Історія породи: від Риму до Америки
Попри назву, сучасна Англійська вівчарка (English Shepherd) сформувалася як порода саме в Америці. Однак її генетичні корені справді сягають глибокої давнини і ведуть нас на Британські острови часів римського завоювання.
Історія почалася ще в 55 році до нашої ери, коли війська Юлія Цезаря висадилися в Британії. Разом з легіонерами на острови потрапили витривалі скотогінні собаки, які використовувалися для охорони провіанту (живої худоби) під час довгих походів. Коли Римська імперія впала, ці собаки залишилися, змішалися з місцевими острівними породами і стали основою для більшості сучасних коллі та вівчарок.
Наступний виток історії відбувся в XVII-XVIII століттях, коли перші переселенці з Англії, Шотландії та Ірландії вирушили підкорювати Новий Світ. Вони брали з собою найцінніше — своїх собак. В Америці ці «фермерські коллі» продовжували виконувати свою роботу. Місцеві фермери вдосконалили робочі якості англійських вівчарок шляхом кроссингу з коллі старого типу, бордер-колі і шелті. Метою було створення ідеального універсального собаки, який міг би працювати в суворих умовах американських ферм, де загроза походила не тільки від вовків, але й від специфічного рельєфу та клімату.
До 1930-х років ця порода, яку часто називали просто «фермерська коллі» або «стара фермерська собака», була однією з найпопулярніших у США. Офіційне визнання United Kennel Club (UKC) прийшло у 1927 році (стандарт затверджено пізніше). Відтак нова порода чудово проявила себе в охороні і сторожуванні, здобувши визнання у першій третині ХХ століття.
Як виглядає Англійська вівчарка: опис зовнішності
Це собака середнього розміру, що випромінює баланс та силу. Англійська вівчарка не повинна виглядати ні надто важкою, ні надто легкою. Це високий і доволі кремезний собака з подовженою шерстю на зразок коллі, але з менш витонченими лініями, що підкреслює її робоче призначення.
Особливості екстер’єру
- Голова: Морда помірної довжини, череп широкий і плоский між вухами. Перехід від чола до морди (стоп) помітний, але не різкий.
- Очі: Зазвичай коричневі, мають розумний, уважний і проникливий вираз. Форма мигдалеподібна.
- Вуха: Трикутні, високо посаджені, звисаючі або напівстоячі на хрящах. Коли собака насторожена, вуха трохи піднімаються.
- Корпус: В англійських вівчарок міцні кінцівки, глибока грудна клітка, що забезпечує витривалість, і пряма спина.
- Хвіст: Волохатий хвіст, який у спокійному стані опущений вниз із легким вигином на кінці. При збудженні піднімається, але не закручується в кільце на спину. Цікаво, що деякі цуценята можуть народжуватися з природно вкороченими хвостами (бобтейл).
Типи шерсті та забарвлення
Шерсть середньої довжини, пряма або злегка хвиляста, має густий підшерсток, який захищає собаку від негоди. На ногах присутні «штани», а на шиї - пишний комір, особливо виражений у псів. Забарвлення шерсті буває чотирьох основних видів - у різних комбінаціях чорного, білого і рудого кольорів:
- Чорно-підпалий (Black and Tan): Основний чорний колір з рудими мітками над очима, на щоках, грудях та ногах.
- Триколор: Чорно-підпалий з додаванням білих міток (зазвичай на шиї, грудях, кінчику хвоста та лапах).
- Соболиний з білим (Sable and White): Різні відтінки рудого (від світло-золотавого до темного махагону) з білими відмітинами.
- Чорно-білий: Чітке поєднання двох кольорів без рудого.
Важка на вигляд, англійська вівчарка рухається швидко і з легкістю, здатна миттєво змінювати напрямок руху, що критично важливо при роботі з неслухняною худобою.
