Гімалайський кіт або Перс колор-пойнт (Himalayan / Colorpoint Persian) – це порода, що вражає своєю величчю та красою. Вона є гармонійним поєднанням розкішної довгої шерсті та масивної статури перського кота з чарівним колор-пойнтним забарвленням та яскраво-блакитними очима сіамської кішки. Це справді чудовий «сімейний» кіт, що володіє спокійним, врівноваженим темпераментом, але при цьому більш грайливий та допитливий, ніж типовий перс. Дізнайтесь більше на Tvaryny.
Гімалайці рідко подають голос, віддаючи перевагу тихому муркотінню в товаристві улюблених господарів. Вони справляють враження уважних спостерігачів, що спокійно споглядають за подіями в домі, і не проти приєднатися до вас під час перегляду телепередач. Однак, їхня розкішна зовнішність вимагає значної уваги: щоденний догляд за довгою шерстю є абсолютно необхідним, а особливості будови мордочки потребують регулярного чищення очей. Крім того, власникам слід бути готовими до використання спеціальних засобів для виведення шерсті зі шлунку улюбленця.
Історія породи
Поява гімалайського кота – результат цілеспрямованої та тривалої селекційної роботи, проведеної ентузіастами у двох країнах – Великобританії та США – приблизно в один і той же час. Мета була амбітною: створити кішку, яка б мала розкішну довгу шерсть і масивну статуру перса, але при цьому володіла б характерним колор-пойнтним забарвленням (темніші мітки на мордочці, вухах, лапах і хвості на світлому фоні тіла) та пронизливими блакитними очима сіамської кішки.
Перші задокументовані спроби схрещування персів та сіамів були здійснені ще у 1920-х роках у Швеції, але серйозна робота розпочалася у 1930-х роках у США. Доктор Клайд Келер (Dr. Clyde Keeler) з Гарвардського університету та заводчиця Вірджинія Кобб (Virginia Cobb) почали експериментальні схрещування для вивчення генетики передачі колор-пойнтного забарвлення. Їхня робота заклала основу для майбутнього створення породи. Вони з’ясували, що ген колор-пойнт є рецесивним.
Після Другої світової війни, у 1950-х роках, робота активізувалася. У Великобританії Брайан Стерлінг-Вебб (Brian Stirling-Webb) провів понад десять років, вдосконалюючи породу. У США Маргарита Гофорт (Marguerita Goforth) також досягла успіху, отримавши першого кота бажаного типу, якого назвали «Princess Himalayan Hope». Саме робота цих та інших заводчиків призвела до офіційного визнання породи.
Назву «гімалайський» порода отримала не через географічне походження, а за аналогією з гімалайськими кроликами та іншими тваринами, що мають схоже акромеланістичне забарвлення (темніші кінцівки на світлому тілі).
Цікаво, що статус породи досі є предметом дискусій серед фелінологічних організацій. CFA (Cat Fanciers' Association) та GCCF (Governing Council of the Cat Fancy) розглядають гімалайських котів не як окрему породу, а як різновид (дивізіон) перської породи з колор-пойнтним забарвленням. Водночас TICA (The International Cat Association) та ACFA (American Cat Fanciers Association) визнають гімалайців окремою породою в рамках Перської групи порід.
