Історія породи
Історія цієї породи - це класичний приклад американської мрії. Порода формувалася не в виставкових рингах, а в польових умовах, де від собаки вимагалася максимальна ефективність. Історичний нарис у стандарті UKC (редакція від 1 січня 2004 року) описує рет-тер’єра як американську породу, що походить від тер’єрів, привезених англійськими шахтарями та іншими іммігрантами з робітничого середовища. Серед імовірних складників той самий документ називає гладкошерстого фокстер’єра, манчестер-тер’єра і нині вимерлого білого англійського тер’єра. Пізніше до них додали кров левреток та віппетів - для швидкості, - а також біглів, щоб покращити чуття. У нарисі історії спорідненої породи, тедді-рузвельт-тер’єра, AKC до цього ж переліку додає ще й бультер’єра.
Робота, під яку їх тримали, була двох різних сортів. Перша - господарська: миші й щури в коморі, зерносховищі, курнику. Друга - азартна: UKC прямо пише, що ставки на здатність такого собаки бити щурів були улюбленою розвагою власників, а AKC у нарисі про американського голого тер’єра згадує сумнозвісні «щурячі ями», де глядачі закладалися на кількість щурів, яку встигне взяти їхній тер’єр. Саме з цього середовища походить найвідоміша цифра, пов’язана з породою.
Цифру «2501 щур за сім годин» переказують десятки джерел. Варто знати, звідки вона взялася. Англомовна «Вікіпедія» посилається на книжку Бонні Вілкокс і Кріса Валковича «The Atlas of Dog Breeds of the World» (1995), і в тому переказі йдеться про змагання в Англії, де тер’єр - без уточнення породи - узяв 2501 щура за сім годин, тобто в середньому по одному щуру кожні десять секунд. Отже, епізод відносять до Англії й до часу, коли американської породи ще не існувало. Сам AKC ту саму історію переповідає інакше: «казали, що один лютий фейст упорався з 2500 щурів за один день». Це переказ, що мандрує з книжки в книжку в різних формулюваннях, - ми наводимо його як переказ, а не як задокументований рекорд конкретного рет-тер’єра.
Так само обережно варто ставитися й до найпопулярнішої легенди про назву. AKC формулює її дослівно так: кажуть, що президент Теодор Рузвельт, який обожнював свого фейста на прізвисько Скіп, і придумав назву Rat Terrier. UKC у своєму стандарті пише стриманіше: породу популяризував президент Тедді Рузвельт, який часто полював зі своїми рет-тер’єрами. Тобто навіть обидва реєстри, що ведуть цю породу, подають зв’язок із Рузвельтом як переказ, а не як документ. Що безумовно правда - так це те, що назва точно описує первісне призначення собаки.
У 1920-1930-х роках рет-тер’єри були звичайною присутністю на американських сімейних фермах. Однак з появою хімічних засобів боротьби зі шкідниками та індустріалізацією сільського господарства попит на щуролова впав, і популярність породи знизилась, щоб знову відродитися вже в якості сімейного собаки в кінці XX століття. Для перспективи: ремесло, під яке виводили рет-тер’єра, значно старше за саму породу. Найдавніший відомий запис про собаку-щуролова стосується пса на прізвисько Хатч, чиї рештки підняли з «Мері Роуз» - флагмана Генріха VIII, що затонув 1545 року і був піднятий 1982-го. Вважають, що то був метис, узятий на борт саме для боротьби зі щурами.
Зовнішній вигляд та стандарти породи
Рет-тер’єр - це міцна, компактна собака з гладкою шерстю і розумним поглядом. Вони виглядають атлетично, але не грубо. Стандарт AKC (затверджений 11 листопада 2009 року, чинний з 1 липня 2010-го) описує породу як міцного, компактного, малого-до-середнього парті-кольорового собаку, що справляє враження елегантності й тренованості й позначає швидкість, силу та баланс. Окремо в стандарті обумовлено, що почесні шрами, а також пара зламаних чи відсутніх іклів або різців не вважаються вадою: це запис про робочу, а не декоративну породу.
Головна особливість екстер’єру - два розмірні різновиди, і кордон між ними в обох реєстрах проходить по тринадцяти дюймах у холці.
| Параметр | Мініатюрний різновид | Стандартний різновид |
|---|---|---|
| Ріст у холці за AKC | не менше 10 і не більше 13 дюймів (25,4–33 см) | понад 13 і до 18 дюймів включно (33–45,7 см) |
| Ріст у холці за UKC | не вище 13 дюймів (до 33 см), нижньої межі не встановлено | понад 13 і не вище 18 дюймів (33–45,7 см) |
| Тип шерсті | Коротка, щільна, прилегла, блискуча | Коротка, щільна, прилегла, блискуча |
| Вага | AKC подає єдиний діапазон на всю породу: 10–25 фунтів (4,5–11,3 кг) | UKC ваги не фіксує й пише, що вона змінюється залежно від розміру конкретного собаки |
| Тривалість життя | 12–18 років (довідкові дані AKC) | 12–18 років (довідкові дані AKC) |
Три деталі цієї таблиці варто прочитати уважно, бо вони - джерело більшості помилок у мережі.
- Нижня межа є лише в AKC. Собака старший за шість місяців, що не дотягує до 10 дюймів або переростає 18, дискваліфікується за стандартом AKC. UKC нижньої межі не встановлює взагалі, а зріст понад 19 дюймів (48,3 см) відносить до вад, а не до дискваліфікацій.
- Стать не розділяють. Ані AKC, ані UKC не дають окремих діапазонів для кобелів і сук - на відміну від більшості порід, тут для обох статей записана та сама шкала.
- Вагу за різновидами не закріплено. Поширені в мережі «4–8 кг для мініатюрного і 8–12 кг для стандартного» не походять із жодного зі стандартів: UKC свідомо відмовляється від цифри, AKC подає один діапазон на породу.
Формат корпусу описано з різною точністю. AKC каже, що собака трохи довший, ніж високий, а куций постав ніг - серйозна вада. UKC ставить число: бажане співвідношення довжини корпусу (від передгруддя до сідничного горба) до висоти в холці - 10:9. І далі йде фраза, яка проводить межу з цілою окремою породою: коротконогий собака, чиї пропорції істотно відхиляються від 10:9, позбавлений типу і має бути дискваліфікований.
Голова має форму тупого клина - і в профіль, і спереду. Вуха V-подібні, поставлені по зовнішньому краю черепа. Вони можуть бути стоячими, напівстоячими з опущеними кінчиками або у формі «ґудзика» (button ears), і жодному з цих варіантів стандарт не віддає переваги; головне - щоб обидва вуха збігалися за формою і поставом у насторожі. Вухо-«розочка» в насторозі - вада. Куповані вуха - дискваліфікація за AKC, висячі - за UKC. UKC при цьому окремо застерігає: постав вуха може не стабілізуватися до зрілості, тому собак до року за розбіжності не карають.
Очі невеликі, овальні, косо і широко поставлені; колір змінюється від найтемнішого карого до горіхового відповідно до забарвлення. Тут стандарт AKC особливо суворий: будь-яка блакить в оці - дискваліфікація, а сірі очі допустимі лише у блакитних і блакитно-палевих собак, в інших це серйозна вада. Прикус: ножицеподібний бажаний, прямий допустимий; UKC відносить брак зубів, перекус і недокус до вад.
Хвіст стандарт AKC дозволяє у трьох варіантах без переваги: традиційно купірований між другим і третім хребцем, природний бобтейл або природний довгий, що звужується до скакального суглоба. Довжина при цьому не має значення. UKC ще з 2004 року вміщує окреме застереження: оскільки в низці країн купірування хвостів і вух заборонене, у жодному заході UKC собаку не можна карати за повний хвіст і природні вуха.
