Історія походження породи рудий бретонський бассет
Історія рудого бретонського бассета нерозривно пов’язана з суворим та мальовничим регіоном Бретань на північному заході Франції. Ця порода є прямим нащадком більшого гончака — рудого бретонського грифона, який століттями використовувався французькою аристократією для полювання на велику дичину, зокрема вовків та диких кабанів. Проте після Французької революції наприкінці XVIII століття відбулися значні соціальні зміни: великі мисливські угіддя були поділені, а полювання на великого звіра стало менш доступним для звичайних мисливців.
Зі зміною умов полювання виникла потреба в меншому, але не менш витривалому собаці, який міг би вправно переслідувати дрібну дичину, таку як кролики, зайці та лисиці, у густих заростях і на кам’янистій місцевості. Саме тоді, на початку XIX століття, мисливці почали цілеспрямовано відбирати найнижчих представників рудого бретонського грифона, щоб створити нову, більш компактну породу. Для закріплення низькорослості та покращення мисливських якостей до них додавали кров інших бассетів, імовірно, малого вандейського бассет-грифона. Так з’явився рудий бретонський бассет — собака з короткими, міцними лапами, витривалим серцем та неперевершеним нюхом.
Порода швидко здобула популярність серед місцевих мисливців завдяки своїй сміливості, завзятості та здатності працювати як поодинці, так і в зграї. Однак дві світові війни завдали значної шкоди популяції, і в середині XX століття рудий бретонський бассет опинився на межі зникнення. Лише завдяки зусиллям ентузіастів, зокрема Марселя Памбра, який у 1949 році заснував «Клуб рудого бретонця» (Club du Fauve de Bretagne), породу вдалося врятувати та відновити. Сьогодні рудий бретонський бассет відомий не лише як вправний мисливець, але і як чудовий сімейний улюбленець, хоча й залишається досить рідкісним за межами Франції.
Як виглядає рудий бретонський бассет: стандарт породи
Рудий бретонський бассет — це компактний, кремезний та енергійний собака, який поєднує в собі риси типового бассета з міцністю та витривалістю. Його зовнішність повністю відповідає його робочому призначенню: кожна деталь екстер’єру свідчить про готовність до тривалого полювання в складних умовах.
- Загальний вигляд: Низькорослий собака з видовженим корпусом, міцним кістяком та добре розвиненою мускулатурою. Він справляє враження жвавого та рухливого, незважаючи на короткі лапи.
- Голова: Череп середньої довжини, злегка опуклий. Морда видовжена, трохи загострена, але не гостра. Ніс чорний або темно-коричневий, з добре відкритими ніздрями.
- Очі: Темно-карі, не випуклі, з живим та розумним виразом. Погляд прямий та відкритий.
- Вуха: Посаджені на рівні очей, злегка загострені на кінцях, покриті тоншою та коротшою шерстю, ніж на тілі. Вони не надто довгі, зазвичай сягають кінчика носа.
- Тіло: Спина довга і пряма, поперек широкий та мускулистий. Грудна клітка глибока і широка, що забезпечує достатньо місця для серця та легень.
- Кінцівки: Передні лапи короткі, масивні, можуть бути злегка викривленими, що є характерною ознакою бассетів і допомагає їм утримувати рівновагу на нерівній місцевості. Задні кінцівки сильні, з добре розвиненими м’язами, що забезпечують потужний поштовх.
- Хвіст: Середньої довжини, товстий біля основи та звужується до кінця. У русі собака несе його високо, у формі серпа, що робить його помітним у високій траві.
- Шерсть: Дуже жорстка, суха, густа і досить коротка (близько 4 см). Вона ніколи не буває м’якою, кучерявою або шовковистою. Така структура шерсті чудово захищає собаку від колючих чагарників, негоди та бруду.
- Забарвлення: Характерне руде, що дало назву породі. Допускаються всі відтінки від золотисто-пшеничного до насиченого цегляно-червоного. Невелика біла пляма на грудях іноді зустрічається, але не є бажаною за стандартом.
