Історія походження породи
Історія вестфальського таксоподібного брака тісно пов’язана з мисливськими традиціями Німеччини, зокрема регіону Вестфалія. Порода була виведена наприкінці XIX століття шляхом цілеспрямованого схрещування місцевих високо- та середньоногих гончаків, відомих як німецькі браки, з таксами. Метою селекціонерів було створення собаки, який зберіг би чудовий нюх, голос та мисливський азарт великих гончаків, але при цьому мав би коротші лапи. Це дозволяло йому повільніше переслідувати здобич, не виганяючи її далеко за межі мисливських угідь, а також ефективно працювати в густих заростях та на пересіченій місцевості.
Перший стандарт породи був створений у 1886 році, а офіційне визнання клубом VDH (Німецький кеннел-клуб) відбулося значно пізніше. Вестфальський таксоподібний брак став незамінним помічником для німецьких єгерів, особливо в полюванні на зайця, лисицю та кабана. Цікаво, що ця порода стала основою для виведення шведського гончака — древера, який сьогодні є набагато популярнішим у Скандинавії, ніж його німецький пращур у себе на батьківщині. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) офіційно визнала породу в 1953 році.
Стандарт та зовнішній вигляд вестфальського таксоподібного брака
Вестфальський брак — це міцний, приземкуватий собака розтягнутого формату, який справляє враження сили та витривалості. Його зовнішність гармонійно поєднує риси гончака та такси.
- Голова: Середнього розміру, шляхетна, вузька. Череп трохи ширший за морду. Перехід від чола до морди плавний. Морда загострена, але не занадто. Губи сухі, щільно прилягають.
- Очі: Темні, ясні, з доброзичливим та розумним виразом.
- Вуха: Висячі, середньої довжини, широкі, щільно прилягають до голови. Кінчики вух заокруглені.
- Корпус: Розтягнутий, з міцною та прямою спиною. Холка виражена. Поперек широкий та сильний. Грудна клітка глибока та довга, з добре розвиненими ребрами, що забезпечує великий об’єм для легень.
- Хвіст: Посаджений високо, міцний біля основи. Собака несе його шаблеподібно або трохи піднятим вгору. Нижня частина хвоста може мати невелику щітку з жорсткішої шерсті.
- Кінцівки: Короткі, дуже кістляві та мускулисті. Передні лапи часто трохи викривлені, що допомагає собаці краще утримувати рівновагу. Лапи зібрані, з міцними подушечками.
- Шерсть: Дуже густа, жорстка, щільно прилягає до тіла. На голові та вухах шерсть коротша, на спині, шиї та нижній частині хвоста — довша. Підшерсток практично відсутній.
- Забарвлення: Основний колір — від рудого до жовтого, з вираженим чорним чепраком або сідлом. Обов’язкові білі відмітини: проточина на морді, біла шия (комір), біла груди, лапи та кінчик хвоста.
