Історія походження породи
Історія малого брабансона нерозривно пов’язана з історією двох інших бельгійських гриффонів - брюссельського та бельгійського. Їхній спільний предок - це маленький жорсткошерстий собачка під назвою «Smousje», який століттями жив в околицях Брюсселя. Ці собаки були не просто компаньйонами, а робочими тваринами. Їх високо цінували за виняткові навички мисливців на гризунів. Вони були постійними мешканцями стаєнь та каретних сараїв, де невтомно полювали на щурів, за що їх прозвали «стаєнними грифонами» (Griffons d’Ecurie).
Переломний момент у розвитку породи настав у XIX столітті. Щоб покращити певні риси та пом’якшити характер, цих місцевих собачок почали цілеспрямовано схрещувати з іншими породами. Вважається, що ключовий вплив мали:
- Мопс: Це схрещування було вирішальним для малого брабансона. Саме від мопса він успадкував свою фірмову коротку, гладку шерсть і, можливо, чорне забарвлення. Це схрещування також закріпило брахіцефальну (коротку) морду.
- Кінг-чарльз-спаніель: Ймовірно, саме рубіновий (червоний) кінг-чарльз-спаніель додав породі насичений рудий колір, більші очі та більш округлу форму голови.
- Аффенпінчер: Цей німецький «мавпячий пінчер», ймовірно, є одним з найдавніших предків, від якого гриффони успадкували свою жвавість, безстрашність та характерний вираз обличчя.
Цікаво, що в одному посліді від жорсткошерстих батьків (гриффонів) могли народитися як жорсткошерсті, так і гладкошерсті цуценята (брабансони). Спочатку гладкошерстих цуценят вважали «браком» і не цінували. Їх часто називали «брабансонами» на честь бельгійського регіону Брабант, можливо, з деякою зневагою.
Проте, їхній чарівний характер і менш вибагливий догляд за шерстю поступово завоювали прихильників. У 1883 році перші гриффони (включаючи брабансонів) були зареєстровані в Племінній книзі Св. Губерта (L.O.S.H.). Порода швидко стала популярною, особливо після того, як королева Бельгії Марія-Генрієтта почала їх розводити, що привернуло до них увагу аристократії. Пті-брабансон, який колись був простим щуроловом, став улюбленцем королівського двору. Разом з бельгійським грифоном та брюссельським грифоном, малий брабансон був офіційно визнаний як один з трьох різновидів породи, що відрізняються лише типом та кольором шерсті.
Як виглядає малий брабансон: стандарт та опис зовнішності
Малий брабансон - це маленький, але міцний і добре збалансований собака. Його вигляд сповнений чарівності та виразності, яку часто описують як «майже людську» або «мавпячу» (simian-like). Його головна відмінність від «братів»-гриффонів - це його шерсть.
Голова та обличчя
Голова є однією з найхарактерніших рис породи. Вона велика порівняно з тілом, округла, з опуклим чолом. Морда дуже коротка (брахіцефальна), ніс кирпатий і розташований на одній лінії з очима. Мочка носа завжди чорна, широка, з добре відкритими ніздрями. Перехід від чола до морди (стоп) дуже різкий і глибокий.
Очі у малого брабансона великі, круглі, темні та широко розставлені. Вони не повинні бути випуклими. Погляд дуже виразний, розумний та пильний. Нижня щелепа широка і виступає вперед, утворюючи характерний перекус (undershot). При цьому, коли паща закрита, ні зуби, ні язик не повинні бути видні. Ця «мавпяча» гримаса надає їм унікального шарму.
Вуха маленькі, посаджені високо. Раніше їх часто купірували, щоб надати гострої, стоячої форми. Сьогодні в багатьох країнах купірування заборонено, і природні вуха, які напіввисять вперед, є нормою і навіть надають собаці більш милого вигляду.
Корпус, лапи та хвіст
Тіло малого брабансона має бути квадратного формату - довжина корпусу (від плеча до сідничного бугра) приблизно дорівнює висоті в холці. Це створює враження компактного, але міцного собаки. Спина пряма, коротка і сильна. Груди широкі, добре опущені до ліктів.
Кінцівки прямі, паралельні, з міцним кістяком. Лапи маленькі, круглі («котячі»), з темними подушечками та кігтями.
Хвіст посаджений високо і тримається бадьоро, піднятим догори, часто злегка загнутим у бік спини, але не повинен торкатися її або закручуватися в кільце. Стандарт допускає купірування хвоста (вкорочений на 2/3), але, як і у випадку з вухами, природний хвіст стає все більш поширеним і бажаним.
Шерсть та забарвлення малого брабансона
Це ключова відмінність породи. На відміну від жорсткошерстих гриффонів, малий брабансон має коротку, гладку, пряму та блискучу шерсть. Вона жорстка на дотик, і її довжина зазвичай не перевищує 2 см. Підшерстя відсутнє або мінімальне. На морді у брабансона немає ні бороди, ні вусів, що чітко окреслює його кирпатий профіль.
Стандарт FCI для малого брабансона допускає три основні варіанти забарвлення:
- Рудий (Reddish/Rouge): Різні відтінки рудого або червонувато-коричневого. Допускається трохи темніша маска на морді.
- Чорний (Black): Повністю чорний колір.
- Чорно-підпалий (Black & Tan): Основний колір чорний з чіткими, симетричними рудими або червонуватими підпалинами над очима, на щоках, на грудях, на нижній частиці кінцівок та під хвостом.
Невелика кількість білого на грудях допускається, але не є бажаною.
