон.
Шерсть та забарвлення
Шерсть подвійна, що типово для північних порід. Остьовий волос жорсткий, густий і щільно прилягає до тіла. Підшерстя м’яке, дуже щільне і пухнасте, як вата. Така структура шерсті чудово захищає собаку від дощу, снігу та пронизливого вітру. На голові та передній частині ніг шерсть коротша, на шиї, грудях та задній поверхні стегон (“штани”) — довша, утворюючи комір. Линька у цієї породи рясна, особливо навесні та восени.
За стандартом допускаються такі забарвлення:
- Пшеничний (Wheaten): Від світло-рудого (майже бежевого) до жовтувато-червоного. Допускається і навіть вітається наявність темних кінчиків волосся (так зване “соболине” забарвлення), але основний тон має бути чистим. Можлива темна маска на морді.
- Чорний (Black): Переважно однотонний, глибокий чорний колір, без бурого відтінку (хоча на сонці підшерстя може відливати бронзою).
Білі плями невеликого розміру на грудній клітці, шиї (вузька проточина) і лапах допускаються, але велика кількість білого вважається недоліком. Візуально недосвідчені люди можуть плутати пшеничного бухунда з ісландським собакою, оскільки вони мають спільне коріння і схожий тип шерсті, проте ісландці зазвичай трохи менші та мають більш різноманітні забарвлення.
Характер: темперамент, поведінка та психологія
Норвезькі бухунди — це концентрація позитиву, але з серйозним робочим стержнем. Вони неймовірно життєрадісні і добродушні собаки, вони обожнюють свого хазяїна і усіх членів родини, в якій живуть. Поняття “собака однієї людини” — це не про них. Бухунд любить усіх, хто входить до його “зграї”, включаючи котів (якщо виріс з ними).
Енергія та потреба в дії
Ці собаки дуже грайливі і веселі, люблять, коли хазяїн приділяє їм багато часу. Проте це має і зворотний бік. Від нестачі уваги, нудьги і фізичних вправ, ці пси можуть почати руйнувати все, що знаходиться навколо них: гризти меблі, зривати шпалери або копати ями у дворі. Це не прояв злості, це крик про допомогу і спроба себе розважити. Тому Ваше головне завдання — забезпечити вихованця зайняттями.
Бухунду до душі припадуть будь-які ігри і розваги. Намагайтеся його енергію направити в потрібне русло:
- Створіть для свого вихованця смугу перешкод у дворі.
- Пограйте з ним у флайбол або дог-фрізбі.
- Влаштуйте сесію перетягування каната (бухунди мають міцну хватку).
- Займайтеся ноузворком (пошуком предметів за запахом) — це відмінно втомлює мозок собаки.
Якщо Ви не мисливець, Ви можете просто так поганяти птахів разом зі своїм бухундом, який безперечно буде в захваті від такого зайняття.
Голос та охоронні якості
Важливо розуміти: бухунд любить гавкати. Це частина його роботи як фермерського сторожа та пастуха. Він використовує голос, щоб керувати стадом і попереджати про наближення чужинців. За рівнем пильності його можна порівняти з деякими іншими породами. Наприклад, хоча зовні вони різні, за рівнем реакції на підозрілі звуки бухунд не поступається такому пильному охоронцю, як цвергпінчер. Обидві породи миттєво сигналізують про гостей.
Бухунд не агресивний до людей, він не буде атакувати без крайньої необхідності. Його тактика — попередити, створити шум і тримати дистанцію. Це робить його ідеальним “дзвіночком”, але не тілоохоронцем.
Здоров’я: типові хвороби та профілактика
Норвезькі лайки (як іноді називають групу шпіців) досить рідко хворіють. Тисячолітній природний відбір у суворих умовах зробив свою справу. У них стійка імунна система, що захищає собак від всіляких простудних і інфекційних захворювань. Проте, як і у будь-якої чистокровної породи, є певні слабкі місця.
Спадкові захворювання
Генетичних захворювань у них не багато, але вони існують:
- Дисплазія тазостегнового суглоба: Це найпоширеніша проблема середніх та великих порід. Вона може передаватися у спадок. Якщо цуценя схильне до цього захворювання, треба бути дуже уважними в період його дорослішання. Не можна допускати, щоб цуценя до 6-8 місяців самостійно спускалося по сходах, багато бігало по слизькій підлозі і стрибало з висоти. Розпізнати це захворювання можна за такими ознаками: у собак з’являється кульгавість (особливо після сну), вони швидко стомлюються, починають похитуватися їхні задні кінцівки (“вихляння задом”), основний упор собака намагається робити на передні лапи при вставанні.
- Катаракта: Спадкове захворювання очей, яке може призвести до помутніння кришталика і втрати зору. Відповідальні заводчики перевіряють батьків перед в’язкою.
- Хвороба фон Віллебранда: Порушення згортання крові. Це рідкісне, але можливе захворювання для бухундів.
Якщо Ви помітили які-небудь ознаки нездужання, терміново звертайтеся до ветеринара. Дисплазія виправляється залежно від ступеня тяжкості за допомогою хондропротекторів, знеболюючих або хірургічним шляхом. Якщо Ви хочете бути впевненими в тому, що цуценя, якого Ви придбаваєте, має мінімальний ризик дисплазії, вивчайте його родовід та вимагайте сертифікати перевірки суглобів батьків.
Плюси і мінуси породи
Перш ніж завести бухунда, варто зважити всі “за” і “проти”, адже це активна собака, яка підійде не кожному.
| Плюси (+) | Мінуси (-) |
| Дуже орієнтований на людину, ласкавий | Любить гавкати (високий рівень шуму) |
| Чудово ладнає з дітьми та іншими тваринами | Дуже рясно линяє двічі на рік |
| Високий інтелект, легко навчається трюкам | Потребує значних фізичних навантажень |
| Компактний розмір, зручний для транспортування | Може гризти речі від нудьги |
| Міцне здоров’я, витривалість | Сильний мисливський інстинкт (може ганяти котів на вулиці) |
| Не має специфічного запаху “псина” | Не любить залишатися на самоті |
Догляд за шерстю та утримання
Догляд за цією породою не складний, але вимагає регулярності. Основна увага — шерсті та вигулу.
Прогулянки та активність
Норвезькі бухунди потребують щоденних тривалих прогулянок, а краще пробіжок. Їм досить складно буде звикнути до міських умов життя у тісній квартирі без активного вигулу. Їм потрібен великий простір, для того, щоб випліскувати назовні свої невичерпні запаси енергії. Крім того, вони не визнають транспортні засоби, що рухаються повз них (велосипеди, самокати), іноді складається таке враження, ніби ці північні собаки хочуть їх “пасти” або наздогнати. Тому, якщо Ви живете в місті, не відпускайте собаку з повідця, якщо поблизу знаходиться траса або велодоріжка.
Звичайно, людям, які поспішають на роботу, складно йти вранці далеко від будинку, щоб погуляти з собакою годину-півтори. Проте бухунду це необхідно. Якщо вранці цей пес не позбавиться своїх запасів енергії, меблі та інше начиння у Вашій квартирі точно постраждають. Тому собаківники рекомендують тримати цих собак за містом, в приватному будинку з великою земельною ділянкою.
Норвезькі бухунди зможуть пристосуватися до будь-яких умов, завдяки своїй шерсті вони легко переносять холод. Проте, на ланцюг бухунда саджати категорично не можна — ці собаки волелюбні і соціальні. Ізоляція на ланцюгу зламає психіку тварини, зробивши її істеричною або агресивною.
Грумінг
Бухунди – охайні представники собачого світу, крім того, вони майже не мають характерного собачого запаху навіть коли шерсть мокра. Тому мити їх треба украй рідко, лише у випадку сильного забруднення. Часте миття змиває захисний жировий шар з шерсті.
Вичісувати шерсть цього норвежця треба кілька разів на тиждень металевим гребінцем або щіткою-пуходеркою. У період линьки (навесні та восени) вичісувати доведеться щодня, інакше пух буде літати по всьому будинку. Також не забувайте про своєчасні щеплення і візити до ветеринара на планові огляди. Кігті слід підстригати раз на 2-3 тижні, якщо вони не сточуються природним шляхом об асфальт.
Дресирування та соціалізація
Виховання норвезького бухунда – важливий чинник, якому слід регулярно приділяти увагу, краще всього день у день по декілька годин (в сумі з прогулянками). Природа нагородила собак цієї породи високим інтелектом, здатністю розмірковувати і практично з пів слова розуміти людину. Вони хочуть догодити власнику, що вигідно відрізняє їх від більш незалежних порід, таких як, наприклад, норвезький ельгхунд сірий, який часто схильний приймати рішення самостійно під час полювання. Бухунд же більше налаштований на кооперацію.
Проте, як відомо, розумові здібності треба розвивати. Яким саме буде Ваш вихованець, залежить тільки від Вас. Норвезькі лайки дуже здібні і універсальні робітничі собаки. Вони показують чудові результати в аджиліті, обідієнс (слухняності) та пастушій службі. Проте, до конкретного виду діяльності їх треба привчати з раннього віку.
Ніколи не застосовуйте фізичну силу по відношенню до цих собак, вони за вдачею добрі і чутливі, вимагають до себе поваги. Грубість призведе до того, що собака замкнеться в собі або стане боязким. Запасіться терпінням і приступайте до навчання свого чотириногого друга, використовуючи метод позитивного підкріплення. Пам’ятайте, що ласощі і похвала від хазяїна здатні творити дива.
Харчування: ключові рекомендації
Годувати норвезького бухунда треба корисною, збалансованою і якісною їжею. Оскільки це активна собака, калорійність раціону має відповідати навантаженням. Але будьте обережні: бухунди дуже люблять поїсти і схильні до набору зайвої ваги, якщо їх перегодовувати і мало рухати.
Для собак корисні натуральні продукти:
- М’ясо: Нежирні сорти — яловичина, конина, баранина, кролятина, м’ясо курки і індички. Це основа раціону (50-60%).
- Субпродукти: Серце, нечищений яловичий рубець (дуже корисний для мікрофлори), нирки. Субпродукти можуть замінити м’ясо, проте, не варто часто давати вихованцеві печінку і легені (вони можуть викликати розлад шлунку).
- Кисломолочні продукти: Сир, кефір або йогурт середньої жирності.
- Рослинна їжа: Овочі (морква, кабачок, гарбуз) і фрукти (яблука) у сирому натертому вигляді або злегка притушені.
- Крупи: Рис, гречка і вівсянка. Вони є джерелом енергії, але не повинні складати основу раціону.
Молоко і бульйон, як правило, додаються в каші перед самим вживанням, але чисте молоко дорослим собакам давати не рекомендується через непереносимість лактози. М’ясо краще давати сирим (після проморожування), адже воно містить найбільше поживних речовин. Їжа не вимагає тривалої термічної обробки.
Корисні для собак сирі кістки (тільки не трубчасті курячі!), що багаті фосфором і кальцієм. Вони також допомагають чистити зуби від нальоту. Хліб, макарони, дріжджову випічку, солодощі та інші легкозасвоювані вуглеводи собакам давати категорично не можна. Їм потрібні складні вуглеводи, що містяться у висівках, в сирих овочах і фруктах. Висівки перед поданням обов’язково треба подрібнити і давати по пів чайної ложечки, вони допомагають без збоїв працювати органам травлення. Іноді в готоу їжу можете додавати льняну або оливкову олію (1 чайна ложка), вони позитивно впливають на стан шерсті та увесь організм в цілому. Не забувайте, що чиста вода в мисці тварини має бути у будь-який час.
Цікаві факти про породу
- Собака-дзвінок: Бухунди мають дуже широкий діапазон звуків. Окрім гавкоту, вони можуть йодлити, бурчати і видавати звуки, схожі на спів.
- Вроджені пастухи: Навіть якщо бухунд ніколи не бачив вівцю, потрапивши на ферму, він часто інстинктивно починає збивати тварин у гурт.
- Усмішка: Власники стверджують, що бухунди вміють “посміхатися”, піднімаючи губи і показуючи зуби в момент радості, що не є ознакою агресії.
- Рідкість: Незважаючи на свої чудові якості, порода залишається рідкісною за межами Скандинавії та Великобританії.
Часті запитання про породу (FAQ)
Чи підходить Норвезький бухунд для квартири?
Теоретично так, якщо ви готові гуляти з ним 2-3 години на день активно. Але ідеальне місце — приватний будинок з двором. Також враховуйте, що собака гавкучий, що може не сподобатись сусідам за стіною.
Чи важко дресирувати цю собаку?
Ні, бухунди дуже розумні і хочуть догодити (харчова мотивація дуже висока). Вони навчаються швидше за багатьох інших шпіців, але можуть відволікатися.
Як вони переносять спеку?
Через густий підшерсток спека для них важча за холод. Влітку тренування слід проводити рано вранці або пізно ввечері, а вдень забезпечити прохолодне місце і доступ до води.
Чи агресивні вони до дітей?
Ні, це одна з найкращих сімейних порід. Але через свою енергійність молодий пес може випадково штовхнути маленьку дитину під час гри, тому нагляд обов’язковий.