Історія походження породи
Хвилі німецької еміграції, що почалися на початку XIX століття, привезли до США не лише мову, пивоваріння й лютеранські громади, а й собак. Серед них був німецький шпіц — універсальний фермерський собака, який стеріг подвір’я, попереджав про чужих і супроводжував господаря. Так це описує AKC у власному нарисі історії породи, і так само — клуб породи. Німецькі родини осідали у Вісконсині, Міннесоті, Огайо, у Новій Англії й на півдні Техасу, і білі шпіци розходилися разом із ними.
Ключова деталь, яку зазвичай пропускають: у Німеччині шпіци бували чорні, коричневі й руді, а в США закріпився саме білий різновид. Клуб породи чесно пише, що причина цього переважання невідома. Тобто американська історія породи починається не з виведення нового собаки, а з відбору за кольором усередині вже наявного типу.
Друга нитка історії — циркова. Мандрівні цирки, водевільні трупи й шоу «Дикого Заходу» перетинали доелектричну Америку, і білі шпіци з їхньою навчуваністю та ефектним виглядом стали опорою дресированих номерів. AKC пише про це прямо. А от клуб породи додає застереження, якого немає в жодному популярному переказі: порода ніколи не виводилася й не розводилася як циркова — собак просто брали в номери, як брали й багатьох інших.
Формальна історія в реєстрах виглядає так. UKC визнав породу 1913 року і реєстрував лише білих собак. Але тут документальний слід уривається: у ранні роки UKC сталася пожежа, і частина записів згоріла. Через це найраніша збережена реєстрація датована лише 1922 роком — сім собак під породною назвою «Spitz», перша сука Patsy Pall і перший кобель Rob Roy; наступного року додалося ще тринадцять. Це рідкісний випадок, коли відомо не лише те, що документа немає, а й чому саме його немає.
AKC прийняв породу набагато пізніше — і теж не однією датою. Клуб породи зібрав родоводи, стандарт було ухвалено 11 жовтня 1994 року й уведено в дію 30 листопада 1994 року, а першу собаку AKC зареєстрував 1995 року. У власній базі AKC роком визнання стоїть 1994, а в тексті історії на тій самій сторінці — 1995. Це не помилка когось одного: це три різні події, які легко зливаються в одну (див. нижче).
Як виглядає американський ескімоський собака: стандарт породи
Стандарт AKC описує породу як нордичного типу собаку малого чи середнього розміру, завжди білого або білого з бісквітно-кремовим, компактної й збалансованої будови, зі стоячими трикутними вухами й виразними чорними «пойнтами» — губами, мочкою носа й обвідкою очей. Довжина корпусу від переду плеча до сідничного горба трохи більша за висоту в холці, приблизно у співвідношенні 1,1 до 1.
- Шерсть. Подвійна, «стояча»: щільний короткий підшерсток і довше остьове волосся, що проростає крізь нього. Пряме, без хвилі й завитка. Довкола шиї та грудей — грива, помітніша в кобелів, ніж у сук; на задніх кінцівках до скакальних суглобів — характерні «штани». Стандарт окремо забороняє тримінг корпусу й вусів і вимагає суворо це карати: єдине дозволене підрівнювання — лапи й задня частина плюсен.
- Голова. Череп злегка склепінчастий, м’яко клиноподібний, найширший між вухами. Морда широка, не довша за черепну частину. Прикус ножицеподібний або прямий. Рожева пігментація носа чи губ — недолік.
- Очі. Не цілком круглі, злегка овальні, широко посаджені. Бажаний колір — від темно- до середньо-карого. Бурштиновий колір і рожеві повіки — недоліки. А блакитні очі — дискваліфікація, і в стандарті AKC, і в стандарті UKC. Тобто це не «варіант, менш бажаний на виставках», а підстава зняти собаку з рингу. Слізні доріжки, якщо вони не сильні, недоліком не вважаються — стандарт прямо пише, що вони не мають переважувати оцінку типу, будови й темпераменту.
- Хвіст. Посаджений помірно високо, багато вкритий довгою шерстю, вільно лежить на спині; у спокої може бути опущений. Опущений хвіст у спокої недоліком не є — це прописано.
- Рух. Порода рисить, а не йде іноходдю. З наростанням швидкості собака переходить у слід в слід, кінцівки сходяться до середньої лінії, а спина лишається міцною й рівною.
Дискваліфікації за AKC: будь-який окрас, крім білого або білого з бісквітно-кремовим; блакитні очі; зріст менше 9 або більше 19 дюймів. Стандарт UKC додає свої: одно- або двобічний крипторхізм, злоба чи крайня боязкість, альбінізм, сліпота, глухота, а також будь-які втручання в собаку понад дозволені стандартом. Перелік UKC ширший — і те, що глухота й сліпота внесені до нього окремими рядками, для білої породи промовисто.
Ще одна деталь, яку варто знати: ваги в стандарті немає взагалі — ні в AKC, ні в довідкових матеріалах клубу породи. Усі вагові діапазони, які ви бачите в мережі, походять із довідкової картки на сайті AKC, а не зі стандарту. Ми наводимо їх окремо й підписуємо джерело саме тому, що змішування цих двох наборів чисел породжує безглузді «злиті» діапазони.
