Шарпей

Шарпей — одна з найдавніших порід собак, історія якої налічує тисячоліття. Її назва перекладається з китайської як “піщана шкіра” (沙皮, shā pí), що дуже точно описує унікальну текстуру шерсті — коротку, жорстку і колючу на дотик. Батьківщиною породи вважаються південні провінції Китаю, що межують з Тибетом. Генетичні дослідження підтвердили, що вік породи становить не менше 3000 років.

Перші згадки та зображення собак, що нагадують сучасних шарпеїв, датуються періодом династії Хань (206 р. до н.е. – 220 р. н.е.). Археологи знаходили глиняні фігурки “зморшкуватих” собак у гробницях китайської знаті. Ці собаки були універсальними помічниками селян: вони охороняли житло, полювали на дичину і навіть використовувалися як бійцівські собаки, хоча їхня основна роль завжди була сторожовою. Їхні складки шкіри слугували своєрідною “бронею”, захищаючи від серйозних ушкоджень під час сутичок з іншими тваринами.

Вважається, що шарпей має спільних предків з іншою відомою китайською породою — чау-чау. Про це свідчить унікальна спільна риса — синьо-чорний язик. Довгий час шарпеї були поширені виключно в Китаї. Проте у XX столітті на породу чекали важкі часи. З приходом до влади комуністичної партії на чолі з Мао Цзедуном, володіння домашніми тваринами було оголошено “буржуазною розкішшю”. Почалося масове знищення собак по всій країні. Друга світова війна та подальша політика влади поставили шарпеїв на межу повного зникнення.

Відродження породи почалося в 1970-х роках завдяки зусиллям гонконзького ентузіаста Матго Лоу. Він звернувся до американських собаківників через журнали з проханням допомогти врятувати “останніх китайських шарпеїв”. Його заклик знайшов відгук, і кілька собак було вивезено до США. Ці вісім особин стали основою для відновлення популяції. Завдяки своїй екзотичній зовнішності порода швидко набула популярності. У 1976 році було затверджено перший стандарт породи, а в 1978 році шарпея навіть занесли до Книги рекордів Гіннеса як найрідкіснішу породу у світі. Сьогодні, на щастя, шарпеї вже не є рідкістю і є одними з найпопулярніших собак у багатьох країнах.

Шарпей — це компактний, міцний собака середнього розміру, квадратного формату з унікальними рисами, які неможливо сплутати з іншою породою. Його зовнішність поєднує в собі силу, гідність і екзотичність.

1. Голова: Велика по відношенню до тіла, з широким, пласким черепом. Морда широка від основи до кінчика носа, за формою нагадує морду бегемота. Характерною особливістю є “подушечки” на морді.
2. Складки: У цуценят складки шкіри покривають все тіло. У дорослих собак (після року) надмірна кількість складок на тілі є небажаною. Вони повинні залишатися переважно на голові, шиї та холці.
3. Язик: Язик, піднебіння, ясна і губи мають бути синювато-чорного кольору. Рожевий плямистий язик допускається, але суцільно рожевий є дискваліфікуючою ознакою.
4. Очі: Темні, мигдалеподібні, з похмурим, суворим виразом. Через глибокі складки шкіри очі можуть здаватися маленькими.
5. Вуха: Дуже маленькі, товсті, трикутної форми, високо посаджені, кінчики спрямовані до очей і щільно прилягають до черепа. Стоячі вуха є серйозним недоліком.
6. Тіло: Міцне, з короткою і сильною спиною. Лінія верху злегка опускається за холкою, а потім знову піднімається до попереку. Груди широкі й глибокі.
7. Хвіст: Товстий і круглий біля основи, звужується до кінця. Дуже високо посаджений. Може бути закручений в щільне кільце і лежати на спині або збоку.
8. Кінцівки: Передні кінцівки прямі, міцні. Задні – м’язисті та потужні. Складки на кінцівках у дорослих собак небажані.

Типи шерсті та забарвлення шарпея

Шерсть шарпея — одна з його ключових ознак. Вона коротка, жорстка, щетиниста і не має підшерстка. Існує два основних типи шерсті:

• «Хорс» (horse coat): Дуже коротка (до 1 см), жорстка і колюча. Вважається більш традиційним типом.
• «Браш» (brush coat): Трохи довша (від 1 до 2.5 см), м’якша на дотик, але все ще без підшерстка.

Стандарт породи допускає будь-яке суцільне забарвлення, крім білого. Найпоширеніші кольори: рудий, оленячий (палевий), кремовий, чорний, шоколадний, ізабеловий, блакитний, ліловий. Часто на спині та вухах є затемнення основного тону.

Характер шарпея такий же унікальний, як і його зовнішність. Це собака з високим інтелектом, почуттям власної гідності та глибокою відданістю своїй родині. Однак потенційним власникам варто знати про всі нюанси його темпераменту.

• Відданість і прихильність: Шарпей обирає одного-двох людей у родині як свого “головного” господаря і слідує за ними всюди. Він глибоко прив’язується до своїх людей і важко переносить розлуку.
• Незалежність і впертість: Це дуже самостійна порода, яка схильна приймати власні рішення. Ця риса ускладнює дресирування, вимагаючи від власника терпіння, послідовності та лідерських якостей. Шарпей не буде сліпо виконувати команди, якщо не бачить в них сенсу.
• Сторожові якості: Історично шарпеї були сторожовими собаками, і цей інстинкт у них в крові. Вони насторожено ставляться до незнайомців і завжди попереджають про їх наближення гавкотом. Їхня спокійна впевненість і серйозний вигляд часто відлякують непроханих гостей. В цьому вони схожі на таких охоронців як ховаварт або ештрельська вівчарка.
• Ставлення до дітей та інших тварин: Шарпеї можуть добре ладнати з дітьми, якщо росли разом і дитина навчена поважати собаку. Однак вони не надто терплячі до дитячих витівок. Рання соціалізація є ключовою. Щодо інших собак, шарпеї можуть проявляти домінантність і навіть агресію, особливо до представників своєї статі. Це спадок їхнього бійцівського минулого.
• Спокій і врівноваженість: Вдома шарпей зазвичай спокійний і тихий. Він не схильний до безпричинного гавкоту чи метушні. Більшу частину дня він може просто спостерігати за тим, що відбувається, або дрімати поруч з господарем.

Знамениті складки шарпея — це надлишок гіалуронової кислоти в шкірі, і саме вони дають головні проблеми: дерматит шкірних складок і заворот повік (ентропіон), який часто потребує операції. Окрема породна загроза — сімейна гарячка шарпеїв (FSF): рецидивні напади високої температури й набряку суглобів, повʼязані з амілоїдозом, що з часом руйнує нирки. Тому потрібні регулярний контроль нирок і ретельний догляд за складками та вузькими вухами.

На жаль, шарпеї — порода, яка схильна до значної кількості генетичних захворювань. Це плата за унікальну зовнішність та історію відродження з невеликої кількості особин. Власник повинен бути готовим до можливих проблем зі здоров’ям і приділяти профілактиці особливу увагу.

Догляд за шарпеєм має свою специфіку, пов’язану з особливостями його шкіри та будови. Правильний догляд — запорука здоров’я та гарного самопочуття вашого улюбленця.

• Догляд за шерстю: Шерсть шарпея не потребує складного догляду. Достатньо раз на тиждень вичісувати її гумовою щіткою або рукавичкою для видалення відмерлих волосків. Линяють шарпеї 1-2 рази на рік, в цей період вичісувати потрібно частіше. Купати собаку слід лише за необхідності, але не частіше разу на місяць, використовуючи спеціальний гіпоалергенний шампунь.
• Догляд за шкірними складками: Це найважливіший аспект догляду. Після кожного купання, прогулянки під дощем або якщо собака просто спітнів, необхідно ретельно висушити всі складочки, особливо на морді. Можна використовувати м’яку тканину або паперові рушники. Волога, що залишається в складках, — ідеальне середовище для розвитку бактерій та грибків.
• Догляд за вухами: Через дуже вузькі слухові канали шарпеї схильні до отитів. Щотижня оглядайте вуха і чистіть їх спеціальним ветеринарним лосьйоном. Ніколи не використовуйте ватні палички, щоб не пошкодити канал.
• Догляд за очима: Регулярно оглядайте очі на предмет почервоніння, надмірної сльозотечі або гнійних виділень. За необхідності протирайте їх ватним диском, змоченим у відварі ромашки або спеціальному лосьйоні. При будь-яких ознаках ентропіону негайно звертайтеся до ветеринара.
• Кігті: Підстригайте кігті раз на 3-4 тижні, якщо вони не сточуються природним шляхом.

Дресирування шарпея — це виклик, який вимагає терпіння, послідовності та розуміння психології породи. Через їхню впертість та незалежність, стандартні методи можуть не спрацювати.

Ключ до успіху — рання соціалізація. З самого раннього віку цуценя потрібно знайомити з різними людьми, звуками, місцями та іншими (обов’язково спокійними і вакцинованими) собаками. Це допоможе виростити впевненого і врівноваженого пса, а не боягузливого чи агресивного. Ви повинні показати собаці, що головний у домі — людина. Причому всі члени родини повинні дотримуватися єдиних правил. Якщо шарпей відчує слабину в характері хоча б одного члена сім’ї, він перестане його слухатись.

Тренування повинні бути короткими, цікавими і проходити у форматі гри. Використовуйте метод позитивного підкріплення — хваліть і нагороджуйте ласощами за правильне виконання команд. Фізичні покарання і крик є абсолютно неприпустимими — це лише зруйнує довіру і зробить собаку ще більш впертим. Шарпей повинен поважати вас як лідера, а не боятися. Незважаючи на складнощі, це дуже розумні собаки, які здатні багато чому навчитися, якщо знайти до них правильний підхід.

Харчування — один з наріжних каменів здоров’я шарпея. Через високу схильність до алергій підбір раціону може стати справжнім квестом. Багато проблем зі шкірою, про які згадувалося вище, пов’язані саме з неправильним харчуванням. Схожі дієтичні обмеження мають і деякі інші породи, наприклад, мопси.

Годування сухим кормом: Це найпростіший і збалансований варіант. Обирайте високоякісні корми класу супер-преміум або холістік, призначені для собак з чутливим травленням або схильних до алергії. Основні рекомендації:

• Основа корму: Джерелом білка має бути м’ясо ягняти, індички, качки або риба.
• Уникайте алергенів: Не купуйте корми, що містять курку, яловичину, сою, кукурудзу та пшеницю. Це найпоширеніші алергени для шарпеїв.
• Склад: У складі не повинно бути штучних барвників, консервантів та підсилювачів смаку.

Натуральне харчування: Якщо ви обираєте цей шлях, будьте готові до ретельного підбору продуктів. Нові продукти вводяться по одному раз на 5-7 днів, щоб відстежити реакцію організму.

Важливо: при натуральному годуванні обов’язково потрібно додавати до раціону вітамінно-мінеральні комплекси, призначені ветеринаром.