Історія породи
Історія брюссельського грифона починається в Бельгії у ХІХ столітті. Його предки були жорсткошерстими собачками, яких тримали у стайнях для боротьби з гризунми. Цих собак називали «Griffons d'Ecurie» (стаєнні грифони), і вони були дещо більшими та грубішими за сучасних представників породи. Вони були улюбленцями брюссельських кучерів, які часто брали їх із собою у кеби для компанії та охорони.
Для вдосконалення породи цих місцевих щуроловів почали схрещувати з іншими породами. Вважається, що ключовий вплив мали:
- Аффенпінчер: Від нього грифони успадкували свою «мавпячу» мордочку, жорстку шерсть та впевнений характер.
- Мопс: Це схрещування було вирішальним. Воно привнесло короткий ніс, великі очі, брахіцефальну будову черепа та, що найважливіше, - ген гладкої шерсті. Саме так з’явився гладкошерстий різновид грифонів.
- Кінг-чарльз-спаніель: Ця порода, ймовірно, додала насиченого рудого забарвлення, а також сприяла формуванню круглої голови та великих, виразних очей.
Спершу всі три різновиди (жорсткошерстий рудий, жорсткошерстий чорний/чорно-підпалий та гладкошерстий) вважалися однією породою. Справжній злет популярності стався наприкінці XIX століття, коли королева Бельгії Марія Генрієтта, відома любителька собак, закохалася в цих кумедних створінь і почала їх розводити. Королівська прихильність миттєво зробила породу модною серед аристократії та вищого світу.
Перший клуб породи був заснований у Брюсселі в 1883 році. Порода була майже знищена під час Першої та Другої світових воєн. Виживання породи значною мірою залежало від ентузіастів у Великобританії та США, які змогли зберегти поголів’я. Згодом відбувся офіційний поділ на три окремі (за стандартами FCI) породи:
- Брюссельський грифон (Griffon Bruxellois): Тільки жорсткошерстий, виключно рудого (червоного, оленячого) забарвлення.
- Бельгійський грифон: Жорсткошерстий, але чорного, чорно-підпалого або змішаного (чорний з рудим) забарвлення.
- Малий брабансон: Гладкошерстий різновид, допускає всі ті ж забарвлення, що й два жорсткошерсті типи.
Варто зазначити, що в деяких країнах (наприклад, у США) всі три різновиди досі вважаються однією породою «Brussels Griffon» з різними типами шерсті та забарвлення.
Як виглядає Брюссельський грифон: опис зовнішності
Брюссельський грифон - це маленький, але міцний собака квадратного формату з дивовижною зовнішністю. Його вигляд сповнений інтелекту, жвавості та самовпевненості. Головна особливість - це його майже людський вираз обличчя.
Основні риси стандарту:
- Голова: Велика порівняно з тілом, округла. Чоло широке і опукле.
- Морда: Надзвичайно коротка. Ніс дуже короткий, кирпатий (remontant), з широкими, відкритими ніздрями. Мочка носа розташована на одному рівні з очима.
- Прикус: Яскраво виражений перекус (нижня щелепа виступає вперед). Підборіддя помітне, широке. Губи щільно прилягають, чорного кольору.
- Очі: Дуже великі, круглі, темні (майже чорні), широко розставлені. Вони не повинні бути виряченими. Погляд живий та виразний.
- Вуха: Маленькі, високо посаджені. Раніше їх часто купірували, але зараз у більшості країн вуха залишають природними - вони тримаються напівстоячими, з кінчиками, що звисають вперед.
- Корпус: Компактний, міцний, квадратного формату (довжина тіла приблизно дорівнює висоті в холці).
- Хвіст: Високо посаджений. Раніше купірувався. Природний хвіст тримається піднятим, з легким вигином до спини, але не закручується.
Шерсть і забарвлення
Саме тип шерсті та забарвлення відрізняє Брюссельського грифона від його найближчих родичів. Для Griffon Bruxellois характерна:
- Тип шерсті: Жорстка (wire coat). На дотик вона груба, суха, злегка хвиляста, але не кучерява. Обов’язково є підшерсток. На морді шерсть довша, утворює характерні «прикраси» - вуса, бороду та брови. Ця жорстка шерсь майже не линяє.
- Забарвлення: Виключно руде (червоне, оленяче). Допускається невелике затемнення (чорна «маска») на морді, але це не є обов’язковим.
