Історія породи: від «тер’єра» до «тоя»
Історія виникнення цієї породи нагадує захопливий детектив. На початку XX століття в Російській імперії однією з найпопулярніших декоративних порід був англійський той-тер’єр. Проте Жовтнева революція та подальші соціальні потрясіння ледь не призвели до повного зникнення цих собак, оскільки їх вважали пережитком «буржуазного минулого». Лише в середині 50-х років група ентузіастів-кінологів у Москві почала роботу з відновлення поголів’я.
Через «Залізну завісу» радянські селекціонери не мали доступу до чистокровних плідників з Англії. Тому їм доводилося працювати з тими собаками, що залишилися, часто невідомого походження, відбираючи їх лише за фенотипом (зовнішніми ознаками). Це призвело до того, що отримані собаки почали суттєво відрізнятися від класичного англійського той-тер’єра. Так почала формуватися нова порода.
Як це не дивно, але перше щеня, яке стало родоначальником саме довгошерстого різновиду, з’явилося на світ у 1958 році в сім’ї двох гладкошерстих батьків. Щеня на ім’я Чіккі мало незвичні для того часу подовжені пасма шерсті на вухах та кінцівках. Московський кінолог Євгенія Жарова звернула увагу на цю мутацію і вирішила закріпити її. Шляхом схрещування Чіккі з самкою, яка також мала подовжену шерсть, було отримано потомство з унікальною зовнішністю. Довгий час порода називалася «Московський довгошерстий той-тер’єр».
Лише у 2006 році Міжнародна кінологічна федерація (FCI) визнала породу умовно, а згодом і остаточно, під назвою «Російський той», об’єднавши гладкошерстий і довгошерстий різновиди. З назви прибрали слово «тер’єр», оскільки за генетикою та поведінкою ці собаки ближчі до компаньйонів, хоча і зберегли дещицю тер’єрського запалу. Сьогодні російський той довгошерстий є національним надбанням російської кінології.
