Історія походження породи артезіано-нормандський бассет
Історія артезіано-нормандського бассета сягає корінням углиб століть, до старих французьких гончаків, які були популярними серед аристократії для полювання. Перші згадки про коротконогих гончаків, або «бассетів» (від франц. «bas» - низький), датуються ще XVI століттям. Їх цінували за здатність повільно, але наполегливо переслідувати дичину, пробираючись крізь густі зарості, що дозволяло мисливцям слідувати за ними пішки.
Сучасний тип породи почав формуватися наприкінці XIX століття. Ключовими фігурами у її створенні були два ентузіасти: граф Ле Кутуль де Кантелу та пан Луї Лан. Вони мали різні погляди на ідеальний тип бассета:
- Тип д’Артуа (d'Artois): Створений паном Ланом, цей тип був легшим, рухливішим, з прямими передніми кінцівками. Він нагадував стародавнього артезіанського гончака у мініатюрі.
- Нормандський тип: Граф де Кантелу віддавав перевагу більш масивному собаці, з важчим кістяком та вигнутими передніми кінцівками, що нагадувало Бассет-хаунда.
Протягом тривалого часу ці два типи існували паралельно. Однак у 1924 році під керівництвом Леона Верр’є було прийнято рішення об’єднати їх в одну породу під назвою Артезіано-нормандський бассет. Стандарт прагнув до утилітарного типу, що поєднував би риси обох предків, але з акцентом на прямі, функціональні кінцівки, як у типу д’Артуа. Сучасний представник породи є результатом цього компромісу — він значно легший і рухливіший за своїх масивних нормандських предків, зберігши при цьому чудовий нюх і мисливську пристрасть.
Як виглядає артезіано-нормандський бассет: стандарт породи
Це довгий, приземкуватий собака, що справляє враження міцності та шляхетності. Його зовнішність повністю підпорядкована функціональності — роботі по сліду в густих чагарниках. Розглянемо детальніше ключові риси екстер’єру.
- Голова: Череп куполоподібний, середньої ширини. Перехід від лоба до морди чітко виражений. Морда довга, злегка випукла. Губи товсті, верхня губа значно перекриває нижню.
- Очі: Великі, овальні, темного кольору. Погляд спокійний, серйозний, іноді здається трохи сумним, що додає породі особливого шарму.
- Вуха: Дуже довгі, посаджені низько, на рівні очей. Вони тонкі, еластичні, закручуються всередину спіраллю і повинні, якщо їх витягнути, сягати кінчика носа.
- Корпус: Видовжений, з широкою і глибокою грудною кліткою. Спина пряма і міцна. Завдяки такій будові собака має великий об’єм легенів, що важливо для тривалого переслідування дичини з голосом.
- Кінцівки: Короткі та міцні. Сучасний стандарт вимагає, щоб передні кінцівки були прямими або лише злегка вигнутими. Сильно викривлені лапи вважаються недоліком. На зап’ястях можуть бути невеликі шкірні складки.
- Хвіст: Довгий, товстий біля основи, звужується до кінця. У русі собака несе його шаблеподібно, ніколи не закидаючи на спину.
- Шерсть: Коротка, гладка, щільно прилягає до тіла. Забарвлення може бути двох варіантів: триколірне (палевий з чорним чепраком та білими мітками, типове для гончаків) або двоколірне (палевий з білим).
