Історія походження сіамської породи
Історія сіамських котів сягає глибини віків, оповита легендами та королівською пишністю Стародавнього Сіаму. Перші письмові згадки та зображення котів із характерним забарвленням колорпойнт зустрічаються в тайському рукописі «Та́мра Ме́у» («Котяча книга віршів»), що датується періодом Аюттхая (1351–1767 рр.). Ці коти вважалися священними тваринами, мешкали в буддійських храмах і палацах королівської родини. Їх високо цінували за незвичайну зовнішність – світле тіло, темні «мітини» на кінцівках, хвості, вухах та мордочці, і, звісно ж, за глибокі блакитні очі, що, за легендами, мали здатність бачити душі.
Вважалося, що сіамські коти супроводжують душі померлих членів королівської сім’ї в потойбічний світ. Коли помирав знатний сіамець, одного з його котів відселяли до храму, де він жив у розкоші до кінця своїх днів, оточений турботою монахів, які вірили, що душа померлого переселилася в цього кота. Вивезення цих котів за межі Сіаму було суворо заборонено під страхом смертної кари, що лише додавало їм аури таємничості та ексклюзивності.
Ситуація змінилася лише в другій половині XIX століття. У 1871 році перші сіамські коти були представлені на виставці в Кришталевому палаці Лондона, де викликали справжній фурор своєю екзотичною зовнішністю, хоча й отримали неоднозначні відгуки – дехто називав їх «неприродними, кошмарними котами». У 1884 році британський консул у Бангкоку, Оуен Гулд, отримав у подарунок від сіамського короля пару котів – Фо та Міа. Їхні кошенята, народжені вже у Великій Британії, стали основою для західної популяції сіамських котів.
З часом зовнішній вигляд сіамських котів у Європі та Америці зазнав змін завдяки селекційній роботі. Заводчики прагнули підкреслити елегантність породи, що призвело до появи сучасного типу сіамського кота – з більш витягнутим, струнким тілом, клиноподібною головою, великими вухами та тонким хвостом. Важливо зазначити, що існує також тайський кіт, або старостильний сіамський кіт, який зберіг більш округлі форми тіла та голови, характерні для перших імпортованих тварин. Сьогодні обидва типи мають своїх прихильників, хоча офіційний стандарт більшості фелінологічних організацій описує саме сучасний, витончений тип сіамського кота.
Як виглядає сіамський кіт: стандарт та опис зовнішності
Сучасний сіамський кіт – це втілення елегантності та грації. Його зовнішність гармонійна і витончена, з довгими, стрункими лініями.
- Тіло: Середнього розміру, довге, трубчасте, мускулисте, але при цьому дуже гнучке та елегантне. Плечі та стегна продовжують лінії тіла. Живіт підтягнутий.
- Голова: Має форму довгого, звуженого клина, що починається від носа і прямо розходиться до кінчиків вух, утворюючи трикутник. Профіль прямий або з легким вигином. Череп плаский або злегка опуклий. Мордочка тонка, витончена. Підборіддя середнього розміру, утворює вертикальну лінію з кінчиком носа.
- Вуха: Дуже великі, широкі біля основи, загострені на кінчиках. Вони є ніби продовженням ліній клина голови.
- Очі: Мигдалеподібної форми, середнього розміру, розташовані під кутом відповідно до ліній клина голови. Колір очей – винятково яскраво-блакитний, насичений, чим глибший і яскравіший, тим краще. Будь-який інший колір очей є дискваліфікуючою ознакою.
- Ноги та лапи: Ноги довгі, стрункі, пропорційні до тіла. Задні ноги трохи довші за передні. Лапи маленькі, овальні.
- Хвіст: Дуже довгий, тонкий біля основи, рівномірно звужується до загостреного кінчика (батогоподібний). Не повинен мати зламів чи вузлів.
- Шерсть: Дуже коротка, тонка, блискуча, шовковиста на дотик, щільно прилягає до тіла. Важливою особливістю є відсутність підшерстя, що робить їх чутливими до холоду.
- Забарвлення (Колорпойнт): Це унікальна риса породи. Основний колір тіла світлий (від білого до кремового або бежевого), а темніші мітки (пойнти) розташовані на холодніших частинах тіла: мордочці (маска), вухах, ногах та хвості. Контраст між основним кольором тіла та пойнтами має бути чітким. Кошенята народжуються повністю білими, а пойнти проявляються поступово протягом перших тижнів і місяців життя. Температура навколишнього середовища впливає на інтенсивність забарвлення: в холоді шерсть темнішає. Основні визнані забарвлення пойнтів:
- Сил-пойнт (Seal Point): Класичний варіант. Тіло від блідо-палевого до кремового, пойнти глибокого коричнево-чорного кольору.
- Блю-пойнт (Blue Point): Тіло блакитно-біле, холодне, пойнти сіро-блакитні.
- Шоколад-пойнт (Chocolate Point): Тіло кольору слонової кістки, пойнти теплого молочно-шоколадного кольору.
- Лілак-пойнт (Lilac Point): Тіло біле (магнолія), пойнти морозного сіро-рожевого кольору.
- Інші варіації: існують також ред-пойнт, крем-пойнт, торбі-пойнт (з черепаховим малюнком на пойнтах), лінкс-пойнт (з таббі-малюнком на пойнтах) та інші, хоча визнання цих забарвлень може відрізнятися в різних фелінологічних системах.
