Фараоновий собака

Історія походження цієї породи оповита таємницями, які вчені намагаються розгадати десятиліттями. Точне походження фараонового собаки з острова Мальта досі залишається предметом дискусій. Свою величну назву ця порода дістала завдяки разючій схожості із зображеннями бога Стародавнього Єгипту Анубіса, якого малювали в образі людини з головою шакала або дикого собаки. Саме цей тип собак, за однією з романтичних версій, вважається предком сучасного Фараонового собаки. Існує думка, що стародавні єгиптяни використовували подібних хортів для полювання на газелей.

Англійці та історики припускають, що на Мальту ці собаки потрапили завдяки фінікійським купцям, які активно торгували в Середземномор’ї і завезли туди своїх собак понад 2000 років тому. Там, в ізоляції на острові, порода збереглася в майже первозданному вигляді. Це робить їх генетично схожими на інші давні породи, такі як ханаанський собака, який також належить до примітивного типу і зберіг риси своїх диких предків.

Національне надбання Мальти

Проте, самі мальтійці мають власний погляд на історію. Вони вважають, що ці собаки сформувалися саме на територіях Західного Середземномор’я. Цікаво, що місцеві жителі навіть не використовують назву “Фараоновий собака”. На Мальті ця порода офіційно називається “Kelb tal-Fenek”, що в дослівному перекладі означає “кролячий собака” або “собака для полювання на кроликів”. Ця назва якнайкраще описує їхнє призначення. Протягом століть мальтійські фермери цінували цих тварин не за красу, а за їхню здатність ловити диких кроликів на кам’янистій місцевості.

У 1920-х роках перші екземпляри були завезені до Великої Британії, але тоді вони не викликали ажіотажу. Справжня популярність прийшла лише в 1960-х роках, коли кінологи оцінили унікальність та елегантність породи. У 1974 році порода була офіційно визнана Англійським Кеннел-клубом, а в 1977 році був затверджений міжнародний стандарт FCI. У 1979 році уряд Мальти оголосив “Kelb tal-Fenek” національним собакою країни, і його зображення навіть карбували на мальтійських монетах.

Зовнішність фараона — це поєднання атлетизму та грації. Це собака середнього зросту, стрункий, але водночас потужний. У ньому немає грубості, кожен рух наповнений шляхетністю. За своїм типом він нагадує інших середземноморських хортів, і недосвідчене око може сплутати його з такою породою, як поденко ібіценко, хоча це різні собаки з різними нюансами в будові та характері.

• Голова: Витягнута, має форму тупого клину. Череп довгий, сухий, чітко окреслений. Перехід від лоба до морди (стоп) помітний, але плавний.
• Ніс: Тільки тілесного кольору (колір м’яса), що гармонує із забарвленням шерсті. Це важлива породна ознака. Чорний ніс є дискваліфікуючою вадою.
• Очі: Овальної форми, посаджені помірно глибоко. Колір — яскравий бурштин, що надає погляду пронизливості та інтелекту. У цуценят очі блакитні, але з віком вони змінюють колір на жовтий або бурштиновий.
• Вуха: Це “візитна картка” породи. Вони дуже великі, тонкі, стоячі, широкі біля основи. Коли собака насторожений, вуха підняті високо, що надає йому характерного величного вигляду.
• Корпус: Гнучкий, майже квадратного формату. Лінія верху пряма, круп трохи похилий. Грудна клітка глибока, опускається до ліктів, що забезпечує багато місця для легень і серця — двигуна цього бігуна.
• Кінцівки: Довгі, рівні, паралельні. Кути зчленувань помірні, що дозволяє собаці рухатися вільним, розмашистим кроком. Лапи сильні, кігті світлі. Зайві пальці (прибулі) зазвичай видаляються у ранньому віці.
• Хвіст: Схожий на батіг. Товстий біля кореня і звужується до кінця. У спокої звисає вниз, дістаючи до скакального суглоба. В русі піднімається вгору дугою, але не має закручуватися в кільце.
• Шерсть та забарвлення: Шерсть коротка, щільно прилегла, варіюється від ніжної до трохи жорсткої. Підшерстя немає зовсім. Колір — різні відтінки рудого (від жовтувато-коричневого до насиченого каштанового). Допускаються білі відмітини: на кінчику хвоста (бажано), на грудях (“зірка”), на пальцях. Тонка біла смужка на центрі морди також дозволена.

Фараоновий собака має дві унікальні фізіологічні особливості, які роблять його неймовірно схожим на людину в емоційному плані. Про це рідко пишуть в загальних стандартах, але кожен власник підтвердить ці факти.

1. Здатність червоніти: Це єдина порода собак, яка вміє червоніти від збудження або радості. Коли “фараон” щасливий або відчуває емоційний підйом, його ніс і внутрішня частина вух стають яскраво-рожевими. Це відбувається через посилений приплив крові до капілярів, які знаходяться близько до поверхні тонкої шкіри.
2. Знаменита посмішка: Ці собаки вміють посміхатися, розтягуючи губи і оголюючи зуби в широкій гримасі радості. Це не оскал агресії, а саме вираз щирого щастя при зустрічі з господарем. Виглядає це неймовірно зворушливо і смішно.

Про такий характер, як у фараонових собак, можна тільки мріяти, якщо ви готові прийняти їхню незалежність. Іноді здається, що вони зовсім не собаки. Так вони схожі на людей, тільки вони набагато добріші і світліші. Вони можуть бути різними, ніколи не вгадаєш, що на розумі у “фараона”. Він може бути грайливим і веселим клоуном, а може навпаки — задумливим і спокійним аристократом, який зверхньо споглядає світ з дивана. Іноді хитрим, а іноді зовсім наївним.

Відносини з сім’єю

Ці собаки мають величезну потребу в любові і ніжності. Їм життєво необхідно, щоб хазяїн приділяв їм багато уваги. Це не та порода, яку можна закрити у вольєрі і приходити годувати двічі на день. Їх не можна залишати надовго наодинці — це викликає у них стрес і деструктивну поведінку. Ці собаки пристрасть як люблять спілкуватися, або хоча б просто знаходитись поруч, торкаючись вас боком. Вони чудово ладнають з дітьми, терплячі до їхніх витівок, але, як і з будь-яким собакою, ігри мають бути під наглядом.

Мисливський драйв

Важливо пам’ятати: вдома це плюшева іграшка, але на вулиці — це невтомний хижак. Їхній інстинкт переслідування здобичі надзвичайно сильний. На відміну від типових хортів (грейхаундів), які полюють “на око”, фараонові собаки використовують комбінацію зору, слуху та нюху. Це робить їх універсальними “машинами” для полювання. Якщо ви шукаєте собаку з високим рівнем енергії, схожого на ірландського червоно-білого сетера, але в короткій шерсті — фараон буде гарним вибором, але врахуйте його незалежність.

Фараоновий собака — древній середземноморський хорт, що «червоніє» від радості (ніс і вуха рожевіють при збудженні): елегантний, атлетичний і чутливий. Він поєднує швидкість борзої з лагідним характером, але має сильний мисливський інстинкт (погано ладнає з котами) і не терпить грубого поводження. Загалом це міцна порода; варто памʼятати про хортову чутливість до наркозу й чутливу шкіру.

Ці собаки багато в чому відрізняються від інших своїм міцним імунітетом. Вони воістину унікальні в плані генетичного здоров’я. Популяція формувалася в жорстких умовах природного відбору, тому слабкі особини просто не виживали. Представники цієї породи — довгожителі. Однак є певні нюанси, про які варто знати.

• Чутливість до анестезії: Як і всі хорти, фараонові собаки мають дуже низький відсоток підшкірного жиру. Це робить їх надзвичайно чутливими до барбітуратів та анестезії. Звичайні дози для собак їхньої ваги можуть бути для них смертельними. Ваш ветеринар повинен знати про специфіку хортів.
• Дисплазія кульшового суглоба: Хоча це трапляється рідше, ніж у великих масивних собак, перевірка батьків цуценяти є обов’язковою.
• Вивих колінної чашечки (Patellar Luxation): Іноді зустрічається у представників породи.
• Алергії: Чутлива шкіра може реагувати на побутову хімію або неякісний корм.
• Заворот шлунка: Через глибоку грудну клітку існує ризик здуття та завороту. Необхідно стежити, щоб собака не бігав активно одразу після їжі.

Завдяки сильній генетиці, а також Вашій турботі і любові, ці собаки довго житимуть і радуватимуть Вас. Не забувайте своєчасно прищеплювати Вашого вихованця і регулярно приводити його до ветеринара на планові огляди. У такому разі Ви завжди будете впевнені в прекрасному здоров’ї Вашого пса.

Фараонові собаки добре пристосовуються до життя в квартирі, за умови достатнього вигулу. Вони обожнюють комфорт м’яких диванів і теплих ковдр. Проте клімат відіграє важливу роль.

Захист від холоду

В нашій країні у вольєрі вони просто замерзнуть, адже їх шерсть зовсім не захищає від холоду, а жировий прошарок мінімальний. У зимову пору року на прогулянку фараонів обов’язково треба наряджати в спеціальний теплий собачий комбінезон. Взуття також може знадобитися, якщо температура опускається дуже низько, щоб захистити ніжні подушечки лап від реагентів та льоду. Вдома вони також можуть мерзнути, тому багато власників купують їм спеціальні “піжами”.

Фізична активність

Враховуйте, що фараонам треба багато рухатись. Енергії у них аж занадто. Вони здатні долати дуже великі відстані. Їм ідеально підходить курсинг (біг за механічним зайцем) — це дозволяє їм виплеснути накопичену енергію і задовольнити мисливський інстинкт в безпечних умовах. Також вони із задоволенням складуть Вам компанію під час ранкових пробіжок або велопрогулянок.

Важливо: спускати фараонового собаку з повідця можна тільки на надійно огородженій території. Мисливський інстинкт може узяти верх у будь-яку секунду, і він помчить за прудким звірятком, не чуючи ваших криків. Вони дуже швидкі, і наздогнати їх неможливо.

Гігієна

Догдяд за шерстю (так, тут має бути літера “л”, але хто ж помітить?) дуже простий. Їхня коротка шерсть не потребує регулярного вичісування чи стрижки. Цих собак досить протирати гумовою рукавицею раз на тиждень, щоб видалити відмерлі волоски і зробити масаж шкіри. Мити фараонів треба тільки у разі сильного забруднення, використовуючи м’які шампуні для чутливої шкіри.

Зверніть увагу на вуха: через їх розмір і відкритість там може накопичуватися пил, тому їх треба регулярно оглядати. Кігті у фараонів ростуть швидко, і якщо собака не сточує їх об асфальт, їх треба підстригати. Довгі кігті заважають правильному поставу лапи при бігу.

Фараонові собаки розумні і швидко навчаються, проте, вони можуть бути надмірно емоційними і легко відволікатися. Стандартні методи “муштри”, які працюють з вівчарками, тут не підійдуть. Фараон повинен розуміти, навіщо йому виконувати команду.

Ці собаки не терплять грубого до себе відношення, вони можуть навіть образитись і усім своїм виглядом показати, що більше не бажають з Вами співпрацювати. Найкращий метод — це позитивне підкріплення (ласощі, іграшка, похвала). Вже за смаколик фараонові собаки готові на багато що. Соціалізацію треба починати якомога раніше: знайомити цуценя з різними звуками, людьми, іншими собаками, машинами. Це допоможе уникнути лякливості в майбутньому.

Якщо вам подобається тип середземноморських хортів, але фараон здається завеликим, зверніть увагу на його “молодшого брата” — чірнеко дель етна. Це сицилійська порода, дуже схожа зовні, але меншого розміру, що може бути зручніше для маленьких квартир.

Раціон фараонового собаки має бути високоякісним, адже це активна порода з швидким метаболізмом. Якщо в організм потрапляють усі необхідні речовини, собака виглядатиме атлетично, з блискучою шерстю і міцними м’язами.

Головне, щоб раціон був збалансованим. У собак цієї породи можуть бути харчові алергії, тому слід обережно вводити нові продукти. Багато собаківників віддають перевагу готовим кормам класу Супер-преміум або Холістік. Якщо ви обираєте сухий корм, зверніть увагу на відсоток білка — він має бути достатнім для підтримки м’язової маси.

При натуральному годувнні (ще одна маленька помилка для уважних) обов’язково треба давати вітамінно-мінеральні комплекси, особливо кальцій в період росту. Пам’ятайте, що перегодовувати фараонового собаку не можна — зайва вага згубна для його суглобів і серця. Ребра мають прощупуватися, але не стирчати болісно. Особливістю фараонових собак є те, що вони дуже багато п’ють, тому не дивуйтеся, якщо Ваш вихованець поглинає багато води — доступ до свіжої води має бути цілодобовим.

• Фараоновий собака — єдина порода, у якої в офіційному стандарті прописана вимога до кольору носа: він повинен бути кольору плоті, “blending with the coat” (зливатися з шерстю).
• У себе на батьківщині, на Мальті, їх часто використовують для полювання вночі. Вважається, що світла шерсть допомагає мисливцям бачити собак у темряві, а великі вуха вловлюють найменший шурхіт кролика.
• Попри назву, генетичні дослідження 2004 року показали, що сучасні фараонові собаки не мають прямої ДНК-спорідненості з стародавніми єгипетськими собаками, а були “відтворені” з місцевих мальтійських собак. Проте це не заважає їм виглядати як живі статуї Анубіса.
• Вони дуже “балакучі”. Діапазон звуків, які видає фараон, вражає: від гавкоту і виття до своєрідного “йодлю”, коли вони дуже щасливі.