Історія походження породи бразильський філа
Історія виникнення бразильського філа оповита таємницями, існує чимало версій, проте жодна з них не є офіційно підтвердженою. Більшість фахівців схиляються до думки, що філа — порода, яка була створена природним шляхом, адаптуючись до суворих умов бразильських фазенд. Тому ми не можемо з точністю стверджувати, собаки яких саме порід були прабатьками сучасного філа. Вважається, що в його жилах тече кров древніх молосів, привезених до Бразилії португальськими та іспанськими конкістадорами, а також кров старих англійських мастифів, бладхаундів та древніх бульдогів.
Від мастифів та молосів філа успадкував потужну статуру, важку голову та силу. Від бладхаунда — висячі вуха, вільну шкіру, складки на шиї та неймовірний нюх, що робило його чудовим слідопитом. А від бульдога — впертий та безстрашний характер. Цих собак використовували для охорони житла та худоби, полювання на велику дичину, зокрема ягуарів, а також для пошуку рабів-утікачів. Їхня здатність «тримати» здобич (порт. «filar»), не завдаючи їй серйозних ушкоджень до приходу мисливця, і дала назву породі.
Величезний внесок у визнання та поширення породи зробив доктор Пауло Сантос Круз. Саме він написав перший офіційний стандарт, який був визнаний у 1946 році. А вже у 1968-му філу визнала Міжнародна кінологічна федерація (FCI). Після цього бразильські філа стали дуже популярними не лише на території Бразилії, але і в країнах Європи. Проте, заводчики хотіли «вдосконалити» зовнішній вигляд собак, зробивши їх ще більшими та масивнішими. Вони почали схрещувати чистокровних філа з іншими великими породами, такими як німецький дог, англійський мастиф та неаполітанський мастиф. Це призвело до так званої «метисизації» породи, і чистокровних філа залишилося дуже мало. Для того, щоб виправити ситуацію, доктор Пауло Сантос Круз організував монопородний клуб філа (CAFIB), який став займатися збереженням чистоти породи. У 1984 році був прийнятий новий, трохи змінений і деталізований стандарт породи. Через свою специфічну репутацію, в деяких країнах (Великобританія, Норвегія, Ізраїль, Австралія) ці собаки заборонені або їх утримання суворо регулюється.
Стандарт породи та зовнішній вигляд
Філа бразилейро — це дуже великі та сильні собаки, що мають потужний кістяк і пропорційну статуру, яка випромінює силу та впевненість.
- Голова: Велика, важка, дуже широка з масивною мордою.
- Вуха: Великі, товсті, висячі, V-подібної форми, дуже широкі біля основи та закруглені на кінцях.
- Очі: Середнього розміру, мигдалеподібні, широко розставлені. Колір може варіюватися від медового до темно-карого, залежно від забарвлення собаки. Погляд у спокійному стані сумний та благородний.
- Шия: Дуже сильна та мускулиста. Під горлом — подвійна товста шкіра, що вільно звисає (підвіс), що є характерною ознакою породи.
- Тулуб: Потужний, з глибокою та широкою грудною кліткою. Лінія спини часто трохи піднята до крупу, що є типовим для породи.
- Шкіра: Однією з найвиразніших рис є товста, вільна шкіра, що утворює складки, особливо на шиї, грудях та животі. Це слугувало захистом від зубів хижаків.
- Хвіст: Сильний, середньої посадки, широкий біля основи, звужується до кінця. У русі піднімається, але не закручується над спиною.
- Шерсть: Коротка, гладка, щільна.
- Забарвлення: Допускаються всі суцільні забарвлення, крім білого, мишачо-сірого, чорного та чорно-підпалого. Найпоширеніші — палевий, золотисто-рудий та тигровий. Може бути присутня чорна маска. Допустимі білі відмітини на лапах, грудях та кінчику хвоста, якщо вони не перевищують 1/4 поверхні тіла. Чорне забарвлення вважається ознакою метисизації.
Ще однією відмінною рисою філа є їх так званий «верблюжий крок» (інохідь). Вони пересуваються, одночасно переставляючи дві кінцівки однієї сторони. Це забезпечує плавний, розгонистий рух. Припускають, що саме завдяки такій особливості ці собаки можуть долати величезні відстані з мінімальною витратою енергії.
