Історія походження блакитного гасконського бассета
Історія блакитного гасконського бассета тісно переплетена з історією мисливства у Франції і є прямою спадкоємицею величних Великих блакитних гасконських гончаків (Grand Bleu de Gascogne). Ці собаки, відомі ще з XIV століття, славилися своєю здатністю полювати у зграї на велику дичину, таку як вовки та дикі кабани. Їх використовував сам граф Гастон Феб де Фуа, автор знаменитого «Трактату про полювання».
З часом, коли полювання на великого звіра стало менш поширеним, а полювання пішки на дрібнішу дичину, як-от зайці та кролики, набуло популярності, виникла потреба в собаці з тими ж чудовими мисливськими якостями, але повільнішому та нижчому на зріст. Так, шляхом селекції та, можливо, схрещування з іншими бассетоподібними породами, з’явився бассет — коротконога версія великого гончака.
На жаль, наприкінці XIX століття, з падінням популярності традиційного полювання, порода опинилася на межі повного зникнення. Її відродженням ми завдячуємо ентузіазму однієї людини — Алена Бурбона (Alain Bourbon). На початку XX століття він доклав неймовірних зусиль, щоб знайти вцілілих представників породи та відновити її популяцію. Завдяки його праці в 1911 році був створений клуб породи, і вона почала своє повільне, але впевнене повернення.
Міжнародна кінологічна федерація (FCI) офіційно визнала стандарт породи 24 січня 1996 року. Сьогодні блакитні гасконські бассети все ще є рідкісною породою за межами Франції, але їхня популярність зростає серед поціновувачів, які шукають не лише вправного мисливця, а й вірного сімейного друга.
Як виглядає блакитний гасконський бассет: стандарт породи
Блакитний гасконський бассет — собака, в якому гармонійно поєднуються риси типового бассета і благородство стародавніх французьких гончаків. Він справляє враження міцного, довгого, але водночас рухливого і не надто важкого собаки.
- Загальний вигляд: Довге тіло на коротких, міцних кінцівках. Собака має бути добре збалансованим, без ознак громіздкості.
- Голова: Довга, але не надто широка. Череп злегка куполоподібний з вираженою потиличною кісткою. Перехід від лоба до морди плавний.
- Очі: Овальної форми, карі. Погляд м’який, трохи сумний і задумливий, що є однією з візитівок породи. Нижня повіка може бути злегка відвислою.
- Вуха: Дуже довгі, тонкі, посаджені низько, нижче лінії очей. Вони мають бути закручені всередину і закінчуватися гострим кінчиком. Згідно зі стандартом, витягнуті вперед вуха повинні виходити за кінчик носа.
- Корпус: Спина довга і міцна. Грудна клітка широка і глибока, добре розвинена.
- Хвіст: Шаблеподібний, досить товстий біля основи, звужується до кінця. У спокійному стані собака несе його низько, а в русі — гордо піднімає.
- Шерсть і забарвлення: Шерсть коротка, щільна і жорстка на дотик. Найбільш унікальною особливістю є забарвлення, яке й дало назву породі. Воно складається з чорно-білого крапу (крапчастості), що створює ефект синьо-сірого, «блакитного» відтінку. На цьому фоні можуть бути чорні плями різного розміру. Характерними є також руді (палеві) відмітини над очима, на щоках, губах, внутрішній стороні вух та на лапах.
