Історія породи: від ідеї до визнання
Особливо популярну в Канаді та США породу кімнатних собак Мі-Кі було виведено відносно недавно. Історія цих чарівних створінь бере свій початок у штаті Вісконсін, де талановита заводчиця пані Морін Вестберг (Maureen Westberg) презентувала результат своєї багаторічної селекційної праці. У 1980-х роках вона поставила собі за мету створити ідеальну собаку-компаньйона: маленьку, з міцним здоров’ям, спокійним темпераментом та гіпоалергенною шерстю.
Для досягнення цієї мети вона використовувала складний кросбридинг. В генетичному коді Мі-Кі можна знайти сліди благородних мальтезе, які подарували їм якість шерсті, ши-тцу, тибетських спаніелів та йоркширських тер’єрів. Однак найвиразніші риси зовнішності, зокрема будову мордочки та очей, вони успадкували від японського хіна. Також у формуванні вух-метеликів взяв участь витончений континентальний той-спаніель папійон.
Нову породу селекціонерка назвала за кличкою одного зі своїх улюблених цуценят — «Mikki» (згодом трансформувалося в Mi-Ki). Це цуценя поєднало кращі риси всіх «предків» - шовкову шерсть, кумедну тілобудову і надзвичайно ласкаву вдачу. Варто зазначити, що це не просто випадковий метис, а результат продуманої племінної роботи з закріпленням бажаних ознак у багатьох поколіннях. Майже половину своєї історії Мі-Кі провели без широкого визнання великих кінологічних організацій, таких як Американський кеннел-клуб (AKC), через суворі правила реєстрації нових порід. Сьогодні ж порода впевнено крокує до світового визнання, маючи власні клуби та стандарти.
Як виглядає Мі-Кі: детальний опис зовнішності
Мі-Кі — це елегантний маленький песик із округлою, яблукоподібною головою та хвостиком, що кокетливо згорнутий у кільце на спині. У Мі-Кі дуже коротка мордочка (стоп чітко виражений) та великі, виразні круглі очі, що видають у його зовнішності сильні гени східних порід. Погляд у них завжди м’який, трохи здивований і дуже «людський».
Його крихітний носик часто має широкі ніздрі, що важливо для вільного дихання. Вуха — це окрема гордість породи. Вони дуже рухливі і можуть бути двох типів:
- Стоячі: нагадують крила метелика (спадщина папійонів);
- Висячі: надають собаці вигляду вічного цуценяти.
В кожному разі вуха будуть дуже волохатими, як і хвіст собаки, прикрашений розкішним плюмажем. Важливою особливістю є те, що у представників цієї породи практично немає підшерстя, або воно мінімальне. Палітра забарвлення доволі широка і не обмежується суворим стандартом: від сніжно-білого до кремового, чорного, соболиного або плямистого. Зовнішній покрив Мі-Кі буває двох типів — довгі шовкові пасма (Long Coat) або коротка і м’яка шерсть (Smooth Coat). Вона густо зростає між пальцями собаки, тому потребує регулярного видалення з гігієнічною метою. Попри свою декоративність, цей крихітний «американець» зберігає міцну конституцію і завжди виглядає стильно.
