Історія походження породи
Історія англійського спрингер-спаніеля тісно переплетена з історією мисливських собак Європи. Вважається, що всі спаніелі походять від спільних предків, «сухопутних спаніелів» (Land Spaniels), яких століттями використовували у Великобританії для полювання на птахів ще до винайдення вогнепальної зброї. Їхнім завданням було знаходити дичину та сполохувати її для соколиного полювання або для того, щоб її можна було впіймати сітками.
З часом всередині групи спаніелів відбулася спеціалізація. Собаки, що полохали дичину стрибком («springing the game»), стали відомі як спрингери, тоді як менші за розміром собаки, що працювали переважно з вальдшнепом («woodcock»), отримали назву кокери. Довгий час англійський кокер-спаніель та спрингер-спаніель могли народитися в одному приплоді, і їх розділяли лише за розміром. Лише у XIX столітті почалася цілеспрямована селекційна робота.
Ключовою фігурою у становленні породи став герцог Норфолкський, який вивів власну лінію спаніелів, відомих як норфолк-спаніелі. Ці собаки стали прямими предками сучасних спрингерів. У 1902 році Англійський Кеннел-клуб офіційно визнав англійського спрингер-спаніеля як окрему породу, а в 1913 році був створений перший породний клуб. Порода швидко здобула популярність не лише на батьківщині, а й у США та інших країнах світу, де її цінували за виняткові робочі якості та приємний характер.
Зовнішній вигляд та стандарт породи
Англійський спрингер-спаніель — це собака симетричної, компактної та міцної статури. Він найвищий серед усіх британських сухопутних спаніелів і є втіленням сили, витривалості та атлетизму.
- Голова: Череп середньої довжини, досить широкий, злегка заокруглений. Перехід від чола до морди (стоп) чітко виражений. Морда приблизно дорівнює довжині черепа, широка та глибока.
- Очі: Середнього розміру, мигдалеподібні, темно-горіхового кольору. У собак печінкового забарвлення очі можуть бути світлішими. Погляд уважний, добрий і довірливий.
- Вуха: Широкі, довгі, посаджені на рівні очей. Щільно прилягають до голови та вкриті довгою, шовковистою шерстю.
- Корпус: Сильний, але не надто довгий і не надто короткий. Грудна клітка глибока і добре розвинена. Спина пряма, поперек міцний і злегка опуклий.
- Хвіст: Раніше традиційно купірувався. Сьогодні у багатьох країнах це заборонено. Некупірований хвіст низько посаджений, ніколи не піднімається вище рівня спини, добре вкритий шерстю і постійно рухається, особливо коли собака активний.
- Шерсть: Подвійна. Підшерсток м’який і густий, захищає від негоди. Покривна шерсть середньої довжини, пряма або злегка хвиляста, шовковиста на дотик. На вухах, грудях, животі та лапах утворює красиві «очоси».
Існують певні відмінності у зовнішності між собаками «польового» (робочого) та «виставкового» (шоу) типів. Робочі спрингери зазвичай легші, мають коротшу шерсть, менш висячі вуха та гострішу морду, що робить їх більш практичними для роботи в полі. Їхні родичі, вельш-спрингер-спаніелі, мають схожу статуру, але відрізняються виключно біло-рудим забарвленням.
