Історія породи: від помічника шаманів до дивана
Історія фінського лаппхунда нерозривно пов’язана з історією саамів (лопарів) - корінного народу Північної Європи. Фінський лаппхунд - північний собака, що історично був найбільш поширений у Фінляндії, Швеції, Норвегії і російській Карелії. Археологічні розкопки та генетичні дослідження припускають, що подібні собаки - одні з найдревніших порід, що мешкали на півночі. Існує теорія, що предки лаппхундів з’явилися в цьому регіоні ще 7000 років тому, супроводжуючи племена мисливців-збирачів.
Спочатку ці собаки не пасли оленів, а допомагали людям полювати на диких тварин, перевозити невеликі вантажі, охороняти будинки від хижаків і пасовища. У саамській міфології собака завжди займала особливе місце, вважаючись провідником між світом людей та духів. У 17-ому столітті, коли в північних країнах відбувся перехід від полювання до масштабного оленярства, роль собак трансформувалася. Ці пухнасті трудівники стали незамінними в управлінні напівдикими стадами. Вони допомагали людям переганяти і пасти тисячні стада оленів, а також заганяти їх в обгороджені пасовища для обліку чи забою.
Цікаво, що історичний розвиток породи йшов пліч-о-пліч з іншими скандинавськими породами. Наприклад, сусідній шведський лаппхунд має дуже схоже коріння, і довгий час їх не розділяли як окремі породи, вважаючи просто локальними різновидами собак саамів. Справжня криза для породи настала після Другої світової війни та з приходом «снігоходної революції» в 1960-х роках. Механічні снігоходи почали витісняти собак з їхньої роботи, а епідемія чумки ледь не знищила поголів’я.
Цілеспрямованим відновленням та розведенням лаппхундів стали займатися вже в 20-ому столітті ентузіасти, які розуміли культурну цінність цих тварин. Як тільки їх не називали: вони були лапландськими шпіцами і вівчарками. Важливим моментом в історії стало розділення породи на дві гілки. Кінологи помітили, що існує два типи оленярських собак: короткошерсті (більш швидкісні) та довгошерсті (більш витривалі в статиці). Так виокремилися наш герой та лопарський оленегінний собака (лапінпорокойра). Останній зберіг більше робочих якостей для перегонів, тоді як фінський лаппхунд став більш універсальним компаньйоном. У 1945 році був написаний перший стандарт, а Міжнародна федерація кінологів (FCI) остаточно визнала та розділила ці породи у другій половині 20 століття. В 1975 році офіційно зареєстрований переглянутий стандарт породи, який закріпив зовнішність, яку ми знаємо сьогодні.
