Великий швейцарський зенненхунд

Точне коріння цих величних альпійських собак губиться у глибині століть, але найпопулярніша теорія пов’язує їх з римськими молосами. Вважається, що коли легіони Юлія Цезаря перетинали Альпи, їх супроводжували великі та сильні собаки типу мастифів. Ці собаки залишилися в регіоні, схрещуючись з місцевими пастушими породами, що й дало початок зенненхундам. Протягом століть їх використовували фермери, м’ясники та торговці для охорони худоби, перевезення возів з молоком та м’ясом на ринки. Завдяки своїй силі та витривалості, вони були незамінними помічниками у важких гірських умовах.

Наприкінці XIX століття, з розвитком транспорту та появою інших порід, потреба в гроссерах почала зменшуватися, і порода опинилася на межі зникнення. Довгий час їх навіть вважали короткошерстим різновидом бернського зенненхунда. Поворотним моментом став 1908 рік, коли на виставці собак у Лангенталі професор Альберт Хайм, видатний кінолог та дослідник швейцарських порід, побачив двох таких собак. Він одразу впізнав у них представників старовинної, майже зниклої породи “великих м’ясницьких собак” і домігся їх визнання як окремої породи — Великий швейцарський зенненхунд. Вже у 1912 році у Швейцарії був створений “Клуб любителів великих зенненхундів”, який почав цілеспрямовану роботу з відновлення та популяризації породи. Під час Другої світової війни швейцарська армія активно використовувала гроссерів як тяглових та сторожових собак, що допомогло збільшити їхню чисельність. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) офіційно визнала породу в 1939 році.

Великий швейцарський зенненхунд — це великий, міцний і мускулистий собака з важким кістяком, який випромінює силу та спокій. Його зовнішність гармонійна і пропорційна, без будь-якої незграбності.

1. Голова: Масивна, але пропорційна до тіла. Череп широкий і плаский. Перехід від чола до морди плавний. Морда довга і сильна.
2. Очі: Мигдалеподібної форми, середнього розміру, від горіхового до каштанового кольору. Погляд живий, розумний та доброзичливий. Повіки щільно прилягають.
3. Вуха: Середнього розміру, трикутної форми, високо посаджені. У спокійному стані висять, прилягаючи до щік, а коли собака насторожений — трохи піднімаються біля основи і повертаються вперед.
4. Корпус: Потужний, трохи витягнутий. Шия міцна, мускулиста, без підвісу. Спина пряма, широка і сильна. Грудна клітка глибока і широка, овальної форми.
5. Хвіст: Довгий, важкий, є продовженням лінії спини. У спокої опущений вниз, при русі або збудженні піднімається до рівня спини або трохи вище, але ніколи не закручується кільцем.
6. Кінцівки: Прямі, паралельні, з міцним кістяком. Лапи округлі, зібрані в грудку, з міцними кігтями.

Шерсть та забарвлення

Шерсть у гроссера подвійна. Верхній шар (“покривне волосся”) середньої довжини, густий і жорсткий. Під ним знаходиться щільний, м’який підшерсток, зазвичай сірого або чорного кольору, який чудово захищає собаку від холоду та вологи.

Забарвлення — це візитна картка всіх зенненхундів. Воно завжди триколірне: основний колір — насичений чорний, з симетричними рудо-коричневими (підпал) та чисто білими відмітинами.

• Чорний: Покриває більшу частину корпусу, шию, голову та хвіст.
• Підпал: Розташовується на щоках, над очима (у вигляді “брів”), на всіх чотирьох лапах між чорним і білим, а також під хвостом.
• Білі відмітини: Повинні бути симетричними. Це проточина на морді, яка переходить у “хрест” на грудях, білі “шкарпетки” на лапах і білий кінчик хвоста. Небажаними є білий “комір” або велика біла пляма на потилиці.

За грізною зовнішністю великого швейцарського зенненхунда ховається золоте серце. Це спокійний, врівноважений і надзвичайно відданий собака. Вони глибоко прив’язуються до своєї родини і важко переносять самотність. Гроссер — це тіньовий член сім’ї, який завжди хоче бути поруч з людьми, але при цьому не є нав’язливим. Його не можна надовго залишати самого у дворі чи вольєрі; він потребує постійного контакту з господарем.

Пильність і охоронні якості. З них виходять чудові охоронці. Їхній глибокий, гучний гавкіт здатний відлякати будь-якого непроханого гостя. Створюється враження, що ці пси ніколи не сплять, вони завжди напоготові. Однак, на відміну від багатьох службових порід, гроссери не схильні до безпричинної агресії. Вони спочатку попередять гучним гавкотом, і лише в разі реальної загрозі для своєї сім’ї чи території застосують силу.

Ставлення до дітей та інших тварин. Великі зенненхунди прекрасно ладнають з дітьми будь-якого віку. Вони дуже терплячі та обережні, що робить їх чудовими “няньками”. Єдиний нюанс — через свої великі розміри вони можуть випадково штовхнути маленьку дитину, тому ігри завжди повинні проходити під наглядом дорослих. З іншими домашніми тваринами, включаючи котів та інших собак, вони зазвичай уживаються мирно, особливо якщо росли разом. Їхня вроджена впевненість у собі не вимагає домінування над іншими, що відрізняє їх від деяких більш азартних порід, таких як Бордер-тер’єр, у якого сильніше розвинений інстинкт переслідування.

Великий швейцарський зенненхунд («гроссер») — величний триколірний велет швейцарських ферм із добродушним серцем: спокійний, врівноважений, відданий і працьовитий. Це найбільший із чотирьох швейцарських гірських собак, універсальний фермерський пес (охоронець, пастух, тяглова сила), за що отримав прізвисько «кінь бідняка». Нині це відданий сімейний компаньйон, терплячий із дітьми, надійний сторож без зайвої агресії, але обережний до чужих і не для квартири. Як усі гіганти, живе недовго (8–11 років); серед ризиків — дисплазія суглобів, заворот шлунка й селезінки та остеохондроз у цуценят, тож важливі контрольований ріст і дрібні порції.

Великі швейцарські зенненхунди, як і більшість гігантських порід, мають схильність до певних генетичних захворювань. Відповідальні заводчики тестують своїх собак на найпоширеніші з них, але потенційним власникам варто знати про можливі ризики.

• Дисплазія тазостегнового та ліктьового суглобів: Це найпоширеніша проблема великих собак. Неправильний розвиток суглоба призводить до артриту і болю. Дуже важливо в період росту цуценяти (до 1.5-2 років) не допускати надмірних навантажень: стрибків з висоти, бігу по сходах, виснажливих тренувань. Також важливо стежити за вагою, оскільки ожиріння створює додаткове навантаження на суглоби.
• Заворот шлунка (здуття): Стан, що загрожує життю, коли шлунок переповнюється газами і перекручується. Щоб мінімізувати ризик, годуйте собаку 2-3 рази на день невеликими порціями, уникайте фізичних навантажень відразу після їжі (мінімум годину) і використовуйте спеціальні миски для повільного годування.
• Епілепсія: У породи зустрічається спадкова схильність до епілепсії. Якщо у вашого собаки стався напад, важливо забезпечити йому спокій, прибрати яскраві джерела світла та гучні звуки. Після нападу обов’язково зверніться до ветеринара для діагностики та призначення лікування.
• Очні захворювання: Іноді зустрічаються такі проблеми, як дистихіаз (ріст вій у напрямку очного яблука), ентропіон (заворот повіки всередину) та катаракта. Регулярно оглядайте очі собаки на предмет почервоніння чи виділень.
• Спленічна торсія (перекрут селезінки): Рідкісне, але небезпечне захворювання, яке може виникати як самостійно, так і разом із заворотом шлунка.

Важливо: Регулярні ветеринарні огляди, правильне харчування, контроль ваги та помірні фізичні навантаження є ключовими факторами для підтримки здоров’я вашого улюбленця.

Великий швейцарський зенненхунд — собака, який найкраще почувається в приватному будинку з огородженою територією. Життя у квартирі для нього можливе, але тільки за умови тривалих і активних щоденних прогулянок. Цим собакам не потрібні виснажливі тренування, як, наприклад, біговим породам, але їм необхідна щоденна рухова активність: прогулянки в парку, ігри з м’ячем, плавання або навіть перевезення невеликих вантажів на спеціальному візку (картинг) — це заняття принесе їм величезне задоволення.

Догляд за шерстю

Шерсть гроссера не вимагає складного догляду, але линька — це те, до чого потрібно бути готовим. Вони линяють цілий рік, а двічі на рік (весною та восени) відбувається інтенсивна сезонна линька, коли вони скидають підшерсток. У цей період вичісувати собаку потрібно щодня за допомогою фурмінатора або спеціальної щітки для видалення підшерстку. В інший час достатньо вичісування 1-2 рази на тиждень, щоб шерсть виглядала охайною і не утворювалися ковтуни. Купати собаку слід в міру забруднення, зазвичай не частіше 2-3 разів на рік, щоб не пошкодити природний захисний шар на шкірі.

Гігієнічні процедури

• Вуха: Регулярно (раз на тиждень) оглядайте вушні раковини. Чистіть їх спеціальним лосьйоном у разі накопичення бруду. Висячі вуха створюють сприятливе середовище для інфекцій.
• Кігті: Підстригайте кігті приблизно раз на місяць, якщо вони не сточуються природним шляхом під час прогулянок по твердій поверхні.
• Очі: Періодично протирайте куточки очей чистою тканиною, змоченою у відварі ромашки або спеціальному засобі, для видалення природних виділень.
• Зуби: Для профілактики зубного каменю регулярно чистіть зуби собаці спеціальною пастою або давайте дентальні ласощі.

Дресирування великого швейцарського зенненхунда — це завдання, що вимагає терпіння, послідовності та впевненості. Це розумні собаки, але вони не схильні до беззаперечного виконання команд, як, наприклад, німецькі вівчарки. Гроссери були виведені для самостійної роботи, тому іноді можуть бути впертими і приймати власні рішення. Починати дресирування та соціалізацію необхідно з самого раннього віку.

Ключ до успіху — позитивне підкріплення. Використовуйте ласощі, похвалу та ігри як винагороду. Грубість, крики та фізичні покарання абсолютно неприпустимі — це може призвести до того, що собака стане замкнутим, боязким або, навпаки, неконтрольованим. Важливо відразу встановити чіткі правила і межі, щоб пес розумів, що саме ви є лідером. Соціалізація цуценяти має на увазі знайомство з різними людьми, тваринами, звуками та ситуаціями. Це допоможе виростити врівноваженого і впевненого в собі собаку, який адекватно реагує на навколишній світ. Його спокійний характер сильно контрастує з реактивністю деяких тер’єрів, наприклад, Ердельтер’єра, який вимагає набагато більше контролю в міському середовищі.

Правильне харчування — основа здоров’я та довголіття собаки гігантської породи. Для великого зенненхунда підійдуть як високоякісні сухі корми класу супер-преміум або холістік, так і натуральне харчування.

При виборі сухого корму, обирайте лінійки, спеціально розроблені для собак великих та гігантських порід. Такий корм має збалансований вміст білків, жирів, вуглеводів, а також містить хондропротектори (глюкозамін та хондроїтин) для підтримки здоров’я суглобів. У період росту цуценяті потрібен спеціальний корм для цуценят гігантських порід, який забезпечує повільний і правильний ріст кістяка.

При натуральному харчуванні основу раціону (близько 60-70%) має складати нежирне м’ясо (яловичина, індичка, курка) та субпродукти. Також до раціону включають:

• Каші (рис, гречка);
• Кисломолочні продукти (сир, кефір);
• Овочі (морква, гарбуз, кабачки);
• Морську рибу (раз на тиждень, без кісток);
• Яйця (1-2 рази на тиждень).

Важливі правила годування:

• Годуйте дорослого собаку 2 рази на день, вранці та ввечері, суворо після прогулянки.
• Забезпечте собаці відпочинок протягом години-півтори після їжі, щоб запобігти завороту шлунка.
• Порція має бути такою, щоб собака з’їдав її за 10-15 хвилин.
• Свіжа питна вода повинна бути у вільному доступі цілодобово.
• Категорично заборонено давати трубчасті кістки, солодке, копчене, гостре та жирну їжу.

• Чотири брати: Великий швейцарський зенненхунд є найбільшим і, ймовірно, найстаршим з чотирьох порід зенненхундів. Інші три — це довгошерстий Бернський зенненхунд, а також короткошерсті Аппенцелльський зенненхунд та Ентлебухський зенненхунд.
• “Кінь бідняка”: У Швейцарії гроссерів довгий час використовували для перевезення візків з молочними бідонами та іншими товарами на ринок, завдяки чому вони й отримали таке прізвисько.
• Собака-рятівник: Хоча це не їхнє основне призначення, завдяки своїй силі, витривалості та відмінному нюху, гроссери іноді залучалися до пошуково-рятувальних операцій у горах.
• Повільне дорослішання: Великі швейцарські зенненхунди фізично і психологічно дорослішають повільно. Вони залишаються “цуценятами в душі” до 2-3 років.
• Не галасливі: Попри свої сторожові якості, гроссери не схильні до безпричинного гавкоту. Вони подають голос лише тоді, коли вважають це за потрібне.