Середній німецький шпіц (міттельшпіц)

Батьківщиною шпіца є Німеччина, хоча коріння цієї групи порід сягає набагато глибше в історію. Припускають, що їхніми прямими предками були так звані “торф’яні собаки” (Canis familiaris palustris), останки яких знаходять у поселеннях пальових будівель кам’яного віку. Це робить шпіців однією з найдавніших форм домашніх собак, що зберегли свій первісний вигляд майже без змін. Вони не є результатом складної селекції чи схрещування десятків порід – вони є природним, аборигенним типом собаки Європи.

В наші дні міттельшпіців придбавають переважно в якості диванних компаньйонів, зірок Instagram та вірних друзів для прогулянок парком. А у минулому їх використовували за зовсім іншим призначенням. Це були робочі собаки селян та ремісників (“собаки простолюдинів”). В якості сторожових, завдяки своєму дзвінкому гавкоту та неймовірній чутливості слуху, ці собаки вчасно повідомляли про наближення сторонніх людей або диких тварин до будинків, виноградників і пасовищ їхніх власників. Вони не мали права на помилку або сон на посту.

Цікаво, що на відміну від пастуших собак, у шпіців відсутній мисливський інстинкт – це було важливою вимогою селекції. Собака, яка охороняє двір, не повинна була втікати за зайцем у ліс або душити господарських курей. Саме тому сучасні міттелі так комфортно почуваються поруч з іншою дрібною живністю.

Офіційне визнання прийшло пізніше. У 1899 році в Німеччині було створено клуб “Verein für Deutsche Spitze”, де були розроблені перші стандарти породи “шпіц”. Тоді ж почався поділ собак на різні розмірні категорії, щоб зберегти різноманіття популяції – від мініатюрних до великих представників.

Міттельшпіц – це компактний собака квадратного формату, що випромінює впевненість і гідність. “Квадратний формат” означає, що висота собаки в холці приблизно дорівнює довжині її тулуба. Це забезпечує тварині чудову маневровість і витривалість.

Голова та морда

Голова у нього пропорційна тулубу, клиновидної форми, що нагадує лисячу. Це одна з візитних карток породи – хитрий, розумний “лисячий” вираз обличчя. Перехід від лоба до морди (стоп) плавний, але чітко помітний, не різкий. Морда помірної довжини, не занадто гостра, але й не “тупа”. Спинка носа невеликого розміру, округлої форми. Мочка носа бажана чисто чорного кольору, проте у собак коричневого забарвлення вона може бути темно-коричневою, що гармоніює з кольором шерсті.

Очі та вуха

Вуха невеликі, трикутної форми, високо поставлені та близько розташовані один до одного. Вони завжди стоять вертикально, із жорсткими, загостреними кінчиками, що надає собаці постійно настороженого вигляду. Очі середнього розміру, мигдалеподібної або трохи овальної форми, темного кольору. Повіки чорні (у коричневих собак – темно-коричневі), щільно прилягають, що запобігає частим запаленням, характерним для порід з “сирими” очима.

Корпус і кінцівки

Шия у цих собак середньої довжини, суха, без підвісу, злегка зігнута в загривку. Головна прикраса шиї – шерсть, яка утворює розкішний, пишний комір, схожий на левину гриву. Спина коротка, міцна і абсолютно пряма. Грудна клітка добре розвинена, глибока, помірної ширини. Хвіст – це гордість шпіца. Він середньої довжини, високо посаджений і загнутий в кільце над спиною, щільно прилягаючи до неї. Він покритий дуже довгою, розпушеною шерстю, що створює ефект помпона.

Кінцівки прямі, паралельні одна одній, з міцним кістяком. Кути зчленувань помірні, що забезпечує собаці легкі, пружні рухи. Лапи невеликого розміру, округлої форми (“котячі лапи”), пальці зімкнуті в грудку, кігті міцні, часто чорного кольору.

Тип та структура шерсті

Шерсть у шпіца подвійна. Вона складається з довгого, прямого покривного волосся, яке не прилягає до тіла, і короткого, дуже густого, ватяного підшерстя. Саме підшерстя “тримає” остьовий волос, створюючи той самий об’ємний силует. На морді, вухах і передній частині лап шерсть коротка і густа, оксамитова на дотик. На задніх лапах утворюються пишні “штани”.

Забарвлення міттельшпіца

Палітра кольорів середнього шпіца вражає різноманіттям. Стандарт допускає:

• Чорний: глибокий, лаковий чорний колір без рудих плям; шкіра під шерстю також темна.
• Білий: чистий білий, без жовтизни, особливо на вухах (що часто трапляється).
• Коричневий: рівномірний темно-шоколадний відтінок.
• Помаранчевий (оранж): яскравий, насичений колір, який може варіюватися від світло-кремового до темно-червоного.
• Зонарно-сірий (вовчий): сріблясто-сірий з чорними кінчиками волосся. Обов’язкова наявність темної “маски” на морді та “окулярів” навколо очей.
• Інші забарвлення: сюди входять кремові, чорно-підпалі, плямисті (паті-колор, де основний фон білий, а плями чорні, коричневі, сірі або помаранчеві).

Часто виникає плутанина між різними видами німецьких шпіців. Важливо розуміти, що це одна порода, розділена за ростовими різновидами. Якщо великий німецький шпіц (Гроссшпіц) здається вам завеликим для квартири, а померанський шпіц – занадто тендітним і декоративним, то міттельшпіц – це “золота середина”.

Нижче наведена таблиця для порівняння сусідніх ростових категорій, щоб ви могли точно визначитися з вибором:

Собаки породи “міттельшпіц” – одні з найвідданіших представників собачого світу. Вони сильно прив’язуються не лише до свого хазяїна, але і до “своєї” території, тобто будинку, в якому живуть. Це власники за натурою. Їм важливо контролювати периметр і знати, що вся “зграя” в безпеці.

Ці собаки потребують регулярної турботи і емоційного контакту. Вони дуже ревниві, це правда. Тому у разі недостачі уваги з боку хазяїна або появи нового фаворита в сім’ї, вони обов’язково проявлятимуть своє невдоволення – можуть демонстративно ігнорувати команди або навіть дрібно капостити. Якщо ж середній шпіц повною мірою відчуватиме любов хазяїна, він перетворюється на ідеальну істоту: ласкаву, поступливу, веселу і неймовірно доброзичливу.

У міттельшпіців дуже твердий, іноді навіть домінантний і незалежний характер. Незважаючи на свій невеликий розмір, вони почувають себе упевнено у будь-яких ситуаціях. У них немає “комплексу маленького собаки”. Вони завжди готові встати на захист своїх хазяїв. Звісно, їхні охоронні якості відрізняються від серйозних службових порід. Якщо вам потрібен потужний захист, варто звернути увагу на різеншнауцера, але якщо вам потрібен пильний “дзвінок”, який не пропустить жодного шурхоту – міттель впорається краще.

Важливо: Собак цієї породи ні в якому випадку не можна віддавати іншим людям у дорослому віці. Вони – однолюби. Шпіци раз і назавжди прив’язуються до однієї родини, і навіть не довгу розлуку зі своїми близькими (наприклад, під час відпустки) вони сприймають украй хворобливо, можуть відмовлятися від їжі та впадати в депресію.

Середній німецький шпіц (міттельшпіц) — універсальний шпіц «золотої середини»: жвавий, відданий, пильний і кмітливий сторож-компаньйон із густою шерстю. Розумний і прив’язливий, він добрий сімейний пес, зручний за розміром, але дуже схильний до гавкоту (потрібне виховання). Довговічний і легко вчиться. Зі здоровʼя характерні вивих колінної чашечки, PRA й дисплазія сітківки; шерсть потребує регулярного вичісування.

Міттельшпіци, як аборигенна порода, відрізняються дуже хорошим імунітетом та здоров’ям. Вони – довгожителі. Генетика у них значно “чистіша”, ніж у багатьох штучно виведених декоративних порід. Проте, як і будь-яка жива істота, вони мають свої слабкі місця.

Для того, щоб Ваш вихованець був здоровим, активним і життєрадісним, не забувайте його вчасно прищеплювати комплексними вакцинами та ходити з ним до ветеринара на планові огляди мінімум раз на рік. Нижче наведено список проблем, з якими може зіткнутися власник міттеля:

• Вивих колінної чашечки (Patella Luxation): Це найпоширеніша ортопедична проблема у шпіців усіх розмірів. Слідкуйте за тим, щоб собака не стрибала з високих поверхонь на слизьку підлогу.
• Проблеми із зубами: Через щільне розташування зубів у маленькій щелепі, шпіци схильні до утворення зубного каменю та ранньої втрати зубів. Чищення зубів має стати рутиною.
• Колапс трахеї: Характерний кашель, схожий на крякання, може виникати при натисканні нашийника. Рекомендується використовувати шлею замість нашийника для прогулянок.
• Алопеція X (хвороба чорної шкіри): Це втрата шерсті невідомої етіології. Часто провокується короткими стрижками “під машинку”. Ніколи не голіть шпіца налисо!

Особливу увагу слід приділити живленню шпіца. Представники цієї породи схильні до ожиріння, оскільки дуже люблять поїсти і майстерно випрошують ласі шматочки. Ретельно треба контролювати кількість споживаної ними їжі. Зайва вага – це прямий шлях до проблем з серцем та суглобами. Час від часу в їжу можна додавати вітамінно-мінеральні добавки, призначені для собак з довгою шерстю (з біотином та омега-3), але тільки після консультації з лікарем.

Середній німецький шпіц – універсальний солдат. Він буде добре себе почувати і в міських умовах, і в сільських реаліях приватного сектору. Якщо Ви плануєте тримати вихованця у дворі приватного будинку більшу частину часу, потурбуйтеся про теплу вольєру з будкою. Але пам’ятайте: шпіц – це соціальна тварина, він не може жити без спілкування з людьми. Постійне утримання на ланцюгу або в ізоляції зруйнує психіку собаки.

Ці собаки не повинні переохолоджуватися (хоча густе підшерстя гріє добре) або знаходитися під пекучим сонцем влітку (ризик теплового удару через густу шерсть високий). Шпіц, який мешкає в квартирі, вимагає регулярних тривалих прогулянок – мінімум двічі на день по 30-40 хвилин. Ці собаки неймовірно обожнюють грати і бігати на свіжому повітрі, ловити м’яч або просто досліджувати нові території.

Грумінг: міфи і реальність

Багатьох лякає об’ємна шерсть шпіца, здається, що догляд за нею – це пекло. Насправді, все простіше. Структура шерсті така, що вона не схильна до утворення ковтунів (якщо не запускати). Для того, щоб у Вашого вихованця завжди був доглянутий зовнішній вигляд, треба дотримуватися простих правил:

1. Вичісування: Кілька разів на тиждень (2-3 рази) шпіца треба вичісувати пуходеркою та металевим гребенем. У період линьки (весна/осінь) – щодня. Важлива техніка: розчісувати треба “від кореня”, розділяючи шерсть на проділи, щоб прочесати підшерстя, а не просто гладити зверху.
2. Миття: Мити цих собак треба украй рідко, по мірі сильного забруднення (раз на 1.5 – 2 місяці). Вони охайні, а їх шерсть має здатність до самоочищення. Часте миття змиває захисний жировий шар.
3. Косметика: Під час миття обов’язково використовуйте спеціальний зволожуючий шампунь та бальзам-кондиціонер. Суха шерсть стає ламкою. У воду для ополіскування не варто додавати олії “на око”, краще використовувати професійні спреї.
4. Стрижка: Шпіцам потрібна лише гігієнічна стрижка (лапки, зона під хвостом, вушка). Модельні стрижки, особливо “під Бу”, категорично заборонені ветеринарами-дерматологами, оскільки це порушує терморегуляцію і ріст шерсті.

Не забувайте регулярно промивати очі своєму вихованцеві (можна спеціальним лосьйоном або слабким відваром ромашки), щомісячно підстригайте йому кігті (вони часто не сточуються самі через малу вагу собаки), час від часу чистите зуби спеціальною пастою для собак.

Міттельшпіци – це інтелектуали. Вони розумні і кмітливі собаки, що легко піддаються дресируванню і блискавично запам’ятовують команди. Проте, у них є одна особливість – хитрість. Вони швидко розуміють, де можна “схалтурити”. Тому Вам знадобиться терпіння і послідовність.

На шпіца ні в якому випадку не можна кричати і вже тим більше застосовувати фізичну силу. Ці собаки мають почуття власної гідності і вимагають до себе поваги. Насильство зробить собаку боязким або агресивним. Кращий метод – позитивне підкріплення (ласощі, похвала, гра).

Боротьба з гавкотом: Це ключовий момент виховання. Шпіца треба виховувати в суворості щодо голосу. З дитинства його треба відучувати гавкати з будь-якого приводу. Команда “Тихо” має бути вивчена однією з перших. Якщо ви пропустите цей момент, отримаєте собаку, яка “коментує” кожен звук у під’їзді.

Також шпіци дуже швидко звикають до рук. Це спокусливо – носити пухнасту кульку на ручках, але не привчайте його до цього надмірно. Собака має ходити своїми лапами, інакше він стане залежним і невпевненим у собі. Цих собак треба виховувати з перших днів появи у будинку.

Вони дуже кмітливі і вже в ранньому віці можуть досконально вивчити усі основні команди (“Сидіти”, “До мене”, “Місце”). Проте, для того, щоб шпіцові було цікаво і він не нудьгував, придумуйте для нього більше нових трюків (танцювати на задніх лапах, кружляти, давати п’ять), які він із задоволенням виконуватиме за шматочок сиру. Представники цієї породи – одні з найрозумніших собак, що можуть бути переможцями змагань з аджиліті або обідієнс, а удома просто приносити Вам тапочки.

Для того, щоб Ваш вихованець був активним, здоровим і красивим, треба потурбуватися про його раціон. Шпіци – собаки, що мають прекрасну шерсть, стан якої безпосередньо залежить від продуктів харчуваня тварини. Тьмяна шерсть – перша ознака неправильної дієти.

Натуральне годування: Основу має складати нежирне м’ясо (яловичина, індичка), кисломолочні продукти, трохи круп (рис, гречка) та овочі. Ні в якому випадку не можна давати собакам жирне м’ясо (свинину), річкову рибу (ризик гельмінтів), трубчасті кістки (смертельно небезпечно!), картоплю, копченину, бобові культури, екзотичні фрукти, цитрусові, солодощі, шоколад, спеції, дріжджову випічку.

Сухі корми: Якщо Ви не упевнені, що завжди зможете вчасно приготувати збалансовану їжу своєму вихованцеві, краще годуйте його готовим спеціальним кормом. Це економить час і гарантує баланс вітамінів. Змішувати ці два типи годування (сушку і натуралку) в одній мисці не можна – це призводить до розладів травлення. Готовий корм має бути класу Super Premium або Holistic. Уникайте кормів з високим вмістом зернових. Не беріть корм, який продається на вагу без упаковки – частенько він окислений, низької якості і може викликати отруєння. Не перегодовуйте шпіца, дотримуйтесь норм на упаковці.

1. Королівський вибір. Хоча міттелі були собаками простолюдинів, їхні менші брати підкорили серця королів. Королева Вікторія була фанаткою шпіців, що зробило породу неймовірно популярною у Британії.
2. Усмішка шпіца. Завдяки особливій будові щелепи та піднятим кутикам губ, здається, що шпіц постійно усміхається. Це не просто анатомія, це відображення їхньої сутності.
3. Різнобарвні діти. В одному приплоді міттельшпіца можуть народитися цуценята різних кольорів, якщо батьки мають відповідну генетику.
4. Довгожителі. Серед міттелів часто зустрічаються собаки, які доживають до 18 і навіть 20 років при хорошому догляді.