Історія породи: від секретних лабораторій до визнання
Історія цієї породи унікальна тим, що вона не формувалася століттями шляхом природного відбору, а була створена «на замовлення» у рекордно короткі терміни. Річ у тому, що у післявоєнний час Радянський Союз гостро потребував великих, злісних, керованих та невибагливих собак для охорони стратегічних об’єктів, в’язниць та кордонів.
Завдання було складним: отримати собаку, яка б перевершувала існуючі породи за робочими якостями в умовах сурового клімату. Для цього селекціонери провели грандіозну роботу, використавши складне відтворювальне схрещування. В жилах чорного тер’єра тече кров понад 17 порід! Основу склали:
- Різеншнауцер - від нього взяли основу корпусу, розмір, тип шерсті та гострий розум.
- Ердельтер’єр - додав породі енергію, витривалість та відмінний нюх.
- Ньюфаундленд - нагородив чорного тер’єра потужним кістяком, спокоєм та стійкістю до води і холоду.
- Ротвейлер - додав фізичної сили, потужності щелеп та охоронного інстинкту.
Завдяки такому схрещуванню на світ з’явилися цуценята, що згодом стали мужніми і сильними охоронцями. Перші генерації були більш агресивними та менш однотипними зовні, їх називали просто «чорними тер’єрами». Ці собаки, завдяки своїй густій і довгій шерсті з розвиненим підшерстям, з легкістю працювали під час лютих морозів, не потребуючи утеплених будок.
У 1957 році в Москві пройшла Всесоюзна виставка службових собак, де вперше широкому загалу були представлені сорок три чорні тер’єри. Ефект був приголомшливим. З цієї миті порода вийшла за межі військових частин і почала активно поширюватись серед звичайних людей-любителів. Кінологи-аматори почали працювати над пом’якшенням характеру та покращенням екстер’єру, роблячи собаку більш придатною для життя в місті. У 1984 році порода отримала офіційне визнання Міжнародної федерації кінологів (FCI) у Мехіко. В той же час був описаний перший міжнародний стандарт. У 2010 році був затверджений оновлений стандарт, що діє до цього дня, який ще більше підкреслив його статус як атлетичного, красивого та врівноваженого собаки.
Як виглядає Російський чорний тер’єр: детальний опис зовнішності
Російський чорний тер’єр - це собака-атлет, що випромінює впевненість. Це тварина вище середнього зросту (часто дуже великого), міцної статури з масивним кістяком і добре розвиненою, рельєфною мускулатурою. Шкіра щільна, еластична, без складок і відвислості, що є важливим для службової собаки.
Голова: Масивна, пропорційна корпусу, довга (до 40% від висоти в холці). Череп широкий, але вилиці не повинні різко виступати. Перехід від лоба до морди (стоп) помітний, але не різкий, він здається менш вираженим через рясні брови. Морда масивна, широка біля основи, трохи звужується до мочки носа, але не має бути загостреною. «Вуса» і «борода» надають морді прямокутної форми. Мочка носа велика, чорна.
Очі: Середнього розміру, овальної форми, широко розставлені. Колір очей має бути темним. Світлі очі вважаються недоліком. Погляд уважний, впевнений і пронизливий.
Вуха: Високо поставлені, висячі на хрящах, трикутної форми, середнього розміру. Передній край вуха щільно прилягає до вилиці. Важливо, щоб вуха були без складок і вм’ятин.
Корпус: Шия потужна, м’язиста, суха, довжиною приблизно дорівнює довжині голови. Спина пряма, широка і мускулиста. Поперек короткий і широкий. Грудна клітка глибока (доходить до ліктів або нижче), широка, з опуклими ребрами, в перерізі овальна. Це дає достатньо об’єму для легенів, що забезпечує витривалість.
Кінцівки: Прямі, паралельні, з товстими кістками. Кути зчленувань добре виражені, що забезпечує вільні, розмашисті рухи. Лапи великі, округлі, зібрані в грудку («котяча лапа»), з темними кігтями.
Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи. Раніше хвіст традиційно купірували (залишали 3–5 хребців), але зараз в багатьох країнах це заборонено, тому все частіше зустрічаються собаки з натуральними хвостами. Некупірований хвіст має шаблевидну або серповидну форму, тримається енергійно, але не повинен лежати на спині.
Шерсть та забарвлення: Шерсть - це гордість і захист чорного тер’єра. Вона груба, густа, хвиляста. Довжина покривного волоса по корпусу - від 5 до 15 см. Добре розвинений м’який і густий підшерсток. Особливого шарму породі надає прикрашаюча шерсть («уборна псовина»), що утворює на голові вуса, бороду та кошлаті брови, які захищають очі. Забарвлення - чорне. Допускається незначна кількість сивини (не більше 1/3 поверхні тіла), хоча ідеалом є вугільно-чорний колір.
