Історія походження породи
Історія сассекс-спаніеля нерозривно пов’язана з маєтком Роузхілл у східному графстві Сассекс, Англія. Саме тут наприкінці XVIII століття землевласник і завзятий мисливець Августус Елліот Фуллер розпочав цілеспрямовану племінну роботу. Його амбітною метою було створення ідеального спаніеля для полювання в густих, важкопрохідних лісах та чагарниках, характерних для цієї місцевості. Фуллеру був потрібен собака неквапливий, витривалий, з міцною статурою та, що найважливіше, з унікальною здатністю подавати голос (гавкати) під час пошуку дичини. Ця риса дозволяла мисливцям відстежувати місцезнаходження собаки в густих заростях, де його було не видно.
Для створення нової породи Фуллер використовував представників старих англійських спаніелів, серед яких, імовірно, були філд-спаніелі, англійські спрингер-спаніелі та, що найголовніше, кламбер-спаніелі, від яких сассекси успадкували свою масивну статуру та спокійний темперамент. Також є згадки про нині зниклого норфолк-спаніеля. Протягом майже 50 років Фуллер вдосконалював породу, закріплюючи бажані риси, зокрема, унікальний золотисто-печінковий окрас.
Після смерті Фуллера в 1847 році порода опинилася на межі зникнення. Її врятували ентузіасти, зокрема, містер Шрінер, який зберіг кількох чистокровних представників. Друга світова війна завдала ще одного нищівного удару по популяції — на той час у світі залишилося лише кілька собак цієї породи. Завдяки зусиллям англійської селекціонерки Джой Фрір породу вдалося відродити буквально з восьми собак. Сьогодні сассекс-спаніель залишається однією з найрідкісніших порід, зареєстрованих у Кеннел-клубі, що робить кожного її представника справжнім скарбом.
Як виглядає сассекс-спаніель: стандарт та опис зовнішності
Сассекс-спаніель — це приземкуватий, масивний, але водночас енергійний собака з характерною зовнішністю. Його вигляд випромінює силу та витривалість, а унікальний окрас робить його легко впізнаваним.
- Загальний вигляд: Собака має видовжений, прямокутний формат («довгий і низький»), з коротшими, але міцними лапами та масивним кістяком. Рухи плавні, неквапливі, з характерним перекочуванням.
- Голова: Череп широкий, з вираженим стопом (переходом від лоба до морди) і потиличною кісткою. Морда широка і глибока, квадратної форми. Губи трохи відвислі.
- Очі: Горіхового кольору, досить великі, з лагідним і трохи сумним виразом. Повіки щільно прилягають.
- Вуха: Великі, посаджені помірно низько, трохи вище рівня очей. Вони щільно прилягають до голови і вкриті м’якою, хвилястою шерстю. На відміну від решти тіла, на вухах майже немає підшерстка.
- Шерсть: Головна прикраса породи. Вона густа, гладка або ледь хвиляста, з щільним підшерстком, який захищає собаку від негоди та холодної води. На грудях, вухах і ногах шерсть довша, утворюючи «очоси» та «штанці».
- Окрас: Єдиний визнаний стандартом окрас — насичений золотисто-печінковий (rich golden liver). Кінчики шерстинок мають золотавий відтінок, що створює унікальний блиск на сонці. Чорний або будь-який інший окрас вважається недоліком.
- Хвіст: Зазвичай купірується на довжину 12–18 см (у країнах, де це дозволено). Низько посаджений, ніколи не піднімається вище рівня спини.
