Cікоку (Шікоку)

Сікоку — один з японських островів, який вважається одним з найкрасивіших та найбільш диких за природою. Цей острів славиться прекрасними пейзажами річок, гір і густих лісів, а також достатком замків і священних храмів. Тут розташовані численні фермерські угіддя, а узбережжя вистелене рибальськими селами. Саме тут, в ізольованих гірських районах, декілька віків тому сформувалися прекрасні собаки, яких місцеві жителі (матагі — традиційні мисливці) стали використовувати для полювання на великого звіра, насамперед на дикого кабана, а також для охорони своїх жител.

Історично склалося так, що через важкодоступність місцевості порода розвивалася в чистоті, без домішок крові інших собак. Розведенням цих собак стали займатися в різних районах префектури Кочі, таких як: Ава, Хата, Хонгава. Це призвело до виникнення різних ліній породи:

• Лінія Хонгава: Вважається найбільш чистою та дикою. Ці собаки жили у найвіддаленіших гірських регіонах, тому зберегли найбільш “вовчий” вигляд та легку будову тіла.
• Лінія Хата: Більш масивні собаки з широкими черепами, які, ймовірно, мали незначний вплив інших порід у минулому.
• Лінія Ава: Наразі ця лінія практично зникла або розчинилася в інших.

Сучасна назва Сікоку, ця порода отримала лише в 1937 році, коли її було офіційно визнано “Пам’ятником живої природи” і національним надбанням Японії. До цього їх часто називали “Тоса-кен”, що створювало плутанину з бійцівською породою Тоса-іну. Цікаво, що багато кінологів вважають Сікоку прямим нащадком вимерлих японських вовків через феноменальну зовнішню схожість, хоча генетично це все ж таки собака.

Сікоку — компактний собака середнього розміру, пропорційно складений, з міцним кістяком і добре розвиненою мускулатурою. На відміну від західних порід, краса Сікоку — це краса функціональна. У них немає нічого зайвого, все пристосовано для швидкого бігу по горах та сутичок з хижаком.

Голова та морда

Голова у нього досить велика, відповідає корпусу. Череп широкий, лоб плоский. Перехід від лоба до морди (стоп) слабо виражений, але помітний. Морда трохи звужується до носа, клиноподібна. Спинка носа пряма, що є важливою породною ознакою. Мочка носа завжди чорного кольору. Губи щільно прилеглі, не обвисають. Очі невеликого розміру, мигдалеподібної або трикутної форми, широко посаджені, темно-коричневого кольору. Погляд має специфічний східний вираз — уважний, трохи насторожений і проникливий.

Корпус та кінцівки

Вуха стоячі, невеликі, трикутної форми, із загостреними кінцями, злегка нахилені вперед, що надає собаці зосередженого вигляду. Шия міцна, товста, без підвісу. Спина пряма, широка і міцна. Загривок добре розвинений, високий. Поперек широкий, мускулистий. Грудна клітка глибока (доходить до ліктів), широка, з добре вигнутими ребрами для великого об’єму легень. Живіт добре підібраний, що створює елегантний силует.

Кінцівки прямі, паралельні один одному, міцні і мускулисті. Кути зчленувань помірні, що дозволяє собаці рухатися економною риссю. Лапи міцні, “котячі”, з щільно стислими пальцями; подушечки щільні і пружні, кігті темного кольору (іноді чорні). Хвіст високо посаджений, товстий, тримається над спиною, загнутий в кільце або має серповидну форму (останнє зустрічається рідше, але допустимо).

Шерсть та забарвлення

Шерсть подвійна: покривний волосся жорстке і пряме, підшерстя м’яке і дуже густе. На хвості шерсть довша, утворює “щітку”. Основна особливість породи — це забарвлення “сезам” (кунжут). Це рівномірна суміш білих, рудих та чорних волосків. Існує три варіації:

• Сезам (Sesame): Рівномірна суміш чорних і білих волосків з рудим відтінком.
• Чорний сезам (Black Sesame): Переважання чорних волосків над білими. Виглядає найтемнішим.
• Червоний сезам (Red Sesame): Основний фон рудий, змішаний з чорними волосками.

Обов’язковою є наявність “ураджіро” (Urajiro) — білуватих міток на боках морди, щоках, під нижньою щелепою, шиєю, груддю, животом, на внутрішній частині хвоста і внутрішній частині ніг.

Якщо ви шукаєте собаку, який буде любити весь світ і радісно стрибати на кожного перехожого, Сікоку — не ваш вибір. Ці японські собаки мають складний, “примітивний” (у кінологічному сенсі) характер. Вони дуже енергійні, активні, але водночас стримані. Вони сильно прив’язуються до свого хазяїна і стають вірними і відданими супутниками йому упродовж усього свого життя, але ця відданість не нав’язлива.

Сікоку самовіддано готові виконувати усі доручення своїх хазяїв, вони не бояться поганої погоди або важкого шляху – ці собаки одні з найвитриваліших у світі. Ключова риса — високий мисливський інстинкт. Вони реагують на рух миттєво. На прогулянці в лісі Сікоку перетворюється: його ніс постійно сканує повітря, а вуха ловлять кожен шурхіт.

Сікоку доброзичливі зі своєю родиною, але часто байдужі або насторожені до чужинців. Вони не проявляють агресії без причини, але й не дадуть себе гладити першому зустрічному. У спілкуванні з іншими тваринами є нюанси: з котами, з якими вони виросли, вони мже уживуться, але вуличний кіт чи білка будуть сприйняті виключно як здобич.

Важливо: Сікоку схильні до домінування та одностатевої агресії. Два кобеля Сікоку на одній території — це майже гарантований конфлікт.

Часто люди плутають японських собак між собою. Давайте розберемося, чим Сікоку відрізняється від своїх “родичів”.

Сікоку (шікоку) — японський «вовк» гір Кочі: дух самурая в тілі собаки, відважний, витривалий, відданий господарю й незалежний. Це рідкісний японський шпіц-мисливець на кабана, «сухіший» і диковинніший за акіту, якого традиційні мисливці-матагі століттями розводили в ізольованих гірських районах префектури Кочі. Він глибоко прив’язується до своєї людини, але лишається стриманим до чужих і має сильний мисливський інстинкт (обережно з котами), тож не для новачка. Як аборигенна порода загалом дуже здоровий; серед нечастих ризиків — дисплазія кульшового суглоба та вивих колінної чашечки.

Сікоку мають дуже хороше, “природне” здоров’я. Цю нечисленну породу ніхто не досліджував системно, тому переліку спадкових хвороб для неї не існує — це прогалина в даних, а не показник здоров’я. Проте, кожен хазяїн завжди має уважно та відповідально ставитись до здоров’я та самопочуття свого вихованця.

Можливі проблеми (зустрічаються рідко):

• Дисплазія кульшового суглоба (хоча набагато рідше, ніж у великих порід).
• Алергії (переважно харчові).
• Проблеми з зубами (потребують чистки).

У ранньому віці цуценяті треба поставити необхідні щеплення від чуми і парвовірусного ентериту – смертельно небезпечних захворювань, якими можуть заразитися абсолютно будь-які собаки. Також щороку не забувайте ставити вихованцеві щеплення від сказу. Стежте за тим, щоб спосіб життя Вашого пса був активним, а раціон збалансованим.

Головне що треба усім собакам цієї породи – це регулярні фізичні навантаження і тривалі прогулянки. Сікоку повні сил і енергії, з ними треба дуже багато гуляти. Щодня з цими собаками треба долати не менше п’яти кілометрів, причому бажано, щоб частина шляху проходила по пересіченій місцевості. Вони із задоволенням складуть Вам компанію під час занять спортом, наприклад, з ними одне задоволення бігати вранці.

Життя в квартирі чи будинку?

Звичайно, цим собакам краще житиме за містом, у приватному будинку з добре обгородженою територією (паркан має бути високим і заглибленим у землю, бо вони схильні до підкопів і стрибків), де їх оточуватиме природа і простір. Хоча, якщо Ви мандрівник або просто дуже активна людина, Ви можете мешкати з таким псом і в квартирі. Головне — не залишати його надовго самого в замкнутому просторі без “роботи” для мозку, інакше квартира може бути зруйнована.

Гігієна

В іншому, Сікоку зовсім не вередливі. За ними дуже просто доглядати. Їх шерсть не потребує стрижки, стриппінгу та інших подібних процедур; її досить розчісувати один раз на тиждень, а в період линьки (двічі на рік) — щодня пуходеркою.

• Купання: Їх шерсть майже не брудниться і не має специфічного запаху “псина”, тому часто купати Сікоку не треба (достатньо 2-3 рази на рік).
• Кігті: Кожен місяць підстригайте кігті, якщо вони не сточуються природним шляхом об асфальт.
• Вуха та очі: Регулярно оглядайте на предмет забруднень.

Сікоку – дуже розумні собаки, але їх інтелект відрізняється від інтелекту вівчарки. Вони схильні до самостійного ухвалення рішень, що було життєво необхідно на полюванні, але створює проблеми в побуті. Представники цієї породи піддаються дресируванню, але вимагають терпіння та партнерського підходу.

Дуже важлива для цуценяти так звана соціалізація; вона потрібна для того, щоб Ваш вихованець виріс упевненим в собі: не боявся чужих людей та інших собак, спокійно сприймав різні звуки і незнайомі предмети. Ви повинні з перших днів появи цуценяти знайомити його з навколишнім світом. Особливо важливо з дитинства приводити цуценя в ліс, якщо Ви плануєте в майбутньому займатися з ним полюванням.

Поради по вихованя:

• Будьте лідером: З перших днів дайте зрозуміти, що Ви глава у вашій зграї. Не дозволяйте цуценяті лежати на вашому місці, не годуйте його першим, також не дозволяйте першим йому проходити в дверях.
• Ігри: Під час гри в перетягування не дозволяйте цуценяті постійно перемагати (собаки у такий спосіб між собою змагаються за першість).
• Без насилля: Ніколи не карайте фізично Вашого вихованця. Це горді собаки, фізичне покарання зруйнує довіру назавжди. Підвищеного тону або ігнорування буде досить.

Сікоку – прекрасні мисливці: витривалі, швидкі, з прекрасним нюхом. Якщо ж Ви не мисливець, Ваш сікоку із задоволенням займатиметься курсингом (біг за механічним зайцем) або аджиліті.

Здавна собак з острова Сікоку годували рибою і рисом, рідше оленячим м’ясом. І це недивно, адже на цьому острові полювання і риболовля – основний промисел. Травна система японських собак історично пристосована до білково-рибно-рисової дієти.

Основні правила годування:

• М’ясо: Основний інгредієнт. Яловичина, індичка, кролик. Обов’язково нежирне.
• Риба: Морська, без кісток (хек, минтай, лососеві). Не більше 2 разів на тиждень. Це джерело Омега-3 для ідеальної шерсті.
• Крупи: Рис — найбільш відповідна крупа. Рідше можна давати гречку. Кукурудзу та пшеницю краще виключити (можуть викликати алергію).
• Овочі: Морква, кабачок, гарбуз. Бажано в сирому вигляді, тертими на тертці, з додаванням краплі олії для засвоєння вітамінів.
• Обробка: Якщо Ви годуєте натуралкою і побоюєтеся гельмінтів, продукти слід проморожувати протягом 5-7 днів при температурі -18°C.

Не годуйте собаку продуктами з Вашого столу. Солодощі, копченості, дріжджова випічка — табу. Привчайте вихованця до вживання їжі в одну і ту саму годину. Гуляти і дресирувати пса треба на голодний шлунок, щоб не було завороту шлунку (це смертельно небезпечний стан).

1. У фільмі “Вовк вівці не товариш” (аніме) прообразом вовків виступали саме собаки породи Сікоку, через їхню разючу схожість.
2. В Японії існує вислів: “Самурай серед собак”. Це часто приписують Акіті, але справжні знавці знають, що за духом це найбільше підходить Сікоку через їх стоїцизм.
3. На відміну від Сіба-іну, які “усміхаються”, міміка Сікоку більш сувора і дика.
4. Це одна з небагатьох порід, яка зберегла здатність полювати на кабана поодинці, утримуючи звіра на місці до приходу мисливця.