Історія породи: від торф’яного собаки до сучасного міттеля
Батьківщиною шпіца є Німеччина, хоча коріння цієї групи порід сягає набагато глибше в історію. Припускають, що їхніми прямими предками були так звані «торф’яні собаки» (Canis familiaris palustris), останки яких знаходять у поселеннях пальових будівель кам’яного віку. Це робить шпіців однією з найдавніших форм домашніх собак, що зберегли свій первісний вигляд майже без змін. Вони не є результатом складної селекції чи схрещування десятків порід - вони є природним, аборигенним типом собаки Європи.
В наші дні міттельшпіців придбавають переважно в якості диванних компаньйонів, зірок Instagram та вірних друзів для прогулянок парком. А у минулому їх використовували за зовсім іншим призначенням. Це були робочі собаки селян та ремісників («собаки простолюдинів»). В якості сторожових, завдяки своєму дзвінкому гавкоту та неймовірній чутливості слуху, ці собаки вчасно повідомляли про наближення сторонніх людей або диких тварин до будинків, виноградників і пасовищ їхніх власників. Вони не мали права на помилку або сон на посту.
Цікаво, що на відміну від пастуших собак, у шпіців відсутній мисливський інстинкт - це було важливою вимогою селекції. Собака, яка охороняє двір, не повинна була втікати за зайцем у ліс або душити господарських курей. Саме тому сучасні міттелі так комфортно почуваються поруч з іншою дрібною живністю.
Офіційне визнання прийшло пізніше. У 1899 році в Німеччині було створено клуб «Verein für Deutsche Spitze», де були розроблені перші стандарти породи «шпіц». Тоді ж почався поділ собак на різні розмірні категорії, щоб зберегти різноманіття популяції - від мініатюрних до великих представників.
Як виглядає міттельшпіц: детальний опис зовнішності
Міттельшпіц - це компактний собака квадратного формату, що випромінює впевненість і гідність. «Квадратний формат» означає, що висота собаки в холці приблизно дорівнює довжині її тулуба. Це забезпечує тварині чудову маневровість і витривалість.
Голова та морда
Голова у нього пропорційна тулубу, клиновидної форми, що нагадує лисячу. Це одна з візитних карток породи - хитрий, розумний «лисячий» вираз обличчя. Перехід від лоба до морди (стоп) плавний, але чітко помітний, не різкий. Морда помірної довжини, не занадто гостра, але й не «тупа». Спинка носа невеликого розміру, округлої форми. Мочка носа бажана чисто чорного кольору, проте у собак коричневого забарвлення вона може бути темно-коричневою, що гармоніює з кольором шерсті.
Очі та вуха
Вуха невеликі, трикутної форми, високо поставлені та близько розташовані один до одного. Вони завжди стоять вертикально, із жорсткими, загостреними кінчиками, що надає собаці постійно настороженого вигляду. Очі середнього розміру, мигдалеподібної або трохи овальної форми, темного кольору. Повіки чорні (у коричневих собак - темно-коричневі), щільно прилягають, що запобігає частим запаленням, характерним для порід з «сирими» очима.
Корпус і кінцівки
Шия у цих собак середньої довжини, суха, без підвісу, злегка зігнута в загривку. Головна прикраса шиї - шерсть, яка утворює розкішний, пишний комір, схожий на левину гриву. Спина коротка, міцна і абсолютно пряма. Грудна клітка добре розвинена, глибока, помірної ширини. Хвіст - це гордість шпіца. Він середньої довжини, високо посаджений і загнутий в кільце над спиною, щільно прилягаючи до неї. Він покритий дуже довгою, розпушеною шерстю, що створює ефект помпона.
Кінцівки прямі, паралельні одна одній, з міцним кістяком. Кути зчленувань помірні, що забезпечує собаці легкі, пружні рухи. Лапи невеликого розміру, округлої форми («котячі лапи»), пальці зімкнуті в грудку, кігті міцні, часто чорного кольору.
Тип та структура шерсті
Шерсть у шпіца подвійна. Вона складається з довгого, прямого покривного волосся, яке не прилягає до тіла, і короткого, дуже густого, ватяного підшерстя. Саме підшерстя «тримає» остьовий волос, створюючи той самий об’ємний силует. На морді, вухах і передній частині лап шерсть коротка і густа, оксамитова на дотик. На задніх лапах утворюються пишні «штани».
Забарвлення міттельшпіца
Палітра кольорів середнього шпіца вражає різноманіттям. Стандарт допускає:
- Чорний: глибокий, лаковий чорний колір без рудих плям; шкіра під шерстю також темна.
- Білий: чистий білий, без жовтизни, особливо на вухах (що часто трапляється).
- Коричневий: рівномірний темно-шоколадний відтінок.
- Помаранчевий (оранж): яскравий, насичений колір, який може варіюватися від світло-кремового до темно-червоного.
- Зонарно-сірий (вовчий): сріблясто-сірий з чорними кінчиками волосся. Обов’язкова наявність темної «маски» на морді та «окулярів» навколо очей.
- Інші забарвлення: сюди входять кремові, чорно-підпалі, плямисті (паті-колор, де основний фон білий, а плями чорні, коричневі, сірі або помаранчеві).
